Позакласний захід "Геній світового рівня"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-

ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

 

 

Геній світового рівня

з циклу «Славетні ювіляри української і світової літератури – 2016»

Позакласний захід до 160-річчя з дня народження

митця

Івана Яковича Франка

Розробила викладач вищої кваліфікаційної категорії Ясинська А.І.

 

 

     Маріуполь, 2016

 

Позакласний захід «Геній світового рівня» з циклу «Славетні ювіляри української і світової літератури – 2016»

 

Мета:

• з метою вшанування пам’яті І.Я.Франка (160-річчя з дня народження митця) із започаткованого циклу «Славетні ювіляри української і світової літератури – 2016» пройти Франківськими життєвими стежками Галичини і розкрити багатогранність літературної діяльності Великого Каменяра;
• формувати власне ставлення до таких особистостей, як І.Франко;
• виховувати любов до України, пошану до видатних діячів української культури, формувати переконання - силою міцного духу можна сягнути до світових вершин інтелекту;
• виховувати почуття поваги до всього свого, українського, до його моральних цінностей, бажання розмовляти українською мовою.

 

 

Матеріально-технічне забезпеченя: комп’ютер, проектор, портрет І.Франка, виставка творів І.Франка, презентація, відеоролики.

 

 

Перебіг заходу

I. Організаційний момент (2 хв.)

II. Основна частина (40 хв.)

1. Вступне слово викладача.

Шановне товариство!

Ми зібралися для вшанування пам’яті Івана Франка – найвидатнішої постаті в українській культурі після Тараса Шевченка, генія світового рівня, який засвідчив своєю творчістю титанічний духовний потенціал нашої нації.

27 серпня 2016 року виповнилося 160 років з дня народження митця.

До вашої уваги літературно – мистецький захід з циклу «Славетні ювіляри української і світової літератури – 2016»

Франкознавці влучно кажуть: «Франко – велетенське море, а кожен дослідник лише ходить його берегом».

         

 

2. І.Я.Франко – Каменяр української землі, (відеоролик 1, додаток 1).
3. Цікаві факти з життя І.Франка, (відеоролики 2,3,4,5,6,7; додаток 2).

III. Підсумок заходу (3 зв)

Додаток А.

Текст до відеоролику

«Сильна, вперта натура, яка вийшла переможцем із бою за життя», - писав про цю людину Михайло Коцюбинський. У своїй злиденній хаті він сидів босоніж і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей».              Ім’я цієї людини, знаменного українського пісенника, поета, філософа і громадського діяча – Іван Якович Франко.

***

Він народився 27 серпня 1856 року на Галичині в с. Нагуєвичі.

Початкову школу Іван закінчив відмінно.

Уже в той час він зацікавився фольклором, робив перші кроки в літературі.

В 19 років Франко вступив до філософського факультету Львівського університету.

***

У цей час, піддавшись віянням того часу, Іван став активним учасником співтовариства студентів – москвофілів.

Саме в журналах та збірках цього товариства з'явились перші публікації Франка, включаючи й знамениті «Каменярі»

***

У 1878 році Франко був заарештований. Його було звинувачено в зв’язках з

 російськими соціалістами і приналежності до таємної організації. Франко згадував: «Дев’ять місяців у в’язниці були для мене тортурами, мене, як

      

звичайного шахрая, посадили до злодіїв і волоцюг, перекидали з камери в

камеру при постійних обшуках і допитах»

Іван був змушений залишити навчання в університеті.

***

Він став заробляти на життя редагуванням численних львівських журналів, в яких друкував і свої твори. Однак великих грошей це не приносило. Восени 1879 року Франко був призивником до лав армії, але його звільнили від військової служби через слабкий зір.

***

Фінансовий стан був, як і раніше, нестабільним, тому навесні 1880 року Іван Франко  наймається  репетитором.   Дорогою  до  маєтку  свого  учня  в  с. Яблуневе   Івана  затримали,   і   як сказав  пізніше  письменник,  “вдруге пришпилили до справи про вбивство старости”. Письменника заарештували, і лише  через  три  місяці  поліція  зрозуміла,   що  Франко  не  причетний  до злочину.

***

Творча спадщина

***

Одного разу, з приводу чергової статті літературного критика про трагічну творчість Франка, сам Іван Якович зазначив: «Героями моїх творів майже ніколи не бувають люди зовсім безпорадні, і симпатію у читачів викликає не через їхнє терпіння, а за енергію, розум і почуття, котрі вони проявляють в життєвій боротьбі».

***

 

      

У 1883 році історичний роман Івана Франка «Захар Беркут» отримав конкурсну премію в журналі «Зоря».  Ім’я автора стало відомим серед українських читачів в Росії.

Історична повість розповідає про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою Батьківщину від монголо-татарської навали.

***

Ідея твору є актуальною й сьогодні. Аспекти нашого з вами життя – возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості. Вміння долати перешкоди, засудження підступності, зради, жадібності, жаги до збагачення за рахунок інших.

***

Іван Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них ввійшли до збірки «Коли ще звірі говорили» (1899). Як правило, всі вони – це художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької, російської, арабської та  інших  мов,  своєрідні  літературні  обробки.   Проте  найчастіше  він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював, надаючи творові соціальної загостреності, національного колориту, як говорив сам автор: «На чужий позичений рисунок наклав наші українські кольори».

***

У 1890 році Франко очолив альманах «Народ»  -  видання російсько-української радикальної партії. Іван Франко не тільки писав статті, але й керував партією, не отримуючи за це гроші. А кошти на життя він здобував, працюючи в польських газетах. У 1892 році Франко відправився до Відня, аби повернутися до наукової праці. Через рік він отримав ступінь доктора філософських наук.

***

        

Повернувшись до Львова, Іван Франко видав поетичну збірку «Мій Ізмарагд», яка викликала загальне громадське обурення, через те, що в одному з віршів поет заявив, що не в змозі любити інертну націю, а просто віритиме їй.

***

Львівські видавці газет і журналів надовго викреслили ім’я Франка із списків своїх авторів. Поетові довелося жити, іноді й не доїдаючи. На щастя, у     1898 році Франка запрошують на посаду редактора літературно – наукового вісника. Його видавало товариство ім. Шевченка, яке очолював тоді професор Грушевський. У віснику і його додатках почали друкуватися наукові твори Франка з історії, літератури, археології та етнографії, а також його белетристика та вірші.

***

У 1899 році був урочисто відсвяткований 25 – річний ювілей літературної діяльності Івана Франка. Найкращі українські письменники Росії та Австрії присвятили ювіляру збірку-привітання «Привіт доктору Івану Франку – в 25 літній ювілей літературної його діяльності складають українсько – руські письменники» (Львів,1898р.)

***

Роки виснажливої праці й напівголодного життя не пройшли для Франка безслідно. У 52 роки письменник опинився на межі серйозного нервового розладу. Руки не слухались його, і Франко вирушає на лікування на узбережжя Адріатичного моря.

***

На початку Першої світової війни сини письменника потрапили на фронт, дружина важко захворіла, а сам Франко залишився без роботи й грошей. Але, не зважаючи на труднощі, письменник до кінця життя не припиняв літературну і громадську діяльність.

     

***

27 травня 1916 року Івана Яковича Франка не стало…

Похований письменник на Личаківському кладовищі у Львові.

***

ЕПІЛОГ

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем.

Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

Додаток Б.

10 цікавих фактів з життя Івана Франка

1. Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася викладачами на заняттях.

Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, і іншими європейськими мовами.

 Іван Якович переклав українською мовою твори близько 200 авторів чотирнадцятьма мовами з 37 національних літератур. Вільно володів 14 європейськими мовами. (кліп 2)

 

2. Івана Франка заарештовували тричі. Першого разу він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень в готелі він — без єдиної помарки!

— написав повість "Наші дні" і на останні гроші відіслав її до Львова. Після чого три дні жив на три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли їх не стало, лежав без пам'яті, без сил. Врятувала Франка людина поважного віку, яка працювала в готелі. (кліп 3)

3. У І.Франка було багато псевдонімів — Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, (близько 100 псевдонімів). Іван Франко писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими європейськими мовами.   (кліп 4)

4. Національний банк України презентував нову 20-гривневу банкноту, випуск якої присвячений 160-річчю з дня народження Івана Франка.

     “Загалом, у світі такий вид продукції, пам’ятні банкноти, присвячені знаковим подіям в історії і культурі країни, є досить популярною справою, але у нас не це було поширено”, – зазначив під час презентації заступник голови НБУ Яків Смолій.

 За його словами, розробка банкноти тривала майже рік, і ця праця демонструє всі інноваційні можливості Банкнотно-монетного двору. Пам’ятні банкноти введені у обіг з 1 вересня 2016 року. Тираж становить один мільйон штук. 20 тис примірників цих банкнот запаковані у сувенірні конверти               і               будуть    реалізуватися                  регіональними     управліннями представництва НБУ по ціні 31 грн., решта будуть реалізовуватися за ціною 27 грн. (кліп 5)

5. Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Але після його арешту батьки дівчини заборонили спілкуватися. (кліп 6,7)

6. Вшановуючи пам’ять Франка, місто Станіслав було перейменована в Івано-Франківськ

 

Ім’ям письменника названі вулиці міст  Києва,  Вінниці,  Дніпра, Івано-Франківська, Сімферополя, Керчі, Луцька, Львова, Миколаєва, Одеси, Сум, Черкас, Чернівців, Хмельницького, Луганська.

Ім’ям письменника названа вулиця в Монреалі.

Його ім’ям названий обласний український музично-драматичний театр, освітні навчальні заклади  тощо.

Прах Івана Яковича знайшов спочинок в чужому склепі. Лише через 10 років відбулося перепоховання праху Франка. Нам відомий пам’ятник, на якому Франко-Каменяр "лупає сю скалу".  (кліп 8)

7. Львів – місто Франка, де він прожив сорок років.

8. В їжі Франко був невибагливий: на сніданок — кава з булкою, на обід — квашені овочі та окремо пісний суп з додаванням квасу, кропиви, грибів. Він ніколи не палив, а випити міг хіба що пива чи чарку вина "Золота Ріца".

9. У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, по вулиці Вінцента Понінського, 4.9 соток землі і розпочав будівництво своєї вілли. Був укладений контракт між купцем Й. Рогсеком,  М. Грушевським та І. Франком.

10. Відомий письменник і публіцист Іван Франко та науковець і політик Михайло Грушевський були близькими сусідами, тому що жили в збудованих поруч віллах елітного львівського району "Софіївка".

 

 

 

 

Додаток В.                                      

 

    Іван Франко з дружиною

      Ольгою Хоружинською.

     Київ, 16 травня 1886 р.

 

 

 

 

 

Діти Івана Франка:

Зліва направо: вгорі – Тарас,

Андрій, Петро

та дочка Анна, 1902 р.

 

 

 

 

 

 

Додаток Г.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-ivana-franka/

 

Національний банк України презентував нову 20-гривневу банкноту, випуск якої присвячений 160-річчю з дня народження Івана Франка.

“Загалом, у світі такий вид продукції, як пам’ятні банкноти, присвячені знаковим подіям в історії і культурі країни, є досить популярною справою, але у нас це не було поширено”, – зазначив під час презентації заступник голови НБУ Яків Самолій.

За його словами, розробка банкноти тривала майже рік, і ця праця демонструє всі інноваційні можливості Банкнотно-монетного двору.

Пам’ятні банкноти введені у обіг з 1 вересня 2016 року. Тираж становить один мільйон штук. 20 тис примірників цих банкнот запаковані у сувенірні конверти і будуть реалізовуватися регіональними управліннями представництва НБУ за ціною 31 грн., решта будуть реалізовуватися за ціною 27 грн.