28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Позакласний захід "Хліб – це кров життя, политий рясно хліборобським потом."

Про матеріал

Розширити уявлення учнів про значення хліба в житті української родини; розвивати вміння чесно заробляти свій хліб та навички шанувати працю; виховувати любов до праці й повагу до людей праці.

Перегляд файлу

Позакласний захід.

 

 

Хліб це кров життя, политий рясно хліборобським потом.

 

 

Мета: розширити уявлення учнів про значення хліба в житті української родини; розвивати вміння чесно заробляти свій хліб та навички шанувати працю; виховувати любов до праці й повагу до людей праці.

Обладнання: вислови і прислів’я про хліб, дитячі малюнки.

 

 

На урок запрошені прадідусь Юри Байди – Гнатюк Григорій Олексійович та  прабабуся Саші Мартинюк-Кравчук Ксенія Степанівна.

 

Хід заходу.

 

 

- Сьогодні ми, діти, проведемо з вами мову про велику святість народу про хліб наш насущний. В усі часи, в усі віки,в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. Тяжко він дістався людям, але був найдорожчим за все на світі, бо давав життя. Недаремно ж прислів’я є таке в народу: «Не ми хліб носимо, а хліб нас.» або  «Не тяжко хліб носити, а тяжко без нього жити.» У нашого народу є багато традицій, пов’язаних  з хлібом, а тому ми сьогодні й поговоримо про них, щоб збагатити свої знання

новими цікавими народними  традиціями. Починаємо наше свято.

(На  сцені обставлена світлиця. Мати з печі виймає хлібину і кладе на стіл на вишиту скатертину.)

                          На столі, на білій скатертині

                           Сяє, наче сонце, паляниця

                           З печі вийнята. А господині

                           Радісно, бо сповнена світлиця

                           Пахощами хлібними.

 

(Пісня «Маминим хлібом пахне земля» у виконанні Н. Загоруйко)

Мати:

- Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з молочком.

(Вибігають хлопчик і дівчинка)

 

Дівчинка:

- Ой, матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!

Хлопчик:

- І я так само-дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно…

(Сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять.)

Мати:

- Хліб, діти, і справді запашний і смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається  він людям завжди, але без нього немає життя.

Хлопчик:

- А чому, матусю? Та ж хліб можна замінити чимось іншим…

Дівчинка:

- Ага…Можна замінити булочками, печивом…

Мати:

- Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки,печиво,тістечка - це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній - таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод,вмирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі.

Хлопчик:-А  я  знаю,як росте хліб.(Діафільм «Звідки хліб прийшов?»)

Дівчинка:-А коли колоски наллються тугим зерном,його збирають комбайнами.

Хлопчик:

- Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш,що це таке?

Дівчинка:

- Знаю-знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп,приносить його додому і ставить під образи, де він стоїть аж до кінця жнив.

Хлопчик:

- А потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і, щоб не пропала жодна зернина. Бо в них важка праця хліборобів. А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожний косар мав скибочку «хліба від зайчика». Цей хліб дітям був дуже смачний.  

 

               Дівчинка.   Жнива-то найважча робота.

                                   Машини натомлюють шлях,

                                   Як краплі гарячого поту,

                                   Пшениця у сірих мішках.

 

 

              Мати.           Горджуся родом хліборобів,

                                   Майстрами хліба і землі.

                                   Шаную скромний їх доробок,

                                   Діла великі і малі.

                                   Ось дар священний їх-хлібина

                                   Лежить у мене на столі,

                                   Неначе пісня голубина,

                                   Неначе  сонце на крилі.

        Хлопчик.           Чи є ще більше щастя на землі,

                                   Як сіять хліб, виплескують достаток?

                                   У хлібі тім життя бере початок,

                                   В нім нездоланна сила трударів.

                                   Нехай же з року в рік, із роду  в рід

                                   Не буде хліборобам переводу!

                                   Хай слава їхня вічно не заходить,

                                   Аж доки сонце ллє на землю світ!

 

 

   Учитель. В нас сьогодні в гостях прадідусь Юри Байди – Гнатюк Григорій Олексійович. На його грудях сяє орден трудового Червоного прапора. Давайте послухаємо його коротку розповідь. (Розповідь гостя).

 

 

Діти виконують пісню про хліб.

 

 

Хлопчик.   Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому

                   Саме життя закладено людей.

                   І сонце українське, й звуки грому,

                   Мозольний труд і посмішка очей.

Дівчинка.  Їж, сину, хліб і не кидай додолу,

                            А підніми, коли не там лежить.

                  А як сідаєш, сину, мій, до столу,

                  То пам’ятай, що хліб –це значить жить! 

 

 

Учитель. За давньою традицією, хліб в Україні дуже шанували. Без нього наш народ не уявляв свого життя. Народжувалася  в родині дитина - до неї йшли з хлібом, щоб дитина росла здоровою і в достатку. Відбувалося весілля – йшли з хлібом, щоб молодята були щасливими і прожили свій вік заможно.

Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і  разом з рушником  вручала синові, щоб дорога була доброю і щасливою, щоб не голодував син ніколи і завжди повертався до отчого дому.

          Справляли люди новосілля, то до них теж  приходили з хлібом, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. В останню дорогу проводжають людину і теж несли хліб. Це давні традиції нашого народу.

          Та й дорогих  гостей ми завжди зустрічаємо хлібом - сіллю, адже і сіль дорого діставалася  нашому народу, їздили за нею довгі дні й ночі аж до Криму. Важкою була дорога чумаків. Недаремно кажуть у народі: «Без солі не смачно, а без хліба не ситно».

 

 

 

                     Учень.   Ми хлібом - сіллю друзів зустрічаєм,

                                    Хай буде більше в світі нас , братів!

                                    Хай в кожній хаті пахне короваєм,

                                    Щоб люд ніколи хліба не просив!

 

Бабуся.  Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я   не мала чого їсти, не було ні крихточки хліба, ні картоплі, ні бурячка, ні  морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено. Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати сміх, навіть посмішка  зникла з людського обличчя. Рот кривився від страшної муки, від голоду. Люди пухли без їжі і вмирали: старі, молоді, бо не було хліба  на такій родючій землі…

 

Дідусь.   Це було в минулому столітті, у 1933 році. Українців  хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю - від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Ні про що тоді людина не може ні думати,ні мріяти, ні мислити-лише про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, Зберіг у своїй пам’яті  і передає від покоління до покоління. Тому сьогодні ми повинні про це згадати і  берегти хліб наш насущний, цінувати його та людську працю.

 

(Діти виконують пісню про хліб)

 

Виходять  діти в українському вбранні і завершують свято.

 

 

  1. Їж, сину, хліб і поважай  людину -

      Вона  творець усіх наземних діл.

      Цей хліб,що я приніс із магазину,

      Вона дала, щоб ти набрався сил.

 

  1. В житті свій власний голос треба мати,

Щоб колосом налитим він дзвенів.

І щоб ніхто не міг тобі сказати,

Що ти даремно хліб насущний їв.

 

  1. І хліб, труд – не байдужі зустрічі,

Дороги їх-поруч, одна в них судьба.

Бо труд  без хліба-трагедія вічна,

А хліб без труда-віковічна ганьба.

 

Учитель.

На закінчення свята ми хочемо пригостити всіх вас  хлібом, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі і щасливі, щоб в усі часи, в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежала, немов сонце, кругла паляниця.

 

(Діти розносять на підносах хліб, пиріжки і інші випічки.)

 

 

 

 

В сценарії використані вірші  О. Добахової, Г. Чубач, І. Турчака,

М. Подоляна, О. Будаша, Б. Олійника, В. Гуртовенко.   

doc
Додано
28 жовтня 2018
Переглядів
119
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку