Позакласний захід "Ми - творці життя від батька й до сина"

"…Ми творці життя – батьки і діти, невмирущий, мужній родовід"

Сценарій родинного свята для учнів старших класів

Мета: Формувати у учнів родинні почуття, прищепити відчуття приналежності до народу з міцним родовим корінням, багатими традиціями, звичаями; прослухати поезії та пісні про сенс людського життя, навчити розуміти і збагачувати рідну мову; розвивати творчі здібності, активність, мислення, творчу думку; розкрити значення родинного виховання в історичному і релігійному досвіді людства. Формувати переконаність нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, землі - годувальниці, до минувшини і сьогодення  рідної України. Виховувати національну свідомість, любов до рідного слова, культури, бажання здобувати знання, а також гордості за рідний  край, найвідданіших Україні і народові митців. Сприяти розвиткові творчих здібностей учнів, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

 Оформлення актової зали: карта України, вишиті рушники, тематична виставка «Родинне коло – одвічне коло»

Технічне оснащення: мультимедійні презентації до поезій та пісень

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

"…Ми творці життя – батьки і діти, невмирущий, мужній родовід"

1 ведучий. "Рiд", а вiд нього - "Родина"! "Родина", а від неї  "народ"! А "народ" – це, безперечно, Украïна i всi ми - ïï дiти. Старi, молодi, зовсiм юнi й тi, хто тiльки спинається на ноги - всi!

 

2 ведучий. I коли ми говоримо: "Мiй рiд, моя родина", то у кожного в душi народжується щось таке тепле, нiжне, таке рiдне i близьке. Бо ж це найрiднiшi люди: тато, мама, бабуся і дiдусь, брати та сестри.

 

1 ведучий. Це - рiдна домiвка: просторий двiр, квітучий сад, криниця з чистою джерелицею. Це - тихi пiсеннi вечори i сонячнi росянi ранки. Це - вишиванки, це - казки i легенди, мудре народне слово.

 

2 ведучий. З усього цього зiткане наше життя, ми - галузка, гiлочка великого родового дерева.

 

Учень

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

 

П'є моє коріння сік землі,

День лежить на білому крилі,

Подих вітру схилює жита,

Пролітають стомлені літа...

 

З нами линуть у добрі і у журбі

Материнські очі голубі.

Чарівлива пісня живить нас

І сумління сповідає час.

 

Є в моїх садах мале село,

Є криниця, чисте джерело,

А коли вертаюсь я з доріг,

Я цілую батьківський поріг.

 

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

 

3 ведучий. У сім’ї  закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди. Сім'я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності та піклування.

4 ведучий. Сім’я! Яке красиве слово! Сім’я. як гріє душу! Воно нагадує ласкавий голос мами,дбайливу  суворість  батька. В сім’ї ти бажана дитина. Тут тобі подарували ім’я. а скільки в слові «сім’я» загадок та повчаючих відкриттів!  Наприклад, слово «сім’я» можна поділити на два слова – «сім» і «Я». І тоді воно, як буд то каже нам: «Сім’я – це семеро таких же, як я». І справді,  в сім’ї всі чимось походять друг на друга: обличчям, голосом, поглядом, характером. Можуть бути однакові захоплення та заняття. А коли ж народилась її величність , сім’я? Дуже давно. Коли про неї ні чого не чула земля, але…

(звучить мелодія  квартет«Секрет  Гарден» «Ноктюрн», під неї зачитується легенда)

Ніч. Тиша. В тихім шелесті трав Адам у Єви запитав:

-          Кохана, люба, мила, чарівна, Скажи мені, єдина,

Хто буде дарувати життя, А потім доглядати дитя?

-          Я.

-          Варити , прати, прибирати Сімейне вогнище оберігати?

-Я.

- Постійно радість дарувати, Усіх теплом оберігати?

-          Я.

А ти, мій милий,неповторний ,Скажи мені, єдиний, Хто буде рід наш берегти,

І множити покоління?

-          Я.

-          Хто дбатиме усе життя Про щасливе майбуття?

-          Я.

-          Дітей навчати лиш добра, І боронити від лиха й зла?

-          Я.

-          Кохати буде до забуття І поруч буде все життя?

-          Я.

І так сім раз Звучало я, я, я. Ось так і створилась сім’я.

1 ведучий. Найдорожчі в світі люди-рідні батьки. Вони завжди простять, зрозуміють, вислухають. Поки живі батьки – ми всі щасливі, поки  живі батьки, кожен з нас залишається дитиною і в 10, і в 20, і в 30, і в 40 років.«Шануймо наших батьків», - так вчить Книга Книг – Біблія.

2 ведучий. Майже 3,5 тисячі років тому на кам’яних плитах, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були вирізані слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довго літ був ти на землі».

        Учень     Ми до батьків сказати хочемо слово,

Сповнене ніжності й любові,

Бо без батьків, чого ми варті,-

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла?

Ми любим вас, кохані мами й тата,

І вам бажаємо здоров’я ми багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хай щастя і радість вам ллються рікою,

Щоб ви не стрічались ніколи з журбою,

Хай пісня дзвінка виграє на вустах,

Хай смутку ніколи не буде в очах.

3 ведучий.Спочатку батьківські очі дивляться на вас з любов’ю, потім з гордістю, а далі з надією. Зростають діти, стають старшими батьки. Це - неминуче , це – як невблаганний час .

4 ведучий.  А тому… Поважати батьків – означає: в дитинстві – їх слухати, в юності – з ними радитися, а в зрілому віці піклуватися. Якщо все це здійсниться, то насіння було посіяне не даремно. Ніжні квіти дадуть добрі плоди.

        Учень        Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день майбутній - на віки!

Між нами не ляжуть вирвами роки,

Бо наша кров пульсує в нашій долі…

Батьки і діти… Діти і батьки,

Нам нічого ділити на спільним полі.

Оцих тополь приречений кортеж,

Що вічно супроводить Україну,

І традиційні верби, і калина –

Все батьківське, але синівське теж.

Все наше – од дощинки і навіки

До вічної Тарасової муки –

Передають своїм синам і внукам

І не на день майбутній -  на віки!

Пісня «Червона рута»

1 ведучий. Буває, що по одній людині судять про всю родину. Треба дорожити добрими чутками про свою родину.

2 ведучий.Наше життя починається з матері, батька, бабусі, дідуся – найрідніших, найближчих нам людей.

        Учень

Як мені вас не любити,

Рідні батько й ненько?

Та ви ж мене доглядали

І дбали про мене.

Та ви ж мене згодували

Щирими руками.

Ой, нема та ніде в світі

Рідніших. Як батько й мати!

 Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як ви, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і неньці

Добре відплатився.

 Пісня «Батьки мої»

3 ведучий.    Мама – найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі справи – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашим ліжком, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона коли ви підростали. Подумайте,як багато зробила для вас ваша мати!

4 ведучий. Я думаю вам буде дуже цікаво дізнатись: А  хто вигадав маму? Послухайте ще одну легенду. (звучить мелодія квартет«Секрет  Гарден» «Апасіоната»).

 Якось добрий Бог вирішив створити… мам

Шість днів та ночей Він роздумував. Та ось

з’явився ангел і мовив:

- Ти стільки часу тратиш на неї!

- Так…Але ти читав вимоги замовлення?

Вона мусить складатися із 180 рухомих частин,

які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має

лікувати все – від зламаної ноги до розчарування

в коханні, також вона мусить мати

шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

- Шість пар рук?

- Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в

Трьох парах очей, що вона мусить мати.

- Аж стільки! – вигукнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

    - Одну пару, щоб бачити через зачинені двері,

Коли пита : «Що ви там робите, діти?», - навіть якщо

вона знає, що вони роблять. Іншу пару на

 потилиці, щоб бачити те, що не мала би

 бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно

сказати синові, який вскочив у халепу: «Розумію сину,

і люблю тебе».

- Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.

- Не можу, - відповів Господь, - Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

- Надто тендітна, - сказав зітхаючи.

- Але витривала! – відповів Господь із заполом.

- Ти не можеш уявити собі того, що може

зробити чи перетерпіти мати.

- Чи вміє вона думати? – запитав янгол.

- Не лише думати. А вміє також дуже добре

користуватися своїм розумом і пристосовуватися

до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся

пальцем до її щоки.

- Тут щось стікає, - мовив здивовано.

- Так, це – сльоза, - відповів зі смутком Бог.

- Але для чого вона? – спитав ангел.

- Щоб висловлювати радість, смуток,

розчарування, біль…

- Господи, Ти – справжній геній! – вигукнув захоплено ангел.

Тихим, меланхолічним голосом Бог прошепотів:

- Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу.

1 ведучий. Любов до рідних починається з ніжної колискової пісні, у якій вмістився увесь світ, виспіваний лагідними материнськими устами. Світ, у якому панують радість, щастя, щирість і справедливість, життєдайна надія та невмируща віра у перемогу добра і краси!

2 ведучий. Мама... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки. Кожне наше грубе слово, образа, боляче ранять материнське серце, викликають сльози, збільшують кількість зморшок на її обличчі, засніжують голову сивиною.

3 ведучий. Мамо! Ніжна, щира, добра, сувора. З радістю і болем завжди линемо до тебе із найдальших країв, із найсолодших обіймів, із найгіркіших розчарувань!

4 ведучий. Виростають діти-соколята, вилітають з родинного гнізда, та на все життя пам’ятають колискову пісню, лагідну усмішку, ніжний погляд і теплі материнські руки.

Пісня “Мальви»

Вірш «Сини»

Сини ростуть, синам у гніздах тісно.

Їх кличуть зорі і дівочі руки.

Беруть в дорогу материнську пісню,

А матерям лишаються розлуки.

Сини шукають щастя і кохання,

Бо їм без нього в світі жить не можна,

А матері сивіють від чекання

І виглядають їх з доріг тривожних.

І вірять снам, і ходять на дороги,

І дожидають поштарів з привітом …

А у синів неміряні тривоги,

Сини ідуть уперто білим світом.

Але, коли розходяться дороги,

Утома їх пече живою кров’ю,

Сини вертають на свої пороги,

І матері стрічають їх з любов’ю.

І не питають про жалі та муки,

Бо відчувають, як життя прожито,

Лише кладуть на плечі теплі руки,

Пропахлі сонцем, мудрістю і житом.

Інсценівка «Послання дітям» (звучить мелодія квартет«Секрет  Гарден» «Адажіо»)

 Мама.

Як прекрасно звучить це чарівне слово.

Коли тобі було півроку, вона годувала та купала тебе. А ти у вдячність їй плакав усю ніч.

Коли тобі був рік, вона вчила тебе ходити. А ти у вдячність їй втікав, коли вона кликала тебе.

Коли тобі було 3 роки, вона готувала для тебе смачну їжу. А ти у вдячність їй перевертав тарілку на землю.

Коли тобі було 4 роки,  вона вчила тебе малювати. А ти у вдячність їй розмальовував стіни в кімнаті.

Коли тобі було 5 років, вона вдягала тебе у гарні речі. А ти у вдячність їй приходив додому брудний з ніг до голови.

У 6 років вона повела тебе у школу. А ти у вдячність їй усю дорогу кричав, що не хочеш іти в школу.

Коли тобі було 10, вона чекала тебе зі школи, щоб обняти. А ти у вдячність їй  зачинявся у своїй кімнаті перед телевізором.

Коли тобі було 18, вона плакала на випускному вечорі. А ти у вдячність їй просив купити модну машину.

Коли тобі було 20, вона просила побути з сім’єю. А ти у вдячність їй проводив весь час з друзями.

Коли тобі було 25, вона влаштувала пишне весілля. А ти у вдячність їй жив з дружиною якнайдальше від дому.

Коли тобі було 30, вона радила, як виховувати дітей. А ти у вдячність їй просив не втручатися у твоє особисте життя.

Коли тобі було 35, вона дзвонила і запрошувала на обід. А ти у вдячність їй відповідав, що зайнятий і не можеш.

Коли тобі було 40, вона повідомляла, що хвора і потребує допомоги. А ти у вдячність їй говорив, що не можеш перейматися усіма її проблемами.

Одного разу твоя мама покине цей світ.

У той час, як її любов до тебе не покине її серця.

Вона піде і одна з воріт раю закриється перед тобою.

Якщо твоя мама ще жива …  не залишай її.

Зроби все, щоб вона була щасливою.

Це єдина людина, яка заслуговує на щастя, але ніколи не вимагає його, не просить, не чекає.

 

 

 

Вірш «Пісня про матір» Б. Олійник

           Посіяла людя літа свої, літечка житом,
           Прибрала планету, послала стежкам споришу,
           Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
           Зітхнула полегко  і тихо пішла за межу.

         - Куди ж це ви, мамо?!  сполохано кинулись діти,
           - Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
           - Та я недалечко...  де сонце лягає спочити.
           Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
           - Та як же без вас ми?..Та що ви намислили, мамо?
           - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
           - А я вам лишаю  всі райдуги із журавлями,
           І срібло на травах,і золото на колосках.
           - Не треба нам райдуг,  не треба нам срібла і злота,
           Аби тільки винас чекали завжди край воріт.
           Та ми ж переробимусю вашу вічну роботу,-
           Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
           Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
           Махнула рукою -  злетіли увись рушники.
           "Лишайтесь щасливі",  і стала замисленим полем
           На цілу планету,    на всі покоління й віки.

1 ведучий.Наші батьки – це найдорожче, що є в житті дитини. Частіше молімося за них.

        Учень

Є в мене найкраща в світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе щирими словами

 Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги, матусеньку милу.

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу;

Щоб вивела діток у світ та у люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице на сонячнім троні.

1 ведучий.Батько, тато… суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет.

2 ведучий. Кожній дитині хочеться щоб її батько був людиною сильною, справедливою, яскраво виявленою, мав почуття відповідальності. Якби кожен батько зрозумів, як переживають за нього діти, приймаючи його невдачі та падіння, як особисте горе! Якби чули, з якою гордістю розповідають про уміння своїх татусів. І хай маму, звичайно, тато замінити не може, та без нього немає щасливої дитини.

        Учень            Батьки ранимі, як і мами,

Колюче слово ранить серце.

Глибокі в моїм серці рани,

Як важко рани з серця стерти.

Батьки становляться дідами,

Не сплять ночами до світання,

Стають ніжнішими від мами –

Онуки їх любов остання.

Внуча своїм маленьким серцем

Сприймає дідову любов,

Не зачиня до серця дверці,

Бо їх єдна єдина кров

Пісня «Мама, мы все стареем»

Вірш « Я рідко говорю, що я тебе люблю»

4 ведучий.Війна. Страшне слово. Чи могли б ми подумати, що це випробування випаде на нашу долю. Але маємо те, що маємо. Пам'ятаймо лише, що «все на світі треба пережити». Нашим бійцям на сході присвячується ця пісня.

Пісня про війну

Вірш Ліни Костенко «І все на світі треба пережити»

І все на світі треба пережити, 
І кожен фініш – це, по суті, старт, 
І наперед не треба ворожити, 
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях, 
Хай меле млин свою одвічну дерть. 
Застряло серце, мов осколок в грудях, 
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено, 
Хай буде все пробачене пробачено, 
Хай буде вік прожито, як належить, 
На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити. 
Це зветься досвід, витримка і гарт. 
І наперед не треба ворожити, 
І за минулим плакати не варт.

Отак як є.  А може бути й гірше, 
А може бути зовсім, зовсім зле. 
А поки розум од біди не згірк ще, – 
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях, 
Хай меле млин свою одвічну дерть. 
Застряло серце, мов осколок в грудях, 
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено, 
Хай буде все пробачене пробачено. 
Єдине, що від нас іще залежить, – 
Принаймні вік прожити як належить.

2 ведучий. То ж веселімось, людоньки, адже сміх виручає в будь-якій ситуації, а особливо в сімейних драмах. Пропонуємо вашій увазі етюди з життя молодої сім'ї.

Сценка «Взуттєва шафа»

3 ведучий. А зараз, діти, прошу вас звернутися до ваших батьків із найщирішими словами.

Мікрофон дається в залу. Діти одним-двома словами дякують батькам.

4 ведучий. Дорогі наші гості! Ми надіємось, що вам подобається наше свято, і ви також хочете показати свої таланти. Наступний конкурс для знавців української пісні. Давайте перевіримо, хто краще співає українські пісні –батьки чи діти. Пропоную вам розділитися на дві команди – батьки проти дітей і співати! Але співати не просто пісню, а куплет, що починається на «Ой», наприклад, «Ой на горі два дубки». Нумо, хто перший?

Співають….

Дякую всім за гарний спів, а в нагороду для вас -  танець.

Танець.

1 ведучий бере інтерв’ю в дітей.

Що більше за все любить мама?

Які улюблені квіти вашої мами?

Де познайомились ваші батьки?

Чи запрошували ви батьків з собою на дискотеку? А як ви думаєте, вони б пішли? Чому?

Яке хобі у тата?

1 ведучий  Багато чоловіків люблять відпочивати на природі, захоплюються полюванням. Про цікаве полювання на перепілку розповів  Остап Вишня у своїй усмішці .

Остап Вишня  усмішка «Перепілка»

 

Інтерв'ю у батьків:

Яка улюблена страва вашої дитини?

Який улюблений предмет в школі?

Який улюблений колір?

Чи пішли б ви з сином на дискотеку? Чому?

Дякую всім за дотепні відповіді. А зараз для вас весела сценка з життя Ігоря та Лєни.

Сценка «Їдемо на відпочинок»

2 ведучий. Всі ми  добре знаємо, що реклама – рушійна сила прогресу. Тому наступний конкурс  реклами. Спробуйте створити рекламу простих речей ( віник, совок, чайник, кружка,фен, машинка)

1 ведучий.Сім я- це невсипуща хранителька національних звичаїв і традицій, пам'яті предків, плекальниця найвищої цінності людства – дітей, майбутнього народу. Великий дар природи – продовжити себе і повторити в дітях. Людина є смертною. Але рід, родина, народ –безсмертні.

2 ведучий.

. Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле.
Хто знає, береже минуле
І вміє шанвать сучасне,-
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!
 

3 ведучий.  Через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу України, до щирих і глибоких почуттів. У нашого народу живе добра і благородна традиція – підтримувати теплі родинні взаємини, долати спільно родинні незгоди. І все це робиться заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття.

 

4 ведучий. Саме батьки навчають дітей звичаїв, обрядів, традицій своєї сім’ї, свого роду, що передаються з покоління в покоління.

 

1 ведучий. Виростають діти, старішають батьки. Час – невблаганний господар долі. Поки живі батьки, ми здатні відчувати себе дітьми, шукати відради в отчому домі.

2 ведучий. Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. "Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти", - говорить народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - не­вблаганна. Перед цими нещастями ми безсилі. А від поганих дітей - дім можна вберегти. І це залежить не тільки від батьків, а й від їхніх нащадків.

3 ведучий. Пам'ятайте, як ви шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями.

4 ведучий. Бережіть здоров'я батьків. Пам'ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних переживань, прикростей, кривд.

1 ведучий.

Роки спливають за роками,

Так час крокує в небуття,

Але, на жаль, це знає кожен,

Йому не буде вороття.

2 ведучий.

За часом линуть покоління,

На зміну діти йдуть батькам,

Але не треба забувати

Кому завдячуєш життям.

3 ведучий. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди. Тут живуть батьки наші - тут корінь роду нашого, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Хвилюємося аж до сліз, зачувши рідну українську пісню, рідне слово.

4 ведучий. Колись настане день, закінчиться війна, і все у нас буде добре. Недавно в інтернеті прочитав слова « Обійми – це найкращий привід, щоб приїхати. І це правда. Адже

1 ведучий.

Обіймаючи батьків, ми стаємо спокійними.

2 ведучий.

Обіймаючи коханих, ми стаємо щасливими.

3 ведучий.

Обіймаючи дітей, ми стаємо добрими.

4 ведучий.

Обіймаючи друзів, ми стаємо щирими.

1 ведучий.

Обіймаючи знайомих, ми стаємо відкритими.

2 ведучий.

Обіймаючи життя, ми стаємо мудрими.

Танець з батьками (Музика С. Вакарчук «Обійми»)