Позакласний захід. "Моя країна - Україна"

 

     Сценарій виховного заходу  «Моя країна – Україна»

 

Мета: виховувати в дітей почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати повагу до державних і національних символів України.

Обладнання: прапор України, державний герб, вислів «Без верби й калини нема України», вишиті рушники, калина, вишиванки, снопик пшениці.

 

1-й ведучий:

Добрий день всім, хто тут зібрався нині,

Добрий день всім, хто слухає тут нас.

Добридень нашій славній Україні,

Нехай державний гімн луна в цей час!

 

2-й ведучий:

До виносу державного прапора та виконання державного гімну стояти струнко! Винести прапор!

     (Виносять прапор, виконується гімн «Ще не вмерла України…»)

 

 1-й учень:

Україна – це земля, де ми народилися й живемо, де живуть наші батьки, де жили наші пращури. Це – наша мати-Батьківщина.

 

 2-й учень:

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани,

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

 

3-й :

Усюди є небо і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та кращої в світі від неї немає, -

Її Україною звуть.

(Пісня «Є на світі одна країна…»)

 

4-й:

Буває часом сліпну від краси,

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси –

Усе так гарно, чисто, незрадливо…

                                                    Л. Костенко

Учень:

Моя Батьківщина – це хата й калина,

Що виросла біля вікна.

Моя Батьківщина – це вся Україна,

Що в цілому світі одна!

 

Учениця:

Моя Україна – це села й містечка,

Й верба, що спустила гілля.

І річка красива від нас недалечко…

Уся наша рідна земля.

 

1-й ведучий:

Саме слово «Україна» означає країну, край, де живуть українці, український народ. Походить ця назва від стародавнього слов’янського “Кра», що означає «держава», звідси «край», «крайна», «країна». Назва «Україна» вперше згадується 1187 року в Іпатіївському давньоруському літописі. І нині наша незалежна держава називається Україною.

 

2-й ведучий:

Виборовши, вистраждавши свою волю, Україна має свої державні символи: герб, прапор і гімн, затверджені в статті 20 Конституції України, прийнятої в 1996 році.

 

Учень:

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний свій прапор високо несім,

Хай він уславлений квітне усім!

 

Учениця:

Як птах золотий в переливах,

На прапорі тризуб горить.

Це знак наш, це фабрики й ниви,

Це символ, що будемо жить!

 

( пісня «Яблунева, солов’їна…». Вперед виходять дівчина й хлопець в національному українському вбранні).

 

1-й ведучий:

Звідкіля  ви, юні друзі?

 

Дівчина  й хлопець:

Ми – українці!

 

2-й ведучий:

Де живеш ти, хлопче, нині?

 

Хлопець:

В тополиній Україні.

Син я України-неньки.

Українцем я зовуся

Й тою назвою горджуся.

 

1-й ведучий:

А по чім тебе пізнаю?

 

Хлопець:

По вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага духу й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

 

2-й ведучий:

А ти, дівчино гарненька?

 

Дівчина:

Українка я маленька,

Українці тато й ненька.

Рідну мову я вивчаю,

Україну прославляю!

(Пісня «Україночка я, українка»

 

1-й ведучий:

Має наша славна Україна й свої народні символи-обереги – це біленька хатинка, вишитий рушник, червона калина, барвінок, дивовижна писанка.

 

Учениця:

Моя бабуся гарно вишиває,

Цвітуть на полотні троянди й виноград,

Розмай калиновий там грає,

І дивні птахи гомонять.

Навік з’єдналось чорне і червоне –

Мого краю гордість і краса.

Душа народу – малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

( Пісня «Бабусина вишиванка»).

 

2-й ведучий:Україна – це не тільки земля, на якій ми живемо, не тільки простори й багатство природи, це ще й люди, які її населяють, їх натхненна, творча праця.

 

1-й ведучий

Батьківщина – це пам’ять серця про все, що було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія – це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем.

 

2-й ведучий:

Тисячі синів і дочок віддали життя за те, щоб Україна була вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистими шляхами до перемоги. І нині ллється кров за цілісність та свободу нашої країни.

 

Учень :

Не посміє ніхто нас поставити знов на коліна,

Лиш вселенська любов – наша віра і наша мета.

Одинадцята заповідь – вільна в віках Україна,

Боже сяйво блакиті і мова ланів золота.

 

1-й ведучий:

Батьківщина – це також наша культура, собори, монументи, які прикрашають державу і несуть її славу. Сьогодні Україна впевнено крокує в майбутнє, і яким воно буде, залежить тільки від нас. І щоб у країні були мир і злагода, ми повинні бути добрими, щирими, толерантними, повинні дбати про свою Вітчизну, пишатися нею і любити її.

 

Учень:

Щоб ти був щасливим – тобі заповім:

Люби Батьківщину всім серцем своїм!

Люби щонайбільше у світі її!

Є інші держави, є інші краї,

А рідна Вітчизна у світі одна,

Для тебе, мій друже, як мати вона!

 

(Пісня «А в Україні!» К. Гнатенко).