Позакласний захід "Писанка – це неповторне багатство…"

Тема. Писанка – це неповторне багатство…

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення писанок, технологією її виконання, із звичаями, обрядами, пов'язаними з писанками. Вивчити легенди, вірші, в яких вони оспівуються.

Хід заняття

Писанка – це неповторне багатство…
Його треба берегти, як безцінний скарб.
                                 О. Довженко

(Клас святково прибраний українськими рушниками, на партах писанки у глиняних тарілках, свічі, паска, картини, квіти.)

Вчитель. Весна в Україні. Воскресає природа, воскресає життя. Надходять Великодні свята. І беруться українці за давнє-предавнє мистецтво розписування писанок, символу Великодня, символу Весни, символу Вічності життя.

Народне мистецтво... Воно прекрасне, воно чарує серця. Ми милуємося керамікою, різьбою, вишивкою, ткацтвом, які залишили нам у спадок наші предки. Але якщо про килимарство, вишивки ми знаємо більше, є багато літератури, то про писанкарство дуже мало книг.

Вчитель. Гарна, як писанка! З давніх-давен так кажуть про вродливу дівчину. У віночку польових квітів, у різнокольорових стрічках, у барвистому вбранні, вона й справді мов писанка.

(Входить дівчинка. Читає вірш про писанку)

ПИСАНКА
Я писанка-красуня,
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках.
Щоби моїм убранством 
Втішалися малі,
Мене кладуть на свято
На пишному столі.
Без мене наше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багато
Всім радості дає.

1 ведуча: Навесні, коли все оживає, забрунюються, як веселиться з синіми небесами і водами, зеленіє оновлена земля, приходять до нас Великодні свята! Ми христосуємося, зичимо один одному щастя, здоров’я і обмінюємося великодними яйцями, цокаємося: чия витриваліша. З великодним яйцем йдемо в поле - аби на полі був добрий пожиток, до худоби - аби худоба множилася, кладемо в дитячу купіль - аби дітки росли здоровими й розумними, ставимо на святковий стіл -  аби в родині були спокій і добро, аби в кожній світлиці панувала злагода! Їх даруємо коханим, друзям на знак уваги й приязні, кладемо на могилки – аби душі близьких нам людей не почували себе самотньо.

2 ведуча: Звичай розфарбовувати яйця прийшов до нас з сивої давнини і втілює уявлення народу про єдність небесної і земної сфери, про красу нашої землі.  Свій початок він бере з сивої давнини, від прадавніх вірувань нашого народу. Під час розкопок археологи знаходили розфарбовані й розмальовані глиняні яйця, історія яких вимірюється тисячоліттями. Пізніше почали виготовляти їх на яйцях лелек, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів.

1 ведуча: Поклоніння пофарбованим яйцям відоме багатьом народам світу. Ще в дохристиянський період у слов’ян існував звичай: весною, коли святкувався прихід нового року, дарувати один одному “красні яєчка” – крашанки. Цей обряд був пов’язаний з народним уявленням про яйце, що було символом весни, сонця, перемоги життя над смертю, відродження природи і було особливим божеством Хоросом, “Великим Хоросом”, який в пантеоні святих займав провідне місце. “Красні яєчка” дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю; застосовували як запобігання від стихійного лиха, переляку, наговору, для лікування хвороб. На Слобожанщині наречений дарував писанку своїй судженій, як символ нового життя. А на Полтавщині мати дарує писанку кумі, “викуповуючи” у неї свою дитину після хрещення.

Ведуча 1.  Ой, лишилося зовсім мало часу до свята. Скільки роботи, турбот. І в хаті попорати, і до швеї піти треба, а найголовніше — писанки готувати.

Ведуча 2. Давайте запросимо до нашої світлиці майстриню-писанкарку.

(заходить майстриня, сідає за стіл)

Учні. Добрий день, майстрине! Навчіть нас малювати пи­санки.

Писанкарка. Залюбки поділюся з вами своїми вміннями!

Учні. Чи то просто робиться?

Писанкарка. З давних давен яйце є символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Фарбоване, розмальоване яйце вважається оберегом, його намагаються зберегти хоча б один рік, до наступно­го Великодня. Розписують писанки тонкою металевою трубочкою — писачком. По черзі занурюють яйце у різні фарби, дають їм висохнути і утворюється справжнє диво — Великодня писанка. Розфарбоване яйце є символом свята. З писанкою зустрічають весну, готуються до Вели­кодня.

Учні. Дякуємо, Вам, майстрине, що навчили як правильно малювати писанки. Поділились своїм талантом! До побачення!

1-й учень. Яйце було знаком Сонця, Весни. Птиця — це вісник весни, радості, сонця. Птахи починають нести яй­ця й виводити пташенят лише навесні, із сонцем. Яйце було амулетом, за допомогою якого людина заворожува­ла в собі та з'єднувала добрі сили, а лихі — відвертала.

2-й учень. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу.

Старі люди і нині вважають її особливою святістю, що риносить добро, щастя, достаток, захищає людину від сього злого. Писанку треба вміти вчасно писати, брати необхідні фарби, вміти її замолити і дати, кому належить.

2-а учениця. Писанки носили на могили батьків та дідів. Писали дівчата писанки кожна потайки, ворожили над білою шкаралупою, купали кожне яйце в трав'яних фарбниках-галунах, покривали символами сонця, воскресіння, любові, щастя, родючості. А найкращу дарували нареченому, своєму судженому.

1-й учень. Якщо дівчина дарувала парубкові писанку — це означало, що вона його вибрала. Дівчата малювали пи­санки і несли на плай, пускали з гори. Куди вона скоти­лася, звідти буде суджений.

2-й учень. Боронь, Боже, аби хтось увійшов до хати, як розписували писанки. Ґаздиня враз шепотіла: «Сіль тобі в очі, кремінь в зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не пошкодили твої очі моїм писанкам».

        А ще, як розписували писанки, не можна було згадува­ти про померлих, аби не зашкодити тому, хто дістане го­тову писанку. То таке повір'я... Тож доки пишуть писан­ки, доти буде «світ»

2-а учениця. 

         Освячене яйце їдять першим, повер­нувшись на Великдень із церкви, писан­ками обмінюються, дарують рідним, сусідам, беруть із собою, як ідуть в гості, роздають жебракам. Зі свяченим обідом поспішають із церкви додому. Хто пер­шим повернеться додому після Пасхальної всенощої, тому Бог допомагатиме у всіх справах.

         Святковий великодній обід починали з того, що кожен у родині мав з'їсти хоч шматочок освяче­ного яйця.

Учні.

1. Моя бабуся розповідала, що писанки не лише захи­щають людину від зла, а й приносять добробут. Коли пасічники клали їх під вулик, щоб роїлися бджоли.

2. А моя бабуся мене вчила, що шкаралупи від писанок зберігають, а потім вивішують на городі на палицях, щоб у землі не заводилися черв'яки.

3. А я від своєї бабусі чув, що коли садять часник, то шкаралупи прикріплюють до двох устромлених у землю палиць, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце.

4. А чи знаєте ви, які ігри існували у наших бабусь і дідусів з писанками і крашанками?

    Ось як грали у «навбитки». Брали яйце і зі словами «Христос воскрес!» цокалися крашанками. Чиє яйце не розбилося — той виграв і забирає собі яйце того, хто про­грав.

5. А ще, за дуже давньою легендою, найперше яйце ма­ло в середині не жовток з білком, а цілий світ. Тож з яй­ця світ утворився.

6. На Великодні свята дорослі хлопці зустрічаються з дівчатами, обливають їх водою або парфумами, а ті вру­чають їм писанки.

7. Розписували писанки дівчата. Кожна потай робила так: яйце з білою шкаралупою купала в трав'яних фарбах, розмальовувала, аби сподобалось мамі. І все ж найчарівнішу писанку дарувала вона своєму судженому.

2 ведуча: Після прийняття християнства, як офіційної державної релігії, відбулося календарне стикання давніх язичних свят з новими християнськими. Церква пристосувала язичний культ писанки, як знака сонця і оновлення життя і ввела його у свято Великодня як символ Христового воскресіння.

Мабуть важко знайти людину, яка б не згадувала весняні дні дитинства, коли, зустрічаючи теплі промені сонця, запах вогкої вранішньої землі, мати ставила на стіл пахучу паску чи “бабку” в оздобленні зелених паростків та яскравих крашанок або писанок. Це свято – мудра народна традиція, яка живе з прадавніх часів.

1 ведуча: Існує багато легенд про писанки і крашанки. Хто небудь знає якусь з них?

1 учасник: За одною з легенд, найперше яйце мало всередині не жовток із білком, а зародок цілого світу. Здавна вони були символом весняного відродження природи, зародження життя. З тієї хвилини, коли на яйце наносили орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало предметом магічного обряду, своєрідним оберегом. Наші предки вірили у чарівну силу писанки і крашанки. Їх клали на вікні, щоб не було пожежі в хаті; у воду при першому купанні дитини, щоб дитя здоровим росло; закопували у землю перед посівом і коли знаходили під час обжинків, то було доброю прикметою.

2 учасник: Інша легенда розповідає, що коли Ісуса розіп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної її краплі виникла червона крашанка. А сльози Матері Божок, яка стояла під хрестом, молилася і Гурко плакала, капали на ті червоні крашанки і кожна з них перетворювалася на чудову писанку. Забравши всі писанки та крашанки у хустину, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу поховати свого сина. Дорогою вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити в злагоді та мирі.

Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустинки розкотилися по всьому світу. З того часу наші матері, бабусі та сестри саме до цього дня фарбують крашанки та розписують писанки до Великодня – свята Воскресіння Ісуса Христа. Після того, як їх разом із великодньою паскою (куличем) освятять у церкві, їх дарують родичам, знайомим і друзям, навіть просто зустрічним, зі словами „Христос Воскрес!”. А ті їм відповідають: „Воістину Воскрес!” і щиро дякують.

3 учасник: А я чув іншу легенду. Коли Ісуса було схоплено, Матір Божа прийшла до Понтія Пілата з проханням віддати їй сина. За звичаєм, за це вона принесла в фартушку дари: 12 яєць, тобто те, що було в неї. Пілат вагався, він боявся іудеїв. Нарешті, він відповів: “Ні, я не віддам його тобі”. З розпачу у Марії опустилися руки і писанки покотилися по бруківці. Від цього на низ з’явилися подряпини. Коли Матір Божа підібрала їх і побачила в цьому знак Господень, віднесла апостолам-учням Ісуса, промовивши: “От знак Господень, Він воскресне!”

4 учасник: А на Буковині побутує легенда про Щезника, прикутого в глибокій гірській печері. Кажуть, що прийшов він на землю з самого пекла, щоб повинищувати людський рід. Та поки йшов, втомився, заліз в глибоку печеру перепочити і там міцно заснув. А добрий Чугайстер знав, чого він загостив на землю, підійшов і сонного прикував до скелі. Щезник схопився, але ланцюги не пускають. Він люто пирснув вогнем, а Чугайстер йому каже:

- Сиди, мой, тихо і чого сюди приплівся? Думаєш, не знаємо, чого хочеш? Але по-твоєму не буде. Будеш тако-о тут сидіти, доки люди живуть у згоді, помагають одні одним, працюють, святкують, пишуть писанки…

Сказав і пішов, а Щезник сидить і чекає, коли-то ті люди подуріють. І, знаєте, як лиш десь там на світі почнеться війна – ланцюги на Щезникові попускаються. Він тішиться, що скоро звільниться, але як лиш на Великдень задзвонять дзвони, як всі йдуть до церкви, з писанками, з пасками, ланцюги стають ще міцнішими. І як люди писатимуть кожного року писанки, як допомагатимуть одні однім, Щезник буде сидіти там поки світу й сонця, бо лиш один Чугайстер знає, де він сидить, але Чугайстер ніколи не випустить його, бо любить людей…

1 ведуча: Великодні яйця – це звичайні пташині яйця, які розписують мініатюрними орнаментами за допомогою воску спеціального інструменту (писачка) і барвників. Відповідно до техніки розфарбування такі яйця мають різну назву. Так, писанка походить від слова “писати”. Крашанка – яйце одного кольору. Дряпанка – видряпується гострим предметом малюнок на крашанці. Крапанка – накрапуються воском крапочки. Мальованка – яйце, розмальоване пензлем.

Розфарбовані яйця є вісником добра, надії, й радості, що реалізується в кольорах, лініях, візерунках, ритмах орнаменту, але крім культового значення, вони є також одним з найдавніших різновидів народної творчості.

2 ведуча: Треба мати велике терпіння, велику любов, глибокий розум, треба шанувати звичаї, аби творити писанку. За тими малюнками стоять образи віддалених епох, стоять символи прихильності, що оберігають людей від зла! Кожен колір, кожна лінія в них вселяє конкретні почуття й думки. Кожна фарба в писанці має своє життя, свою символіку, своє окреслення радості. Сьогодні мало хто вміє читати писанки і ми навіть не здогадуємося, як багато може розповісти нам той чи інший малюнок, адже писанки – це шедеври мініатюрного живопису, в яких народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.

• Хтось з вас знає про символіку фарб?

Учениця.  Я хочу розповісти про символіку фарб, про яку мені розповіла прабабуся.
1. Червона фарба означає радість життя, любов, для молодих — надію на одруження.
2. Жовта присвячена сонцеві, зорям і місяцеві, в господарстві — урожай, тепло, приріст покоління.
3. Зелена символізує весну, воскресіння природи, багатство рослинного й тваринного світу.
4. Червона з білим означає пошану до духів, подяку за охорону від злих сил. Кілька фарб, 4-5 одночасно, означають родинне щастя, мир, любов.
5. Чорна означає багно, надра землі, трясовину, чорного крука, чорну ворону, бурю, негоду, нещастя.
6. Чорна з білим — жалоба, пошана до духів, подяка за охорону.
7. Бронзова (коричнева) фарба — матір-земля, її врожай, щедрість для людини.

На завершення заняття класний керівник показує дітям, як розписуються і розфарбовуються писанки.

Ведуча 1. Давайте пограємо в гру.

(Проводиться гра).

Ведуча.  (супроводить віршем дії групи дітей і дорослих):
Стали швидко у кільце,
В кожного в руках яйце.
Марті випало на славу
Розпочати цю забаву,
Дуже милу, престару
Великодню гру.
Ходить дівчина кільцем
І постукує яйцем...
Що не стукне – трісь та трісь –
Яйця тріскають чиїсь.
Мартине ж – ціле, тверде.
Марта радо далі йде.
Стук – стук – стук...
І раптом – хрусь!..
Гру продовжує Петрусь.
Стукнув всього разів три
І так само вийшов з гри.
За Петром пішов Максим,
Декілька дівчат за ним...
В Олі писанка ціла,
Оля всіх перемогла!
І тепер, відомо всім, -
Всі за стіл до Олі в дім!
Їсти яйця, все, що є...
Пригощає той, хто виграє!

Ведучий 2.  Українська писанка  перемагає зло. Вона вічна, як і сам український життєлюбний народ. Тож прийміть від наших класів писанку на пам'ять. Любімося і даруймо одне одному писанки.

На щастя, на долю, на вічні віки!

Вчитель. Всі християни на земній кулі святкують Великдень. Це одне з найбільших і найсвятіших наших свят. Бережіть же наші звичаї, бо в них душа народу. Христос Воскрес!