Позакласний захід, присвячений Дню Миру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій відкритого виховного заходу,

який щорічно проводиться в ЗОСШ №35 м. Чернігова,

присвячений Дню визволення міста Чернігова від

 німецько-фашистських загарбників

 

 

 

 

 

Підготувала

  вчитель інформатики

ЗОШ №35

Барченкова Н.О.

 

 

 

 

 

 

Мета :

-  структуризація змісту навчання та виховання;

 - введенняучнів у атмосферу важких для усіх європейських народів часів Другоїсвітової війни засобами відео, фото;

 - виховування любові до рідного міста та гордість за свою Батьківщину;

 - національно-патріотичневихованняучнів через використання відео сюжету про роль України у Другій світовій війні.

 

Мелодія стихає. Включається світло.

 

Звучить мелодія із кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни»

СЛАЙД 1.

Виходить учень

Казалось, было холодно цветам

 И от росы они слегка поблекли.

Зарю, что шла по травам и цветам

 Обшарили немецкие бинокли.

Цветок, в росинках весь, к цветку приник,

 И пограничник протянул к ним руки.

А немцы, завершая кофе пить,

Влезали в танки, закрывали люки.

Такою все дышало тишиной,

Что вся земля еще спала, казалось,

Кто знал, что между миром и войной

Всего каких-то 5 минут осталось!

 

На сцену виходять ведучі.

Ведуча. Доброго дня, шановні гості, доброго осіннього дня.                                   СЛАЙД 2.

Ведучий. Сьогодні ми зібралися відсвяткувати свято визволення Чернігівщини від німецьких загарбників і вшанувати пам'ять тих, хто досягнув цієї мети ціною власного життя.

Ведуча. Не холодним золотом, а осінньою радістю звільнення від чужинського ярма, світлою пам'яттю про подвиг радянських воїнів, партизанів і підпільників навіки вкарбоване в історію Чернігова

21 вересня 1943 р. - день його визволення від гітлерівських загарбників.

Ведучий. 72 років відділяє нас від вересневих днів 1943 -го , коли радянські війська визволили Чернігівщину від фашистської окупації. Два роки фашистський чобіт топтав землю нашого краю.

Звучить куплет «Священна війна»

Ведучий. 22 червня 1941 року... Цей день і рік вічно житимуть у пам'яті людей України. Без оголошення війни німецькі війська атакували кордони Радянського Союзу. В цей ранок гітлерівські бомби впали на мирні міста і села.

Виходить учень                                                                                                             СЛАЙД 3.

 

Надходить ранок. Червень. Двадцять друге.

 Народжувався день із квітів і роси.

Такі жита, що не дістать рукою,

Така блакить, що в серце невмістить.

І раптом поле стало полем бою,

І сонце зупинилося на мить.

І танки здибились перед житами,

Вторгаючись в густий клубчастий дим!

 І бризнув колос на броню сльозами,

І зерном бризнув, трепетним живим.

Запис голосу Левітана про початок війни.                                                           СЛАЙД 4.

 

Ведучий. Смертельна загроза нависла над нашим рідним містом. Його оборону доручили 5-й армії генерала Потапова. СЛАЙД 5.

 

Ведуча. 23 серпня фашистські бомби посипалися на Чернігів.СЛАЙД 6.

 

Вже9 вересня фашистами був захоплений Чернігів, 10-го Бахмач,

13-го Ніжин, 16-го Прилуки, де розміщався штаб Південно-Західного фронту.

Відео ЧернігівСЛАЙД 7.

Ведучий. З перших днів окупанти встановили в місті жорстокий терор. В перший же день до центру міста німці зігнали 35 мешканців Чернігова і запропонували їм вступити до німецької армії «Визволителів.» Мешканці відмовлялись... і були розстріляні з кулемету.

Ведуча. У лютому 1942 р. на території Чернігівського району для військовополених, підпільників та партизанів, були створені концентраційні табори у с. Яцево та в колишній дитячій колонії на Подусівці поблизу с.Старий Білоус.

Ведучий. У результаті каральних операцій фашистів у 1943 р. спалено села Чернігівського району:

22 лютого – Яцево (знищено понад 200 жителів села- через переховування в селі військо полонених із концтабору);

27 лютого та 3 травня – Ведильці (знищено 800 жителів та спалено 700 дворів. Тут був штаб партизанського загону М.М. Тарачущенка);

28 квітня – Кувечичі (спалено 205 чоловік, напередодні партизани розгромили під селом німецьку військову колону);

6 травня – Пакуль (знищено 105 жителів та спалено 375 дворів, напередодні в селі застрелили німця);

Травень – Смолин (спалено 374 двори за зв’язок з партизанами)СЛАЙД  8.

 

Ведуча.Кривавий режим, встановлений німецько – фашистськими загарбниками, забрав життя понад 52-х  тисяч громадян.

Ведучий. Нагадаємо, що до війни в Чернігові проживало близько 70 тисяч  жителів. Подібних людських втрат , мабуть , не зазнав за роки окупації жоден з обласних центрів України.

Ведучий. Вогненний буревій війни, котрий прокотився через Чернігів, приніс нашому стародавньому місту небувалі руйнування, а його населенню – неймовірні страждання.

Ведуча. Багатоденні безперервні бомбардування обласного центру  наприкінці серпня  1941 року знищили 72 відсотки житлового фонду міста. Чернігів увійшов до списку  десяти найбільш зруйнованих  у роки війни міст Радянського Союзу,одним з п’яти міст Українинамічених до першочергової відбудови.

Ведучий. Виняткове історико-культурне значення міста було підтверджено наказом №504 комітету в справах архітектури при Раді Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 14 липня 1946року,за яким Чернігів увійшов до числа історичних міст союзного значення.

Ведучий.Фашисти спалили і зруйнували 1740 будинків, вивели з ладу усі промислові підприємства, підірвали вокзал, електростанцію, перетворили в руїни 14 шкіл, педінститут, зруйнували багато культурних і історичних будівель. На тяжку працю в Німеччину було вивезено більше 7 тис. юнаків і дівчат.                                                                        СЛАЙД  9.

 

Ведуча. Та не скорився наш народ під гнітом катів, а мужньо піднявся на справедливу боротьбу. Стала партизанським краєм і рідна Чернігівщина.СЛАЙД 10.

Ведучий. 13 липня 1941 р. був створений обласний штаб партизанського руху на чолі з тодішнім секретарем обкому партії Олексієм  Федоровим та Миколою Попудренком. Всього у партизанських загонах Чернігівщини боролися з ворогом  понад 15 тис. патріотів.З них:1548 комуністів та 2885 комсомольців.Проти них боролися 2 фашистські регулярні дивізії й понад 8 тис. поліцаїв

Ведучий. Партизанський рух на Чернігівщині набув всенародного характеру. В ньому брали участь:робітники.колгоспники,інтелігенція,бійці і командири Червоної Армії,що попали в оточення,люди похилого віку,і наймолодші-вчорашні школярі-комсомольці і піонери,представники сорока семи національностей.

 Ведучий. Блискучий приклад братерства.лише одне із партизанських з’єднань,яким командував двічі Герой Радянського Союзу Олексій Федорович Федоров,знищило тисячі німецьких загарбників та їх поплічників,пустило під укіс сотні ешелонів з живою силою і технікою ворога, вісім бронепоїздів із командами теж полетіли під укіс.

Ведучий. Диверсанти висадили в повітря 47 залізничних мостів,десятки кілометрів залізничної колії,26 нафтобаз і складів з пальним,39 складів з боєприпасами і обмундируванням.

Ведучий.На мінах,що поставили партизани Федорова,підірвалось 12 танків і 87 автомашин. І це далеко неповний опис.

ВІДЕО                                                                                                                           СЛАЙД 11.

 

Ведучий.Зараз ви бачите три пам’ятники,встановлені у Чернігові першому секретарю Чернігівського підпільного обкому,Миколі Микитовичу Попудренку,який загинув від ворожої кулі 7 липня 1943 року,виводячи загін із оточення.                                  СЛАЙД 12.

 

Ведучий.Один пам’ятник встановлений перед будівлею бібліотеки імені Короленка,другий-на території школи №18, який установлений у  1972 р за рахунок зібраного дітьми металобрухту та макулатури , третій - на Алеї Героїв.               СЛАЙД 13.

ВІДЕОСЛАЙД 14.

 

Звучить тривожна музика

СЛАЙД 15.

Виходить учениця. Вірш «Варварство»

Они с детьми погнали матерей
И яму рыть заставили, а сами
Они стояли, кучка дикарей,
И хриплыми смеялись голосами.
У края бездны выстроили в ряд
Бессильных женщин, худеньких ребят.
Пришел хмельной майор и медными глазами
Окинул обреченных... Мутный дождь
Гудел в листве соседних рощ
И на полях, одетых мглою,
И тучи опустились над землею,
Друг друга с бешенством гоня...
Нет, этого я не забуду дня,
Я не забуду никогда, вовеки!
Я видел: плакали, как дети, реки,
И в ярости рыдала мать-земля.
Своими видел я глазами,
Как солнце скорбное, омытое слезами,
Сквозь тучу вышло на поля,
В последний раз детей поцеловало,
В последний раз...
Шумел осенний лес. Казалось, что сейчас
Он обезумел. Гневно бушевала
Его листва. Сгущалась мгла вокруг.
Я слышал: мощный дуб свалился вдруг,
Он падал, издавая вздох тяжелый.
Детей внезапно охватил испуг,-
Прижались к матерям, цепляясь за подолы.
И выстрела раздался резкий звук,
Прервав проклятье,
Что вырвалось у женщины одной.
Ребенок, мальчуган больной,
Головку спрятал в складках платья
Еще не старой женщины. Она
Смотрела, ужаса полна.
Как не лишиться ей рассудка!
Все понял, понял все малютка.
-- Спрячь, мамочка, меня! Не надо умирать! --
Он плачет и, как лист, сдержать не может дрожи.
Дитя, что ей всего дороже,
Нагнувшись, подняла двумя руками мать,
Прижала к сердцу, против дула прямо..
-- Я, мама, жить хочу. Не надо, мама!
Пусти меня, пусти! Чего ты ждешь? -
И хочет вырваться из рук ребенок,
И страшен плач, и голос тонок,
И в сердце он вонзается, как нож.
-- Не бойся, мальчик мой. Сейчас вздохнешь ты
вольно.
Закрой глаза, но голову не прячь,
Чтобы тебя живым не закопал палач.
Терпи, сынок, терпи. Сейчас не будет больно.-
И он закрыл глаза. И заалела кровь,
По шее лентой красной извиваясь.
Две жизни наземь падают, сливаясь,
Две жизни и одна любовь!
Гром грянул. Ветер свистнул в тучах.
Заплакала земля в тоске глухой,
О, сколько слез, горячих и горючих!
Земля моя, скажи мне, что с тобой?
Ты часто горе видела людское,
Ты миллионы лет цвела для нас,
Но испытала ль ты хотя бы раз
Такой позор и варварство такое?
Страна моя, враги тебе грозят,
Но выше подними великой правды знамя,
Омой его земли кровавыми слезами,
И пусть его лучи пронзят,
Пусть уничтожат беспощадно
Тех варваров, тех дикарей,
Что кровь детей глотают жадно,
Кровь наших матерей...

 

Ведуча.Відвагу і безстрашність проявила Чернігівська молодь минулої війни у підпіллі.Юнаки та дівчата,борючись з лютим ворогом,героїчно вмирали за рідну вітчизну,смертю своєю стверджуючи життя.                                                                                        СЛАЙД 16.

 

Ведучий. У листопаді 1941 року в Чернігові розвернула підпільну роботу комсомольська організація « Юні патріоти» у складі 22 учнів школи №11 під керівництвом випускниці 9-го класу нинішнього колегіуму №11 Олени Белевич.

Ведуча.Задумавши організувати опір гітлерівцям Олена не злякалась всіх жахів окупаційного режиму-облав,розстрілів мирних жителів і військовополонених.Незупинило юну патріотку і те,що в рідній школі розмістилось польове гестапо,яке прославилось особливою жорстокістю до партизан і підпільників.

Ведучий. Одного разу,під час виконання дівчина потрапила до рук карателів.Після жорстоких знущань і допитів юна комсомолка була по-звірячому закатована.Це трапилось в Білоруському селі Асаревичі. Там біля школи знаходиться могила нашої землячки.

Ведучий. У1943 році,за проявлені мужність та героїзм у боротьбі з фашистськими окупантами в тилу ворога,Олені Белевич посмертно присвоєно звання Героя РадянськогоСоюзу.

Ведуча. На початку 1943 р. розпочалось визволення Чернігівщини. Наш край буловизволено у  ході Чернігівсько – Прип`ятської операції з 26 серпня по ЗО вересня 1943 р. силами центрального фронту під командуванням генерала Рокосовського.СЛАЙД 17.

 

Ведучий. На початку вересня війська фронту вийшли до Десни і південніше Новгород - Сіверського вступили на територію області. Форсувавши у межах області Десну і Дніпро, війська завершили операцію захоплення плацдарму на західному березі річки Прип'ять.

Ведуча. Успішно розвиваючи наступ, вже 4 вересня ними було визволено Короп, 6 вересня - Батурин, 9 вересня -Бахмач, 15-го - Ніжин, 16-го - Новгород Сіверський. Із 16 по 24 вересня 1943 р. у запеклих боях воїнами 13-ї загальновійськової, 2-ї танкової та 16-ї повітряної армії був звільнений Чернігівський район. Майже 5 тисяч відомих та невідомих солдат (учасники оборонних 1941р. та визвольних 1943 р. боїв) сплять вічним сном в 99-и братських могилах. П’ять Героїв Радянського Союзу поховано на території сільських рад району.                                                                                                                           СЛАЙД 18.

 

Читець-

СЛАЙД 19.

Герою Советского Союза

Вихнину З.Д. посвящается

В Чернигове в могиле братской

Покоится Отчизны сын.

Пример отваги,славы ратной,

Герой по имени Вихтин.

Десна кипела от разрывов,

Чернигов пламенем объят,-

Вихтин стремительным порывом

Повёл в священный бой солдат.

Ура! – раскатисто гремело.

Повержена фашистов рать.

Рассвет.

И знамя заалело

Над древним городом опять.

Но снова бой с врагом жестоким –

Был впереди Восточный Вал.

Там, за Славутичем широким,

Народ в неволе изнывал.

И Залман с ротою отважных

Преодолел днепровский Вал,

И там,плацдарм бесценный,важный

Врагу он больше не отдал.

И на Днепре он стал бессмертным,

А на Десне нашёл приют.

Как на посту,

                                  над ним бессмертно,

Каштаны памяти цветут.

 

СЛАЙД 20.

 

Ведучий. 21 вересня 1943 року,замайорів прапор визволення майорів у Чернігові.

Зараз прапор зберігається в Чернігівському історичному музеї. Цікавий той факт, що матеріалом для нього послужила наволочка із подушки червоного кольору, яку передала на прохання бійців одна мешканка міста. Іншого червоного матеріалу в місті не виявилося: німці жорстоко карали жителів за зберігання червоних прапорів та іншої атрибутики Радянського Союзу.                                                                                                   СЛАЙД 21.

 

Ведуча. На мітингу, присвяченому звільненню Чернігова від німецько-фашистських загарбників, були присутні всього не більше двохсот мирних жителів. Із 69 тисяч чоловік, які проживали в місті за даними перепису населення у 1939 році, більшість людей знаходилась в евакуації у східних районах Радянського Союзу.

Із перших годин звільнення міста бійці за наказом командування Центрального фронту у першу чергу почали спасати безпритульних, хворих, брудних і роздягнених дітей. Їх знаходили у підвалахзруйнованих будинків, в напіввідкритих землянках, в навколишніх лісах. Всіх знайдених дітей, які не мали родичів, направляли у щойно організований Остерський дитячий будинок.

Ведучий.  21 вересня  1943 року о 21- ій годині на честь радянських воїнів – визволителів Чернігова у Москві був проведений святковий салют із 124 –х гармат.

Ведуча. У наказі Верховного Головнокомандуючого № 29 від 21 вересня 1943 року десяти з`єднанням і частинам , що брали участь у визволенні нашого міста, були присвоєні почесні назви  «Чернігівських».

Ведучий. Усі вони викарбувані золотими літерами на меморіальній плиті, встановленій на постаменті для танка на площі Перемоги.                                                               СЛАЙД 22.

 

Ведуча. А чи знаєте ви історію виникнення цього танка? Він був побудований на кошти, зібрані дітьми міста Омська, що у Сибіру.

 Учениця  Із редакції газети «Омська правда»

 

1. «Я, Ада Занегина, мне 6 лет. Пишу по печатному. Гитлер выгнал меня г.Сытовка Смоленская область. Маленькая я, а знаю, что надо разбить Гитлера и тогда мы поедем домой. Мама отдала свои сбережения на танк. Я собрала деньги на куклу, а теперь отдала их на танк. Добрый дядя Редактор! Напиши в своей газете всем маленьким детям, чтобы они отдавали деньги на танк. И назовем его «Малютка», когда наш танк разобьет врага, мы вернемся домой»Ада Занегина.СЛАЙД 23.

А це відповіді Аді.

     2.«Мне папа с фронта прислал 136 руб. на новые сапоги, но я еще похожу в старых ботиночках. Деньги я отдам на танк»

Адик Солодов - 6 лет.

3.«Мама хотела купить мне новое пальто и накопила 150 руб. Я поношу старое пальтишко. Деньги отдала на танк. Адочка спасибо»

Тамара Лоскутова - 6 лет

4.   «Дорогая незнакомая девочка Ада! Мне только 5 лет, а я уже год без мамы. Я очень хочу домой, а поэтому с радостью даю деньги на постройку нашего танка. Скорей бы наш танк разбил врага»

 

 

 

Таня Чистякова.

А це лист – відповідь дітям Омська

5.«Прошу передать дошкольникам г.Омска, собравшим на строительство танка «Малютка» 160 884 руб. мой горячий привет и благодарность Красной Армии».

                    Верховный главнокомандующий Маршал Советского Союза   

Иосиф   Сталиниюль 1943 года

Ведуча.  Танк був  створений, і воювала на ньому командиром  сержант 129 танкової бригади  19 –річна киянка Катерина Петлюк.                                                            СЛАЙД 24.

 

 

Ведучий.За перший бій вона отримала подяку. Після Курської битви Катерина була нагороджена орденом Червоної Зірки.

Ведуча .21 вересня о 6 годині ранку танк із жіночим екіпажем першим увійшов у м. Чернігів. Командир була нагороджена орденом Вітчизняної війни 2- го ступеню.

Ведучий. За проханням жителів міста танк «Малютка» встановлений на площі Перемоги з написом «129» (це  номер бригади) і «За Родину».

 

Виходить учениця

Сегодня танк мой грузят на платформу.

Пришла проститься с ним в последний раз.

Стоял он,весь стремительный и гордый,

Как будто ожидая мой приказ.

Прошла на нем я сотни километров,

В боях надежным другом был он мне.

Стою и глажу боевые метки –

Запекшиеся раны на броне.

Знакомы мне моторные капризы,

Я знала, как прибавить, сбросить газ…

Окутавшись дымком лилово – сизым ,

К платформе танк идет в последний раз.

 

Ведучий. У боях за визволення Чернігівщини особливо відзначились частини 13-ї,48,60,61,65 - армії, якими командували генерали - лейтенанти Пухов, Романенко, Черняхівський, Бєлов, 16 повітряної армії під командуванням генерала - лейтенанта авіації Руденка.

Ведучий. У боях за визволення Придесення загинули більше 20 тисяч солдат, сержантів і офіцерів; 28 воїнів в боях за визволення Чернігівщини удостоєнні звання Героя Радянського Союзу, тисячі нагороджені орденами і медалями.СЛАЙД 25.

 

Ведучий. Чернігівці не відали страху в бою за Матір-Вітчизну.

Льотчик Дмитро Жабинський діяв,як Микола Гастелло,Феодосій Горбач-як Олександр Матросов,молодогвардіець Холмів-як їхні ровесники з Краснодону.                СЛАЙД 26.

 

Ведучий: Вічно пам’ятатимуть люди «поліського Сусаніна»  Сергія Покиньбороду,партизана двох війн.

Ведучий: Кинувся з гранатами під ворожі танки у Севастополі Іван Красносільський. Загинув,але не скорився,незрячий Яків Батюк,вожак Ніжинського підпілля.

Звучить мелодія.

Виходить ученик.

СЛАЙД 27.

 Вірш «Жди меня...»

Жди меня и я вернусь,

Только очень жди.

Жди, когда наводят грусть

Желтые дожди

Жди, когда снега метут,

Жди ,когда жара .

Жди, когда других не ждут,

Позабыв вчера

Жди ,когда из дальних мест

 Писем не придет

Жди ,когда уж надоест

Всем, кто вместе ждёт .

Жди меня ,и я вернусь.

Не желай добра

Тем, кто знает наизусть ,

Что забыть пора .
Пусть поверит сын и мать

В то, что нет меня .
Пусть друзья устанут ждать,

 Сядут у огня,

 Выпьют горькое вино

На помин души .
Жди ,и с ним заодно

Выпить не спеши .
Жди меня, и я вернусь

Всем смертям на зло .

Кто не ждал меня, тот пусть

Скажет: «Повезло».
Не понять неждавшим им,

 Как среди огня

Ожиданием своим

 Ты спасла меня .
Как я выжил, будем знать

 Только мы с тобой .

Просто ты умела ждать

Как никто другой.

Ведучий. Після визволення міста, перед мешканцями Чернігова постала найважча задача - відновити зруйноване німцями народне господарство.                                            СЛАЙД 28.

 

Ведуча. Завдяки героїчній праці Чернігівців вже до кінця 1944 р. працювали 25 підприємств і 16 промартілей, а через 5 років промисловість міста досягла довоєнного рівня. З руїн піднялись заводи і фабрики, будувалися нові підприємства.                                   СЛАЙД 29.

 

Ведучий. Вдячні Чернігівці достойно увічнили пам'ять своїх визволителів, які загинули у боях за Чернігів.

Ведучий. На території стародавнього Дитинця,на місці довоєнного будинку міського комітету комуністичної партії України,звідки в серпні 1941 року 186 Чернігівців пішли в ліси і поклали початок партизанському рухові на Чернігівщині,у 1965 році за проектом архітектора А.Зорі споруджено пам’ятний камінь монумент.

Ведучий. У 1967 році на Болдиній горі поруч з курганом 9-го століття запалено Вічний Вогонь на могилі невідомого солдата(за проектом О.Меженного).

Ведучий. 9-го Травня 1968 року на перехресті двох головних вулиць міста Щорса і Комуністичної(нині проспект Перемоги)урочисто відкрито монумент(танк Т-34) на честь визволення Чернігова від гітлерівських окупантів.

Ведучий. У вересні 1981 року напередодні сорокоріччя із дня загибелі відомого воєначальника, Героя радянського союзу,Михайла Петровича Кирпоноса в Чернігові,на алеї героїв був установлений пам’ятник.                                                                  СЛАЙД 30.

 

Ведучий:У нашому мікрорайоні по вулиці Красносільського,18 встановлено пам’ятник шести червоноармійцям,які загинули при визволенні села Забарівка від фашистів восени 1943 року.

Ведучий. Пам’ятник невідомому льотчику.

Ведучий: В Центрі Масанів є пам’ятник 14-ти жителям,заживо спалених фашистами 27-го лютого 1943 року.Він встановлений по вулиці Трудовій.

 

Ведучий. Перед вами обеліск,відкритий по вулиці 50 років ВЛКСМ (біля ПТУ№9). На цьому місці фашисти розстріляли у 1943 році 7500 жителів Чернігова.

Ведучий.А на цьому місці фашисти повісили трьох комсомольців.

ВІДЕО                                                                                                                           СЛАЙД 31.

 

Ведуча.

Нехай не буде горю вороття!

Україну зуміймо захистити!

Помовч, людино, хвильку...

За життя!

 За право в цьому світі мирно жити.

Звучать  колокола.                                                                                                      СЛАЙД 32.

 

Хвилина мовчання!

Ведучий     «Поклонимся великим тем годам,

Тем славным командирам и бойцам,

И маршалам страны,и рядовым,

Поклонимся и мёртвым,и живым,

Всем тем,которых забывать нельзя.

Поклонимся,поклонимся,друзья!»

Ведучий. Схилимо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшов у безсмертя. Вшануймо їх хвилиною мовчання.

Ведуча.  Прошу всіх сідати.

СЛАЙД 33, 34.