Позакласний захід присвячений святкуванню"День Землі"

ДЕНЬ ЗЕМЛІ

Учитель. Усі ми — пасажири одного корабля під назвою Земля, отже, пересісти з нього просто немає куди.

{Вибігають 5 крапельок.)

Усі по черзі: Кап! Кап! Кап! Кап! Кап!

Крапелька 1.

Дощик бризнув

Весняний і теплий,

Стрепенулось зразу все,

Прокинулось і розцвіло.

Крапелька 2.

Добрий день, шановні друзі!

Радо всіх ми вас вітаєм,

З Днем Землі поздоровляєм.

Крапелька 3.

Ми — чистенькі крапельки

Дощику весняного.

Крапелька 4.

Ми — прозорі крапельки

Дня цього весняного.

Крапелька 5.

Сьогодні свято наше від душі Присвячуємо тобі, Земле рідна. Відкрий нам двері в храм свій чарівний, Й нехай увійде в нього той, хто цього гідний.

Ведучий 1. Багато років тому 22 квітня дванадцять американських школярів запропонували святкувати День Землі й закликали всіх землян підтримати цю природоохоронну акцію. Україна відзначає цей день з 1991 р.

Ведучий 2. Земля — колиска людства. Вона народжує прозорі струмки і потоки. Носить на собі океани, хмари та їх тіні. Розкривається жерлами димних вулканів. Відпускає в небеса птахів, приймає в себе всі сніги й дощі, маленькі зернятка — дає всьому життя.

Земле рідна!

Якою красою,

Якими барвами радуєш,

Якими пахощами вітаєш!

Ти даєш хліб і до хліба.

Стелиш під ноги трави і квіти,

Напинаєш над головою Голубе небо із ясним сонечком. Як не любити тебе?! Як не берегти краси твоєї, Не примножувати її?!

Ведучий 1.. Дуже цікаво дізнатись, як виникла наша Земля. Хто мені може розповісти про походження Землі?

Ведучий 2 Це просто, найстарші учні нашої школи, що вже дізнались майже про все та вивчають зараз астрономію. Уч________ 11 класу _______________________________.

 

Астрономія.

Вперше спробували пояснити виникнення Сонячної системи французький математик П.Лаплас та німецький філософ І.Кант ще наприкінці XVIII ст. На їхню думку, Сонячна система виникла з розпеченої газової туманності, що під впливом сили тяжіння перетворилася на величезний диск. У ньому сформувалися густі ядра, які після охолодження перетворилися на планети. Французький учений Ж.Бюффон у XIX ст. зробив припущення, що колись близько від Сонця проходила інша зірка. її сила тяжіння викликала на Сонці величезну припливну хвилю, яка захопила речовину з нього і розпорошила її на десятки мільйонів кілометрів. З окремих частин цієї речовини із часом сформувалися планети. Перелік досить різних фантастичних гіпотез можна продовжувати. Але, якби не сперечалися вчені між собою, вони одностайні в тому, що всі планети мають спільну історію утворення. Звичайно, надалі доля кожної з них склалася по-різному. Земля проіснувала близько 5 млрд років і перед тим, як набути сучасного вигляду, витримала багато дивних перетворень.

Ведучий 1. Дійсно, скільки б гіпотез виникнення Землі не існувало б, та це не змінить того факту, що всі ми її мешканці.

Ведучий 2. Та не просто мешканці,а й активні її дослідники. І яка вона, наша планета розповість нам _____________________________________________________________.

Географія

З космосу Земля має вигляд величезної сяючої біло-блакитної кулі на фоні темного неба. Коричневі контури її материків, густа синява океанів і білі завитки хмар виразно видно, наприклад, із Місяця.

Уже давніх людей цікавило: на чому Земля тримається? Як вона влаштована? Яку має форму і розміри?

Жителі Давньої Індії вважали, що Земля має форму півкулі, яка лежить на спинах трьох слонів. Слони стоять на панцирі величезної черепахи, черепаха — на змії, яка ковтає власний хвіст.

У Вавилоні уявляли Землю як гігантську гору, оточену з усіх боків морем. Над горою і морем, ніби перекинута чаша, височів небесний звід.

У VI ст. до н. є. грецький філософ Геракліт висловив геніальну думку, що Всесвіт ніколи ніким не був створений, він завжди був, є і буде, що в ньому все рухається, змінюється, розвивається. Пізніше вперше було висловлено припущення, що Земля має не площинну, а кулясту форму. Це сказав у IV ст. до н. є. Аристотель, що вважав Землю центром Всесвіту. Погляди Аристотеля поділяв і Птоломей (II ст. до н. є.).

У Середньовіччі багато ідей давніх учених було забуто. Тільки в XV ст., з початком епохи Великих географічних відкриттів, ідея кулястості Землі знову стала надихати мореплавців і вчених Європи. Те, що Земля насправді має форму кулі та набагато більша, ніж вважалося раніше, довели навколосвітні подорожі. Бажання знайти морський шлях до Індії спонукало мореплавця Фернана Магеллана 20 вересня 1519 р. вирушити ескадрою з п'яти кораблів на захід. Лише одному з них 6 вересня 1522 р. пощастило повернутися додому зі сходу. Так люди вперше дізналися, що їхня планета має форму кулі.

Ведучий 1.. Вважають, що спочатку виникла мертва Земля, а потім — усе живе на ній.

Ведучий 2. А яким чином на мертвій Землі могло з'явитися життя?

Ведучий 1.. Запитаймо про це ______________________________________

Біологія

Найбільша таємниця Всесвіту — життя. Є багато поглядів на виникнення життя на нашій планеті. Дехто вважає, що воно існувало завжди і що все живе створене Богом. За іншою гіпотезою, живі організми занесені на нашу планету з космосу. Існувала думка й про те, що вони виникли з мулу, гною, води, ґрунту тощо. Але, за словами відомого ученого-біолога Френсіса Кріка, «...людина, озброєна всіма доступними тепер знаннями, може сказати лише те, що виникнення життя видається у певному розумінні майже чудом».

Йшли роки, спливали весни,

Непомітно плинув час.

Різні зміни дивовижні

Відбувались повсякчас

На гостинній, дивовижній

Землі рідній.

Одні організми народжувалися, інші — вмирали. Змінювався клімат, рельєф, обриси материків, русла річок. Але від цього наша планета ставала ще красивішою та яскравішою.

Скільки видів живих організмів мешкають на Землі? На це запитання відповісти непросто. До кінця XX ст. було описано близько 2 млн видів тварин, 500 тис. видів рослин, більше 100 тис. видів грибів. Кількість видів постійно збільшується. Так, щороку науковці відкривають близько 2 тис. видів комах, збільшуються також списки риб, червів, грибів, рослин. Тому сучасні вчені обчислюють кількість видів живих істот на Землі як 5—6 млн.

Ведучий 1.  Спілкування з природою, навіть просто її споглядання дає невимовну радість. Чому? Мабуть, тому, що природа не залишає байдужою навіть найчерствішу людину. Краплини ранкової роси можуть сяяти прекрасніше, ніж коштовне каміння.

Ведучий 2. Природу недарма називають чарівницею. Вона прикрашає зеленим килимом із шовкових трав і барвистих запашних квітів ліси і гаї. Дарує людям здоров'я, силу, чистоту, пробуджує в них людяність, щирість, сердечність і доброту. І мимоволі тягнеться людина до квітів.

(На сцену виходить дівчина в національному одязі.)

Дівчина-українка. На Землі сила-силенна квітів, але в кожного народу є найулюбленіші — це квіти рідного краю. Невід'ємним елементом українського пейзажу є ромашки, конвалії, дзвоники, оспівані в піснях гордовиті маки, синій барвінок, волошки, чорнобривці, соняшники, мальви.

Кожній квітці навесні

Сняться кольорові сни.

Кульбабі сняться золоті,

Тюльпану — сни червоні,

І дуже-дуже голубі —

Дзвіночку лісовому,

Бузку бузкові сняться сни,

Волошці — волошкові,

Ромашці — білі від роси,

Фіалці — фіалкові.

А вранці прокидаються

Квітки і там, і тут,

І райдужними зграйками

Для всіх навкруг цвітуть.

Ведучий 1. (звертається до глядачів). Що для кожного з вас означає слово «Земля»?

(Глядачі висловлюють свої думки.)

Земля... У цьому слові кожен бачить і розуміє своє: для космонавта вона — біло-блакитна планета, для моряка — берег, для геолога — скарбниця руди, нафти, природного газу, вугілля, для хлібороба Земля-годувальниця — це широкі лани золотого колосся.

(Під звуки вальсу на сцену виходять одна за одною «Земні кулі» — різні пори року.)

«Земна куля»-літо (дівчинка у відповідному вбранні, на голові — віночок із квіток, у руках — картина: земна куля, вкрита пшеничними полями, де-не-де — червоний мак, волошки, метелики навколо, птахи).

Літо, літо золоте

Випиває роси

Та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з поміж віт

Вікнами в садочку.

Одягну на цілий світ

Сонячну сорочку.

«Земна куля»-осінь (дівчинка, одягнута в жовте вбрання, у руках — картина: земна куля, вкрита жовтими й червоними кленовими, дубовими листочками, краплини дощу над нею).

Летить багряне й золоте

Березове й кленове листя,

Поміж зеленою травою

Лягає ніжною габою.

Мовчать переліски й діброви.

Не чуть пташиної розмови.

Осінній сон колише віти,

Голівками поникли квіти.

Повіє вітер — листя вмить

Зашепче щось, зашелестить.

Немов казковий дідуган,

Всю землю оповив туман,

Сріблить березам жовті коси,

Віщує нам сніги й морози.

«Земна куля»-зима (дівчинка у білому вбранні, у рукавицях, на ногах — валянки, тримає картину: земна куля, на якій дерева вкриті снігом, сніжинки над ними).

Покликавши морози й заметілі,

Зима небесні простирадла білі

Легесенько на землю розстелила

Ще й зверху самоцвітами покрила.

Про зиму кажуть «люба та жорстока».

А хто рум'янить і цілує щоки?

Зима — іскриста білокоса фея —

Чарує небуденністю своєю.

«Земна куля»-весна (дівчинка весела, усміхнена, у відповідному вбранні, у руках — картина: земна куля, вкрита весняними квітами, журавлиний ключ у повітрі).

День весняний так пахне квітами,

Білий цвіт все навкруг полонив.

Де не глянь: всюди барви казкові.

Так багато на Землі є див.

Наше серце чутливе до звуків,

Що весна нам дарує в ці дні.

Тут дзюрчання струмка, шепіт листя,

І дзвінкі солов'їні пісні.

(«Земні кулі» прикріпляють картини і виходять, кружляючи під звуки вальсу.)

Ведучий 1. Яка прекрасна наша Земля в різні пори року! Усі кольори їй пасують. А чому ж відбуваються такі зміни? Я чув, що весну приносять на крилах птахи: «Прилетіли лелеки — весну принесли здалеку».

Ведучий 2. А коли наші пернаті друзі відлітають, то кличуть на Землю осінь, забираючи із собою пекуче літо.

 Осінь, залишившись на самоті, поступається лютій зимі.

І ніде не видно пташки,

Ані бджілки, ні мурашки,

І метеликів нема.

Недалеко вже зима.

А все це відбувається через те, що земна вісь завжди нахилена в один бік, сонячні промені протягом року освітлюють і нагрівають її півкулі нерівномірно. Саме завдяки цьому і змінюються пори року.

Ведучий 1. Ми живемо на найдивнішій планеті — планеті світлих сонячних ранків, яскравих лагідних днів і тихих зоряних ночей, що пахнуть м'ятою та матіолою. На планеті, яка дарує найщиріші почуття і щастя тим, хто шанує, любить й оберігає її...

Вийду в поле, стану серед жита,

Задивлюся в небо голубе.

Земле рідна, скільки буду жити,

Стільки і любитиму тебе!

Ведучий 2 Чарівна наша планета Земля. Загадкова. Життя на ній вирує, б'є ключем, встановлює закони...

Дівчинка-весна.

Любіть природу рідну, завжди милуйтесь нею:

Ранковими світанками, вечірньою зорею.

Любіть дерева голі, любіть дерева в шатах,

Вони, ніби колиска, неначе рідна хата.

Дівчинка-літо.

Не завдавайте болю, не рвіть природні коси,

А щоб росли густії, споліскуйте у росах.

І з трепетом великим дивіться на природу,

Вслухайтеся в гармонію, в її чарівні оди.

Дівчинка-осінь.

Все на Землі, все треба берегти:

І птаха, й звіра, і оту травинку.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо врешті ти — лише її частинка.

Дівчинка-зима.

Так, частка — невелика і залежна,

Цю істину сприймай беззастережно.

Якщо береш, то треба віддавати,

Коли й надалі хочеш царювати.

Ведучий 1. Любі діти! Мені дуже хочеться вірити, що після сьогоднішнього свята душі ваші стануть добріши­ми, серця теплішими й ви назавжди запам'ятаєте, що:

Ведучий 2.

Земля — не рабиня наша, а мати.

Сонце — не вітчим наш, а рідний батько.

Ліси — наші брати, Річки — сестри,

Дощі, Вітри, Сніги мусять бути добрими гостями.

А ми на своїй планеті — не тимчасові мешканці,

а Мудрі господарі!