Позакласний захід "Рушник в житті українського народу".

Тема:Рушник в житті українського народу

Мета: продовжити знайомити дітей з українськими  народними  традиціями та звичаями. Розширити, поповнити знання про традицію використання рушника, його призначення.
           Прищеплювати любов до традиційного мистецтва нашої країни.
Виховувати повагу до праці майстринь-вишивальниць, до матері-трудівниці, до своєї Батьківщини.
Обладнання: вишиті рушники, презентація «А на тім рушникові…», грамзаписи пісень про рушник.

1.Дівчинка в українському вбранні

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

2.Хлопчик в українському вбранні

Ми гостей своїх стрічаєм

Круглим, пишним короваєм.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

-Любий гостю наш, приймай                              

І рушник, і коровай!

(Подають коровай для гостей).

Учениця 3.
У нас сьогодні на уроці буде свято!
Милують око диво-рушники.
Дівочий спів лунатиме у класі.
Як добре, що є звичаї такі.

 Учениця 4.
Не вистачить уроку нам, повірте,
Щоб розказати про майстерність і скарби,
Але сьогодні ми прийшли сюди,
Щоб розповісти вам про рушники..

(казка про рушник)

Учитель.
Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї –  колоски пшениці,
Мов пустотливі братики малі.
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло.
І цей рушник, яким і дочку, й сина
Благословляє мати на добро.
Вишитий рушник є символом українського побуту.
Хай цей символ завжди буде в наших привітних оселях, як ознака великої любові й незрадливості та ніжної материнської пісні, яка кличе нас до рідного порогу.
Хліб-сіль на вишитому рушнику – одвічні людські символи. Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізує духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тих, хто виявив її. Цей звичай пройшов через віки й став доброю традицією в наш час.

(На сцену виходять двоє ведучих, хлопець і дівчина, й починають поетичну розповідь про історію рушників і українські побутови звичаї, у яких використовувались рушники)

1-й ведучий:
Український рушник... На ньому вишита доля народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя: від народження і до смерті.

2-й ведучий:
Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишитими узорами рушники.

Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло
декілька видів рушників.
"Утирач" використовували для рук і обличчя, "стирок" - для посуду, стола і лав,
"покутник" - оздоблення стін, покуті, "божник" - для дорогих ікон.
Окремо зберігалися ритуальні рушники: "плечові" призначалися для сватів,
"весільні" - для різноманітних весільних обрядів.

1-й ведучий:
Рушники служили не лише прикрасою для житла, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами. Знаками-оберегами на рушнику були ромби, квадрати, трикутники, що символізували родючість. Рушники розвішувалися над сімейними портретами і над образами. Рушник є невід'ємною частиною і в церковного інтер'єру.

2-й ведучий:
Рушники були необхідними атрибутами у всіх обрядах: на родинах, хрестинах, весіллі.похороні. Були рушники і звичаєві: коли закладали нову хату, рушник стелили на тому місці, де мала бути покуть, і клали хліб, щоб хата була багатою. Коли зводили стіни хати і закладали сволок, на нього також вішали рушник.

1-й ведучий:
Біле поле полотняне,
Рівно ткане, чисто пране,
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –

Зацвіте червоний мак.

Зазирне і там і тут –

Василечки зацвітуть.

А пройдеться як поволі –
Заряснять листочки в полі,
Біле поле полотняне
Рушником барвистим стане.

(На сцену виходять дівчата, у кожної один із видів рушника: рушники долі
(вишиті калиною і дубовими листочками), завивач, уповивач, утирач
(кілковий), обрус).

Пісня «Рушничок»

1-а дівчина

У мене в руках рушник долі.
Приходила людина в життя, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до
народження дитини рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові
листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки - калину, щоб була
гарна, як калина. Цей рушничок після народження клала мати під подушечку
дитини. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи
доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя і клали у домовину, колилюдина помирала.

2-а дівчина

 А це -  рушник-завивач.
До породіллі приходили рідні з рушниками, у які загортали хліб та солодощі,
щоб життя новонародженого було солодким. Розв'язували рушник і промовляли:
Радуйся земле, радій, родино,
Радуйся з нами, нова дитино,
В тебе доволі і ласки, і дива,
Хай не цурається доля щаслива.

3-я дівчина

Ось, погляньте,  рушник-уповивач.
Цей рушник готувала мати до народження дитини. Вибілювала його, прала
багато разів, щоб він був м'яким. Коли бабуся-повитуха вповивала дитину,
промовляла:
Вповиваю тебе, синочку,
В рушничок біленький,
Щоб виростав ти великий,
Був все здоровенький.
Щоби лихо об минало,
Щастя огортало,
Щоби мале твоє серце
Та й смутку не знало.
А червоним повиванком
Зав'яжу міцненько,
Щоб від тебе радість мали
І отець, і ненька.

4-а дівчина

 А ось рушник-утирач.
Підростала дитина, а мати вишивала на утирачах для донечки сунички, для хлопчика - барвінок. Діти становились підлітками, і мати вже вишивала для дівчини лілеї, а для хлопчика - хміль. Пізніше донечка сама собі вишивала на утирачах калину, а сину мати вишивала дубові листочки. Подавала матір рушник синочку і промовляла:
"Утирайся, мій синочку,
В рушничок біленький
Та будь же з ним щодниночки
Добрий, веселенький".
Такий рушник висів на кілочку біля дверей.
У народі кажуть: "Тримай хату, як у віночку, а рушник на кілочку".

(вішає рушник на кілочок)

5-а дівчина

 (з рушником-обрусом, вона застеляє його на стіл)

А у свята застеляла мама білим обрусом стіл і клала на нього пахучу паляницю.
І світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою.

6-а дівчина

Весною, коли пробуджується природа, з давніх давен святкують Пасху. У церкву несуть святити паску, а кошичок  з паскою накривають рушничком.

(дівчина показує рушник і накриває кошик)
(Дівчата танцюють танок)
 

Учитель.

Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати". Мати, проводжаючи сина в дорогу, замотувала хлібину у шматок білого полотна і промовляла: "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!". Той шматок полотна, витканий руками матері, оберігав людину від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далекіх доріг до отчого порогу.
(Виходять дівчина і хлопець. Дівчина-мати дару є рушник хлопцеві-синові).
Сценка

(Виходять дівчина і хлопець. Дівчина-мати дару є рушник хлопцеві-синові).

Дівчина:
Ой прийми, синочку, рушничок від мене,
Від зла, від спокуси хай береже тебе.
Його вишивала різними нитками,
Стиха поливала дрібними сльозами.
У цій вишиванці всі мої старання,

На тебе, мій сину, усі сподівання.

 Ой іди, синочку, та скоро вертайся,

Дарунка від мами, синок, не цурайся.

Додому вертайся скоренько-скоренько,

 Бо болить у мене за тебе серденько.

 Я буду за тебе та й Бога молити,

 Щоб могла щаслива ще тебе зустріти.
(Дівчина і хлопець йдуть зі сцени.

 Виходять діти і співають "Пісню про рушник" на сл. А.Малишка, муз. П.Майбороди).
Діти:
Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
У зелені луги й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
 

Учитель :
Кожен регіон України має свої відмінності у виборі кольорової гами та орнаменту рушників. Полтавські рушники здебільшого оздоблені розкішними рослинними орнаментами – це «дерево життя», що символізує природу-матір, популярним є зображення птахів, що означає кохання та щастя, часто зустрічається також «дерево-квітка», «вазон із квітами»..

23 вересня 2012 року у Полтаві в День міста було зареєстровано рекорд України «найбільшого цільного рушника, вишитого вручну», довжина його склала 7 метрів і 10 сантиметрів, про що був зроблений відповідний запис у Книзі рекордів України.

Найдовший рушник в Україні із домотканого полотна, зробленого ще у 19 столітті вишитий нитками пастельних тонів, притаманних для традиційної вишивки Полтавщини.

 28 квітня 2016р.Найбільшу композицію з рушників створили в Полтаві під час фестивалю «Полтавщина Великодня». Понад 1000 вишитих рушників – із сімейних колекцій та з музейного фонду Педагогічного університету імені В. Короленка – об’єднали в один навколо Корпусного парку.

15 липня 2016 р.зафіксували новий рекорд України в номінації «Мистецтво» – найдовший цільний вишитий вручну рушник у м. Дніпрорудному  довжиною 36 м 17 см та шириною 1 м вишивали 23 майстрині впродовж 4 місяців. Рушник включає в себе по 3 орнаменти з 5 географічних регіонів України, продубльованих з двох боків. Тобто з кожного боку рушника по 15 орнаментів, вишитих хрестиком. Всередині - напис, вишитий стрічками: «Дніпрорудне – це Україна», по боках рушник оздоблено мереживом, плетеним гачком.

Багато майстринь-вишивальниць є і в нашому селі. Багато їх передали свої рушники до нашого шкільного музею. Ви матимете змогу побачити їх, відвідавши наш музей.

Вчитель

Отже, діти, ніколи не зрадимо рушникові й будемо шанувати його. Він пройшов крізь віки і досі символізує чистоту почуттів, глибину любові до своїх дітей.

2-й ведучий :
Хай здоров'я ніколи не зраджує вам.
Будьте завжди ніжні й милі.
Щоб вам радість, і щастя, й любов
Вишиваним цвіли рушником.

Все, що в серці мали,-                         

Вам подарували!

Світлу мрію й казку

Нашу пісню й ласку,

Щебет України, звичаї  Вкраїни.

Тож нехай у кожного з вас

буде завжди щастя,

світла доля у житті!

Гості наші дорогенькі!  

Добра вам бажаємо

І за добрим звичаєм

Рушничок в дорогу простеляємо.

Учитель.

Ці рушнички - обереги  від нас прийміть на щастя, на добро, на удачу.

Учитель. Багато ми розповіли, але не все, тому що в рушникові, як і в пісні, закладена душа народу, яку неможливо збагнути до кінця, її багатство безмежне.
Тож хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане на рушник.

Учениця 10. А на прощання хочеться зробити такий підсумок уроку.
Шануєте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату.
То обереги від біди.

Учениця 11. Шануйте те, що дала мати.
Годуйте діток з чистої роси,
Щоб легше їм в житті здолати
Похмурі та скрутні часи.

Усі. Шануйте, друзі, рушники.