Позакласний заклад "О мово рідна!"

О МОВО РІДНА!

(виховний захід до Дня рідної мови)

Ведучий 1:  Рідна мово, росту я крізь тебе,
крізь родовища дум і краси. 
Я курганом стою серед степу 
на кордоні сльози і роси.

Я прошитий травою густою, 
я промитий Дніпром до кісток. 
Рідна мово, без тебе ніхто я, 
мов підрізаний вітром листок.

Ведучий 2:  Першим до нас приходить слово… З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. “Мама, тато, баба, льоля, киця”, –  лепече дитина. Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. Слово – початок усіх наук. Воно джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже слово до слова – зложиться мова!..

Ведучий 1:  

Слова, слова… Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні;

Є терпеливі, є жорстокі й грізні,

Лукаві й чесні, мудрі і смішні…

Не грайся словом. Є святі слова,

Що матері з доріг вертають сина…

Спіши до неї, доки ще жива,

Допоки розум і допоки сила…

Знайди те слово – вічне і земне –

За часом час нам світ перестилає.

Минуще все. Лиш слово не мине

І та любов, що смертю смерть долає.

Ведучий 2:  Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

Ведучий 1: Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,– скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.

Ведучий 2:  І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря – об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій – українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  “Турок”.

(Звучить гумореска)

Збирається мій знайомий
В далеку мандрівку.
Придбав собі в Туреччину
На тиждень путівку.
Костюм купив елегантний,
Вчить турецьку мову.
Уже знає, як звуть турки
Свиню і корову,
Як спитати по-турецьки,
Почім у них шуби,
Де купити мило й пасту,
Яка чистить зуби.
Голова тріщить у нього
Від отих уроків…

Він, до речі, в Україні
Живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн,
Аж дверима гурка,
Хоча мову українську
Знає гірше турка.

Ведучий 1: Знати рідну мову – це не тільки обов’язок, скільки усвідомлення того, що ти – українець, ти житель держави, яка зветься Україною. Тож знай свою мову, люби її, поважай. Ось кілька порад щодо вивчення української мови.

(Учні 5-го класу читають вірші)

1-й учень:   Якщо з українською мовою

в тебе, друже, не все гаразд,

не вважай її примусовою,

полюби, як весною ряст.

2-й учень:   Примусова тим, хто цурається,

а хто любить, той легко вчить:

все, як пишеться, в ній вимовляється, –

все, як пісня, у ній звучить.

3-й учень:   І журлива вона, й піднесена,

тільки фальш для неї чужа.

В ній Шевченкова й Лесина,

і Франкова у ній душа.

5-й учень:   Дорожи українською мовою,

Рідна мова – основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя!

Ведучий 2:  Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.

Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

Ведучий 1:  Бажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово – щастя, натхнення, добра, миру , світлого майбутнього, живіть повноцінним життям, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни. Хай щастить вам у вивченні мови, хай служить вона вам вірою і правдою. А завершимо ми свято піснею про рідну мову.