П Р А К Т И Ч Н А      Р О Б О Т А   №2

ТЕМА:	Надання домедичної допомоги при кровотечах. Зупинка кровотечі за допомогою спеціальних джгутів (само- та взаємодопомога).
МЕТА:	Удосконалення знання про кровотечі, сформувати алгоритм визначення та надання допомоги в разі кровотеч зовнішніх та внутрішніх; навчити технік зупинення кровотеч шляхом прямого тиску на артерії; навчити техніки накладання турнікета.

Обладнання:  Джгут, закрутки, турнікет, бинти, таблиці.  

 

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. 

Користуючись роздатковими матеріалами дати відповіді на питання:

1.     Описати ознаки різних видів кровотеч.

2.     Алгоритм надання першої допомоги при внутрішній кровотечі. 

3.     Алгоритм надання першої допомоги при капілярній та венозній кровотечах.

4.     Місця затикання артерії.

5.     Порядок застосування джгута для зупинки кровотечі.

6.     Тампонування ран – що це?

7.     Встановіть відповідність між назвами видів кровотечі та їх зображенням

 

1) Венозна  2) капілярна  3) артеріальна

8.     Які предмети не можна використовувати для створення імпровізованого джгута? А) поясний ремінь, підтяжки; 

Б) мотузка, дріт; 

В) шарф, рушник. 

Г) Чоловіча краватка, хустина; 

 

ІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.        Із запропонованого обладнання вибрати необхідне для зупинки кровотечі:

Ø Капілярної

Ø Венозної 

2.        Накласти джгут, турнікет.

3.        Продемонструвати вміння зупинки кровотечі за допомогою закрутки. 

 

 

 

 

Додаток до Практичної роботи № 2

Кровотеча — це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності. При цьому мається на увазі травматична кровотеча, що відрізняється від іншої, спричиненої в  результаті роз’єднання судин через хворобу (виразка, туберкульоз, інсульт), тобто нетравматичної.

 

Причиною кровотечі може бути пошкодження судин внаслідок травмування

(укол, поріз, удар), рідше — через «випотівання» крові крізь стінку судини. Найбільшу небезпеку для здоров’я та життя людини становлять кровотечі із судин великого та середнього калібрів. Кровотечі із судин малого калібру (капілярів) небезпечні лише за умови зниженої здатності крові зсідатися, що виникає, зокрема, при гострій променевій хворобі або рідкісному спадковому захворюванні — гемофілії. Розрізняють кровотечі внутрішні й зовнішні.

Внутрішня кровотеча  — це стан, за якого кров виливається в  одну з  порожнин тіла (черепну, черевну, плевральну та  ін.) або внутрішні тканини організму.

Причиною внутрішньої кровотечі може стати травма або хронічне захворювання. Масивна, небезпечна для життя посттравматична кровотеча в черевну порожнину може розвинутися в результаті тупої травми живота із ушкодженням селезінки та печінки, спричиненої ДТП, падінням з висоти, сильним ударом. 

Внутрішня кровотеча в плевральну порожнину зазвичай виникає в результаті численних переломів ребер з ушкодженням міжреберних судин та плеври. 

Кровотеча в порожнину черепа є найнебезпечнішим ускладненням черепномозкової травми. Оскільки череп, на відміну від інших природних порожнин, має суворо обмежений об’єм, навіть невелика кількість крові, що витекла, викликає стискання мозкових структур і становить загрозу для життя людини.

До найпоширеніших видів внутрішньої кровотечі належать нетравматичні, що розвиваються в результаті хронічних серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертонія, аневризма судин головного мозку, цукровий діабет, гемофілія), шлунково-кишкових (гастрит, варикозне розширення вен стравоходу, цироз печінки) та гінекологічних (позаматкова вагітність, аборт).

 

Зовнішня кровотеча  — це витікання крові з  пошкоджених судин шкіри, слизових оболонок, м’язів і  підшкірної клітковини в  зовнішнє середовище.

 

Капілярна кровотеча виникає в результаті пошкодження дрібних кровоносних судин (неглибокі порізи шкіри, подряпини). Кров із рани витікає повільно, краплями. За умови нормальної здатності зсідатися така кровотеча припиняється сама або її зупинку здійснюють простими кровоспинними засобами. Загроза здоров’ю від невеликого поранення полягає у ймовірності зараження рани. 

Венозна кровотеча виникає в результаті пошкодження вен (різані, колоті рани). Кров витікає повільно, рівномірною цівкою, має темно-вишневе забарвлення. Така кровотеча рідше призводить до масивного крововиливу. Проте поранення вен шиї і грудної клітки становить небезпеку. Під час вдиху через рану до судин може потрапити повітря, що спричинить ускладнення стану постраждалого — повітряну емболію (закупорку кровоносних судин серця, легень). 

Артеріальна кровотеча виникає в результаті пошкодження артерій (дуже глибокі різані, колоті, рубані рани). Кров витікає сильним пульсуючим струменем, має яскраво-червоне забарвлення. Через пошкодження великих судин (аорти, підключичної, стегнової артерії та ін.) вже протягом кількох хвилин може виникнути крововтрата, несумісна з життям. Проте цього може не статися, якщо травмована судина буде стиснена гематомою, що утворить тромб в місці поранення.

Також ще вирізняють змішану кровотечу, яка спостерігається в результаті поранення артерій та вен. Вона небезпечна тим, що за жодних умов сама не зупиняється і потребує нагальної медичної допомоги.

 

 

Зупинка зовнішньої капілярної кровотечі.

 Капіляри є найдрібнішими тонкостінними судинами мікроциркуляції, якими рухається не лише кров, а й лімфа. Вони є в усіх органах і тканинах організму, будучи продовженням артеріол або їхнім розгалуженням. Окремі капіляри, поєднуючись між собою, утворюють початок венозної системи. При капілярній кровотечі втрата крові незначна, її можна швидко зупинити, наклавши на кровоточиве місце чисту марлю, вату й забинтувавши або приклеївши пластир.

 

Якщо немає спеціальних медичних засобів першої допомоги, пошкоджену ділянку можна перев’язати чистим носовичком. Накладати прямо на місце поранення вату або клаптик ворсистої тканини не можна, щоб не викликати подразнення й не ускладнювати подальше видалення тимчасової пов’язки.

Зупинка зовнішньої венозної кровотечі.

Венозну кровотечу краще за все можна зупинити тиснучою пов’язкою. Вона стискає кінці пошкодженої вени, і кровотеча припиняється. Але слід пам’ятати, що в такий спосіб судина може затромбуватися, отже, таку пов’язку не слід лишати на тривалий час.

 

Якщо вилив крові зупинився, але нижче зберігається пульсація вени, пов’язка зроблена правильно. Способи зупинки венозної кровотечі передбачають і вплив холодом. Міхур із льодом можна покласти на пов’язку. За півгодини міхур слід прибрати на 10 хвилин, щоб відновити кровоток в області ураження. 

 

Зупинка зовнішньої артеріальної кровотечі.

Якщо у потерпілого спостерігаються ознаки артеріальної кровотечі, то надання допомоги в такому випадку передбачає перетискання пошкодженої судини вище пошкодженого місця. Зупинка втрати крові відбудеться тільки в разі притискання артерії до кістки.

 

 

 

Способи тимчасового припинення зовнішньої кровотечі.

Техніка прямого тиску на рану. Прямий тиск на рану дозволяє зберегти час, даючи можливість крові зсістися. Для здійснення прямого тиску необхідно за можливості підвести вгору поранену частину тіла і сильно натиснути на рану пальцями або долонею, причому краще за все зробити це, накривши рану шматком марлі або чистої тканини. Якщо за деякий час кровотеча зменшиться, але не зупиниться, необхідно накласти на рану тиснучу пов’язку. 

Щоб накладання пов’язки було ефективним, слід дотримуватися певних правил. Š 

ØЗа можливості слід використовувати стерильні перев’язувальні матеріали і тримати їх за краї, щоб виключити можливість інфікування рани. Š 

ØПерев’язувати рану треба щільно, але не туго. Пов’язка не має бути ні слабкою (вільно зсуватися), ні тугою (спричиняти оніміння забинтованої частини тіла, збліднення чи посиніння шкірного покриву). Š 

ØРозпочинати накладання тиснучої пов’язки слід з найвужчого місця відносно рани, пересуваючись до найширшого. Перші тури мають бути накладені тугіше, ніж наступні. Зав’язувати кінці бинта слід прямим вузлом, що не розтягується. Š

ØЯкщо в рані є сторонній предмет, його не можна вилучати. Слід лише накрити рану чистою марлею, а пов’язку накласти таким чином, щоб тиснучий бинт (тампон) був притиснутий до країв рани і не торкався стороннього предмета, що в рані. Š 

ØЯкщо після накладання на рану пов’язки кров продовжує сочитися, потрібно накласти іще одну пов’язку, не знімаючи попередньої. За необхідності можна накладати до трьох пов’язок.

Пальцеве притискання артерії. Першочерговим заходом щодо припинення кровотечі є пальцеве притискання пошкодженої артерії. Для кожної крупної артеріальної судини визначені типові місця для притискання. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисканням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко й можуть бути притиснені до найближчої кістки. Виконувати його потрібно тільки великим пальцем або охопленням руки, щоб великий палець розташовувався на потрібному місці. У деяких випадках (наприклад, пошкодження стегнової артерії) притискання потрібно здійснювати кулаком. 

Перевага пальцевого притискання артерії полягає в тому, що в разі правильного застосування цього способу кровотечу можна зупинити майже миттєво. Проте він є дієвим лише тимчасово, оскільки особа, яка надає допомогу, не може відійти від постраждалого.

Ø Кровотечу зі скроневої артерії зупиняють, притискаючи двома-трьома пальцями попереду вушної раковини на

відстані 1–2 см від неї. Š 

ØАртеріальну кровотечу з нижньої частини обличчя зупиняють, притиснувши великим      пальцем      щелепну     артерію, розташовану між підборіддям і кутом нижньої щелепи. Š 

ØНебезпечну кровотечу з верхньої половини шиї зупиняють притисканням сонної артерії. Для цього, обхопивши бічну та задню поверхню шиї постраждалого, великим пальцем натискають на передню поверхню шиї збоку від гортані. Š

ØДля того щоб зупинити артеріальну кровотечу при значних пораненнях плеча, пахвову артерію притискають до голівки плечової кістки. З цією метою особа, яка надає допомогу, одну руку кладе на плечовий суглоб постраждалого й, утримуючи цей суглоб у нерухомому стані, чотирма пальцями іншої руки із силою натискає на пахвову западину по лінії, ближчої до передньої межі западини. Š 

ØУ випадках артеріальної кровотечі в області нижніх кінцівок пальцеве притискання стегнової артерії спрямоване в пахову область до кісток тазу. Для цього потрібно сильно натиснути великими пальцями обох рук (або кулаком однієї) на пахову область постраждалого, дещо ближче до внутрішнього краю, де чітко простежується пульсація стегнової артерії. 

У подібний спосіб здійснюють пальцеве притискання артерій в інших випадках кровотечі. Цей спосіб допомагає зберегти дорогоцінний час у рятуванні людини й наданні подальшої допомоги.

У випадках, коли травмування людини призвело до глибокої рани, що спричинила дуже сильну кровотечу, яку не вдається ефективно зупинити тиснучою пов’язкою або максимальним згинанням кінцівок, надати першу допомогу потрібно, застосувавши техніку тампонування рани та накладання кровоспинного джгута.

Техніка тампонування рани.

Тампонування застосовують для зупинки венозної або капілярної кровотечі (кровоспинний тампон), відмежування інфікованої ділянки й видалення гнійного відокремлюваного. Для зупинки кровотечі застосовується туга тампонада, в інших випадках тампони вводяться м’яко. 

Тампонування ран — це заповнення ран і  порожнин стерильними смугами марлі, а  також маззю, сальником або так званим біологічним тампоном (гемостатичною губкою, фібринною плівкою та  ін.). 

Для зупинки кровотечі застосовують сухі марлеві або біологічні тампони, для відмежування запального процесу — сухі марлеві тампони, при дренуванні гнійних ран застосовують сухі, мазеві або змочені антисептичною рідиною марлеві тампони, а також біологічні тампони. 

Умовами для проведення тампонування рани є: Š 

Øвсі випадки надання екстреної медичної допомоги при пораненнях, що супроводжуються сильною кровотечею; Š 

Øзупинка капілярної кровотечі з м’яких тканин, особливо при зниженому показнику зсідання крові. 

Щоб досягти найбільшого гемостатичного ефекту, слід попередньо розтягнути краї рани спеціальними гачками і видалити кров’яні згустки, якщо рана заповнена ними; уважно оглянути, чи кровоточать ділянки, а потім туго затампонувати всю рану.

 

Якщо рана або порожнина глибока, то краще затампонувати її одним шматком марлі. Дуже зручно скористатися в цих випадках таким методом: корнцангом (щипці, схожі на ножиці, із зазубринами на внутрішньому ріжучому боці) захоплюють центральну частину (до якої прив’язана шовкова нитка) марлевої серветки і вводять її у вигляді напіврозкритої парасольки до дна рани, що кровоточить. Потім кладуть у цю серветку окремі шматки марлі чи вати до тих пір, поки всю порожнину рани не буде туго затампоновано.

Техніка накладання кровоспинного джгута на верхні та  нижні кінцівки. Алгоритм накладання кровоспинного джгута-турнікета.

 Метод перетягування кінцівок кровоспинним джгутом-турнікетом використовують тільки у тяжких випадках артеріальної кровотечі із судин кінцівок. 

Кровоспинний джгут — це петля для перетягування кінцівок з  метою стискання великої кровоносної судини.

Основними вимогами до кровоспинного джгута є легкість, достатня ширина та еластичність, адже що краще він розтягується, то менше травмуються перетягнуті ним тканини. Широкий джгут також завдає менше шкоди постраждалому, ніж вузький. Тож для створення імпровізованого джгута можна використати підручні засоби: хустини, шарфи, підтяжки, поясний ремінь, чоловічу краватку. Слід зауважити, що неприпустимо використовувати шнурки, мотузки, дріт, телефонні та інші кабелі.

 

 

Запорукою правильного накладання кровоспинного джгута є дотримання чітких правил та умов щодо здійснення цього заходу. Š 

ØШкіра під джгутом обов’язково має бути захищена тонкою м’якою підкладкою без складок (марлею, носовичком, хусткою). Š 

ØНакладати джгут слід між раною та коренем кінцівки якомога ближче до

рани. Š     

ØДжгут потрібно стягувати тільки до припинення кровотечі з рани та зникнення пульсу на периферії кінцівки. Тугіше не можна! При цьому слід врахувати, що слабкий джгут може тільки посилити втрату крові. Š 

ØЛишати джгут можна не більше двох годин (узимку — кожні 30 хвилин, а влітку — щогодини його слід послаблювати для часткового відновлення кровообігу). Š 

ØЗа дві години після накладання джгута його слід пересунути вище.

 

 

Компресійна пов’язка  — це еластична пов’язка з  нелипкою вшитою підкладкою.

Пов’язка має вбудовану притискувальну шину, яка дозволяє змінювати напрямок обмотування кінцівки або частини тіла, щоб створити тиск на рану. На додачу притискувальна шина також полегшує процес накладання пов’язки. Накладка, що на кінці, дозволяє фіксувати пов’язку для того, щоб вона не сповзла. 

Існують три розміри такої пов’язки: 10, 15, 20 см завширшки. Компресійна пов’язка схожа на еластичну пов’язку, яку використовують під час лікування розтягнення зв’язок, проте вона має три особливості: Š 

Øця стерильна нелипка пов’язка має таку будову, що дозволяє знімати її, не відкриваючи рану; Š 

Øаплікатор тиску, або притискувальна шина, яку розташовують над раною для того, щоб за потреби зупинити кровотечу за допомогою тиску. Це також дозволяє намотувати пов’язку в різні сторони. Ця особливість є дуже корисною при кровотечі в області паху чи при пошкодженні голови;

Øнакладку на кінці пов’язки використовують для її фіксації та додаткового притискання рани. 

Фіксатор на кінці пов’язки можна накласти легким плавним рухом руки. Компресійна пов’язка може стиснути будь-яке місце, її легко намотувати та фіксувати, а також вона має додатковий фіксатор, схожий на джгут, який застосовується для додаткового обмеження кровопостачання рани. 

Алгоритм накладання компресійної пов’язки

1.                       Розмістіть підкладку на рані та обмотайте еластичну пов’язку навколо кінцівки або частини тіла. 

2.                       Помістіть еластичну пов’язку в притискувальну шину. 

3.                       Затягніть еластичну пов’язку. 

4.                       Тісно обгорніть еластичну пов’язку над притискувальною шиною і обмотайте всі краї підкладки. 

5.                       Зафіксуйте гачками еластичну пов’язку.