Василь Сухомлинський
НАЙГАРНІША МАМА
Випало Совеня із гнізда та й повзає лісом. Далико забилось, не може знайти рідного гнізда. ПобАчили птахи малого – некросивого, з виликою головою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
- Хто ти такий? Де ти взявся?
- Я - Совеня, - відпОвідає мале. - Я випало з гнєзда, не вмію ще літати і вдень дуже пАгано бачу. Я шукаю маму.
- Хто ж тВоя мама? - питає Соловей.
- Моя мама Сова, - гордо відповідає Совєня.
- Яка ж вона? - питає Дятел.
- Моя мама наЙгарніша.
- Розкажи, яка ж вона, - пиТає Дрізд.
- У неї гАлова, вуха й очі такі, як у мене, - відповідає з гордістю Совеня.
- Ха-ха-ха! - зариготали Соловей, Дятел і Дрізд. - Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потВора.
- Ниправда! - закричало Совеня. - Мама в мене найгарніша.
Почула його крик Сова, прелетіла, потихеньку взяла Совеня за лапку й повила до рідного гніЗда.
Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була й справді для нього найгарніша!
Практичне завдання