Практичний семінар для лідерів учнівського самоврядування "Мистецтво спілкування лідера. Спілкуємося і діємо"

Практичний семінар для лідерів учнівського самоврядування

 

«Для успіху в житті уміння спілкуватися з

людьми набагато важливіше,  

 ніж володіння талантом»

                                                 Г. Лебон

 

Тема. Мистецтво спілкування лідера. Спілкуємося і діємо.

 

Мета: ознайомити  лідерів з базовими положеннями теорії спілкування,

сприяти розвитку навичок  комунікації ознайомити з правилами ефективного  спілкування.

 

Завдання:

• формувати навички ефективної комунікації;
• розвивати навички активного слухання, ефективного спілкування;
• розвивати навички активного слухання, ефективного спілкування;
• учити  різноманітним прийомам вербального і невербального спілкування;
• формувати  навички ефективної взаємодії;
• формувати уміння працювати в команді;
• вчити спілкуватися толерантно;
• виховувати  вміння спілкуватися з однолітками та старшими.

 

Вікова категорія: лідери учнівського самоврядування 8-11 класів загальноосвітніх шкіл Барвінківського району.

 

План проведення  семінару

І. Організаційний блок

1. Реєстрація учасників семінару.

2. Ознайомлення з планом роботи.

3. Вправа «Інтерв’ю».

4. Вправа «Дорога».

5. Повторення правил роботи в  групах  «Дороговкази».

6. Вправи на згуртування колективу «Сигнальне коло», «Перенесення предметів», «Косичка».           

ІІ. Теоретичний блок

1. Інформаційне повідомлення «Що таке спілкування?».

                                   Пономаренко М.І., методист РМК

2. Інформаційне повідомлення «Слухати-розуміти-взаємодіяти».

                             Педенко Л.М., керівник гуртків БТДЮ      

3. Інформаційне повідомлення «Значення іміджу в житті ділової людини».

                                   Пономаренко М.І., методист РМК

ІІІ. Практичний блок.

1. Вправа «Асоціація».  «Спілкування - це…»

2. Вправа «Всі знають, крім тебе».

3. Вправа «Плітка».

4. Гра «Оратор».

ІV.  Майстер – клас «Скарбничка корисних порад».

1. Висловлювання.

2. Правила  ефективного спілкування.

3. Прийоми ефективного спілкування.

V. Підсумково-узагальнюючий блок

1. Бібліотечний огляд «Культура і етика спілкування».

2. Вправа «Що я  беру з собою…».

3. Гра-прощання «Настрій».

4. Екскурсія на залізничний вокзал  міста Барвінкового.

 

Хід семінару

І. Організаційний блок.

1. Привітання та вступне слово ведучого.

2. Повідомлення теми та плану проведення семінару.

3. Вправа «Інтерв’ю».

Мета: познайомити учасників семінару, сформувати почуття довіри і згуртованості.

Виконання вправи.

Учасникам треба розбитися на пари і протягом п’яти хвилин дізнатися один про одного якомога більше. Потім по черзі потрібно представити свою пару (ім’я, уподобання, звички одне одного)

4. Вправа «Дорога».

Мета: допомогти присутнім сформулювати свої сподівання від семінару, усвідомити  потреби та очікування учасників семінару.

Необхідні матеріали: стікери у вигляді «дорожніх камінців».

Виконання вправи.

На великому аркуші заздалегідь малюється дорога. Всі учасники отримують липкі  папірці (стікери) у вигляді «дорожніх камінців». Учасникам потрібно на отриманих стікерах записати відповідь на запитання: «Що ви хочете дізнатися з теми сьогоднішнього семінару?»

Презентуючи свої сподівання, присутні «викладають дорогу», щоб краще було йти до мети семінару.

5. Повторення правил роботи в групах.

Вправа «Дороговкази».

Мета: повторити правила спілкування у групі.

Виконання вправи.

Учасники діляться на групи. Кожна група отримує кольорові папірці у вигляді «дорожніх знаків», на яких потрібно записати правила спілкування в групі. Представники групи озвучують правила та прикріплюють «дорожні знаки» біля «дороги».

6. Вправи  на згуртування учасників семінару.

Мета: формувати і розвивати навички командної роботи.

Вправа «Сигнальне коло».

Учасники стоять обличчям в коло. Кожен учасник накриває долонею і утримує перед собою жердину. Жердини залишаються на місці і зберігають вертикальне положення. Учасники переміщаються послідовно по колу, утримуючи кожен жердину і передаючи її учаснику, що стоїть позаду.  Команда повинна зробити повне коло навколо жердин.

Обговорення:

• Які дії повинен виконувати кожен з учасників, щоб жердини в колі не падали?
•  Хто придумав як синхронізувати ваші дії?
•  Як встановити з оточуючими необхідне взаєморозуміння, навчитися «відчувати» іншу людину?
•  А двох - справа і зліва - одночасно?

Вправа «Перенесення предметів».

Учасники команди, тримаючись за мотузки, прикріплені до резинки, повинні:

•  переставити пластикові стаканчики (по одному) з одного боку на інший.

Обговорення:

Чи було завдання виконано відповідно до висунутого кимось плану, або кожен діяв за власною ініціативою?

Висновок:

Координація спільних дій, згуртування, тренування впевненої поведінки в ситуації, коли комусь  потрібно висунути ідеї, взяти на себе лідерські функції.

Вправа  «Косичка»
Учасники, одночасно тримаючись за три мотузки, повинні  заплести

«косичку» по всій довжині мотузки.

Обговорення:

• Чи вдалося правильно розподілити гравців?
• Чи були люди, які керували вашими діями?
• Які емоції відчували під час вправи?

  Висновок:

• Взаємодія, злагодженість дій команди.
• Уміння спілкуватися, домовлятися між собою.
• Правильний розподіл сил учасників.

 

ІІ. Теоретичний блок.

1. Інформаційне повідомлення «Що таке спілкування?».

Сьогодні ми з вами поговоримо про спілкування і його значення, бо серед основних рис, які забезпечують ефективне лідерство – цілеспрямованість, самостійність, захопленість, наполегливість, самоствердження, громадянська активність, взаємодія з однолітками є уміння спілкуватися.

Що таке спілкування? З допомогою чого ми спілкуємося?  Чи однаково ви спілкуєтеся з батьками, друзями, вчи­телями? Від чого залежить ваша поведінка під час спілкування з різними людьми? Як ви вважаєте, з якою людиною цікавіше спілкуватися: з емо­ційною чи нудною?

Для того щоб бути цікавим співрозмовником, самому краще розуміти людей, з якими спілкуєшся, потрібно вчитися правильно, красиво спілкуватися. Культура спілкування — дуже важлива частина загальної культури людини. Спілкуючись, людина використовує мову слів і мову жестів і міміки.

Перші кроки спілкування починаються задовго до того, як дитина вимовить перше слово.

Психологи встановили, що передача інформації відбувається через звук — на 38 %, немовними засобами (жести, міміка) — на 55 %, словами — на 7 %.

Що таке спілкування?

Спілкування – це:

• взаємні стосунки, діловий, дружній зв’язок (Великий тлумачний словник сучасної української мови);                                                                                     
• міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності – інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо (Етика ділового спілкування).
• один із найважливіших процесів у житті людини;
• взаємодія людей, обмін інформацією, емоціями, відчуттями.
• задоволення природної потреби в контакті з іншими людьми.

 

Комунікація – це процес повідомлення інформації.

Комунікативність – це  уміння і бажання спілкуватися, вступати в контакт.

Найпростіша модель комунікації

Спілкуючись, ми обмінюємося інфорацією, знаннями, виявляємо свої почуття, відчуваємо почуття співрозмовника, можемо вплинути на настрій, поведінку та переконання один одного.             

 

Спілкування як комунікація. Типи спілкування.

• Вербальне спілкування – спілкування за допомогою мовлення (слова, інтонації, тембр, висота, тональність голосу, темп мови, дикція).
• Невербальне спілкування – спілкування за допомогою жестів, міміки.

 

Вербальне спілкування – це мовні засоби комунікації, які роблять мову більш яскравою. До них, крім слів, відносять:

• інтонацію – засіб висловлення почуттів, емоцій, відношення до співрозмовника, до змісту розмови;
• темп мовлення – виражає емоційний і фізичний стан співрозмовника, визначає його компетентність щодо теми розмови;
• пауза – використання паузи дозволяє звернути увагу співрозмовника на найголовніше в розмові, також уміння тримати паузу робить мовлення більш вишуканим і виразним;
• голосність – на більш ефективною є тактика постійної зміни потужності голосу, крім того, голосність іноді виказує впевненість або невпевненість співрозмовника.

  У мовному спілкуванні важливою є форма викладу своїх думок – тут можна відзначити правильність мовлення, ясність, логічність і живість. Дуже важливою є енергетика мови, її експресія і тональна варіативність.

Невербальне спілкування, відоме як «мова тіла» чи «мова жестів», включає такі форми самовираження, які не спираються на слова й інші мовні символи.

 Установку та почуття людини можна визначити за моторикою (те, як співрозмовник стоїть, сидить, за його жестами і рухами). До невербального спілкування відносять: пози, жести, міміку, міжособистісний простір.

 У різних ситуаціях під час бесіди люди ставлять різні цілі й обирають різні стилі спілкування:

* духовне чи міжособистісне – спілкування друзів, близьких людей;

* ділове – до уваги беруться особливості індивіда, настрій співрозмовника, але ділові інтереси справи більш значимі, ніж можливі особистісні;

* примітивне – коли оцінюють іншу людину як корисний об’єкт або такий, що стоїть на заваді;

* маніпулятивне – направлене на отримання користі від співрозмовника в залежності від властивостей особистості співрозмовника;

* формально-рольове – має місце, коли зміст і засоби спілкування регламентовані та замість визначення особистості співрозмовника достатньо знання його соціальної ролі;

* світське – суть в його безпредметності. Люди розмовляють, щоб якось провести час, і для них немає значення точка зору іншого.

 Ефективне спілкування багато в чому залежить від уміння розпізнавати та розуміти почуття інших і є важливим кроком для того, щоб бути ближче до свого співрозмовника. Від того, наскільки співбесідники готові поділитися власними почуттями та зрозуміти інших, залежить ступінь близькості стосунків. 

Співпереживання, чи емпатія, є здатністю людини розділяти почуття інших, є ключовим моментом у людських стосунках і спілкуванні.

 

 2. Інформаційне повідомлення «Слухати – розуміти – взаємодіяти».

 Жодна людина не існує сама по собі. Кожен з нас може жити лише серед людей і зв’язаний з ними безліччю найрізноманітніших відносин. А підлітковий вік – це період значних змін особистості. Одним з важливих моментів в особливості підлітків в цей час є потяг до самоствердження, бажання бути визнаним оточуючими. Формою такого зв’язку є спілкування.

 Спілкування – це процес розвитку контактів між людьми. Саме у спілкуванні ми можемо здобути необхідні знання і дізнатись про досвід інших людей. Наприклад,  якщо у однієї людини є яблуко і у другої є яблуко, то після обміну у них залишиться по одному яблуку. Але якщо у людини є ідея і у іншої є ідея, то після обміну у них залишиться по дві ідеї. Тобто під час спілкування відбувається не лише обмін, але і перетворення надбання кожного учасника.

Спілкування є невід’ємною і дуже важливою стороною людського існування. Одночасно саме у спілкуванні проявляють себе і розкриваються риси людини, її внутрішній світ.

Чому цей процес може бути складним? Якщо людина належить до однієї мовної сім’ї, одного соціокультурного середовища, мають подібний життєвий досвід – можливостей зрозуміти одне одного в них більше. Якщо ж спілкування відбувається між людьми різних поколінь, то одне й те ж саме слово матиме різні значення. Отже можливості їхнього взаєморозуміння значно обмежуються.

Водночас невміння слухати нерідко є основною причиною неефективного спілкування, непорозумінь і навіть конфліктів. Чому ми часом не вміємо вислухати і зрозуміти іншого? Тому що насамперед, рівень нашої уважності нестабільний, він коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлення. Наш емоційний стан також відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник і ми «відключаємось». Уміння слухати є найважливішою умовою ефективного спілкування.

Активне слухання – це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності і культури.

 

Існує кілька рівнів активного слухання:

1 рівень – найпростіший.

 Слухач вставляє у монолог свого співрозмовника слова «ага», «так», чи повторює те, що почув – свого роду «відлуння», що свідчить про увагу до співрозмовника.

2 рівень – перефразування.

Партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що теж дає змогу уникнути непорозуміння. Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад: «Якщо я правильно тебе зрозумів, то…».

3 рівень – пов’язаний з розвитком ідей, які ви почули від співрозмовника, але перш ніж почати розвивати ідеї, ви маєте дати належну оцінку почутому. Прийом належної оцінки допомагає показати співрозмовникові, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад: «Я ціную твоє бажання вирішити проблему», «Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи», «Дякую тобі за твої зусилля».

Прийоми розуміючого слухання:

- уважне  мовчання, головний принцип – (невтручання);

- перефразування – повторення думки співрозмовника своїми словами: «Інакше кажучи, ви вважаєте що…»;

- з’ясування – звертання до того, хто говорить, за уточненнями: «Поясніть ще раз, будь ласка».

Типи слухачів:

1. «Оцінювач». Постійно розмірковує про те, що говориться в залежності від особистих упереджень.

2. «Тлумач». Для цього типу більш важливе не «що», а «чому» сказано.

3. «Щиросердний». Слухач, який надмірно співчуває, з усім погоджується.

4. «Діагност». Схильний до повчання. Розкладати все «по полицях».

5. «Фельдфебель». Схильний до диктатури, наказів, а поблажливо наказово вислуховує співрозмовника.

6. «Заєць». Слухач, що ухиляється від бесіди.

7. «Розуміючий». Слухає саме те, про що говориться, розуміє почуття і внутрішній світ співрозмовника.

Прийом належної  оцінки допомагає показати співрозмовникові, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад: « Я ціную твоє бажання вирішити проблему»; «Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи»; «Дякую за твої зусилля».

Після інформаційного повідомлення доцільним видається висновок: ефективність процесу спілкування залежить від багатьох чинників і неодмінно – від усіх елементів комунікації: відправника, того, хто приймає інформацію, та середовища.

3. Інформаційне повідомлення «Значення іміджу в житті ділової людини»

Імідж - це ваш образ в очах інших людей. Це те, яким вас бачать інші.У діловий імідж входить привабливість людини, яка буває внутрішня і зовнішня.

Внутрішня привабливість - це вміння подобатися людям, вміння правильно будувати спілкування, вміння розуміти людей.

Зовнішня привабливість - це вміння вибирати і носити одяг, правильно вибирати зачіску (мати свій стиль). Це гарні манери: привабливі жести, пози, правила вітання, виразність міміки.

Стиль

Навколо себе ми бачимо людей, про яких говоримо: «У нього є стиль». Знайти свій стиль - значить досягти гармонії між своєї внутрішньої сутністю та зовнішністю.

Стиль - це манери,  постановка та вміння рухатися. Це спосіб, в якому нам просто зручно.

Тим, хто ще вчиться в школі, набагато складніше: ви тільки шукаєте свій стиль. Поки йдуть тільки експерименти: змінюються зачіски, колір волосся, купуються стильні футболки і джинси, останні моделі мобільних телефонів.

Стиль - це постійна увага до свого образу. Ви повинні стежити за своїми жестами, оборотами мови, зачіскою, одягом.

Типова помилка - зовсім не звертати уваги на свою зовнішність, а потім дивуватися, чому всі уникають вас.

Одяг

Ми вибираємо одяг у відповідності зі своїми уявленнями про себе. Найкращий порадник - це дзеркало. Уважно подивіться на себе, як ніби ви вперше побачили себе. Уявіть собі, що там, за склом, зовсім незнайома вам людина. Як він посміхається? Рухається? Як розмовляє?

Кожній конкретній обставині повинен відповідати певний одяг. Одяг для школи повинен бути зручний і практичний. Одяг для дискотеки, концерту, зустрічі Нового року має бути більш вільним.

* Класичний стиль відрізняється строгістю, простотою і елегантністю. Такий одяг використовується для ділових зустрічей, виставок, театрів, урочистих випадків.

* Романтичний стиль одягу використовується для романтичних прогулянок, неофіційних зустрічей із друзями, для побачень.

* Фольклорний стиль - це різноманітність вишивки та оздоблення, яскраві кольори. Національний костюм має незвичайну силу довговічності.

* «Авангард» - в такому стилі найкраще відправитися на дискотеку або на молодіжну вечірку. Це поєднання яскравих кольорів, асиметричні деталі та лінії крою, а також екстравагантна зачіска і макіяж.

* Спортивний стиль. У всі часи цей стиль був вільної форми, що забезпечує зручність в русі. Навіть якщо спортивний стиль вам дуже йде, приходити до нього на день народження або іншого свято - не варто.

(Дітям демонструється кольорові ілюстрації різних стилів одягу)

До зовнішньої привабливості відноситься також мова жестів - дуже важливий тип спілкування з допомогою тіла.

Спілкуючись, люди передають інформацію один одному не одними словами. Слова говорять не завжди те, що очі і міміка. Спробуйте, придивіться до двох людей на вулиці, які йдуть разом. За позою і мімікою людини можна визначити, як він себе почуває, в якому настрої знаходиться. Якщо людина сумна, у неї опущені плечі і куточки губ. І навпаки, якщо весела, плечі розправлені і посміхається весь час. Все її тіло висловлює настрій, бажання спілкуватися з іншими людьми. Жести доповнюють мову і навіть іноді заміняють його. Завдяки жестам, спілкування людей стає набагато цікавіше, емоційніше та насиченіше.

Жести

- Відкритості (розкриті руки, розстібання піджака).

- Підозри і прихованості (потирання чола, скронь, підборіддя, вуха; прагнення прикрити обличчя руками).

- Жести і пози захисту (просте схрещування рук; стискання пальців в кулак;

кисті схрещених рук охоплюють пальці, плечі).

- Поза захисту (піднімаються плечі і опускається голова).

- Жести і пози, що свідчать про небажання слухати і про прагнення закінчити розмову (співрозмовник опускає очі; чухає вухо; поглядає на двері; знімає окуляри і демонстративно кладе  їх у бік ).

- Жест переваги  (закладання рук за голову).

Міміка

Не менш важливий тип спілкування - це міміка (вираз обличчя). Зміна положення м'язів біля рота, очей. Вони допомагають нам передати всю гаму почуттів - від задоволення до огиди, від жаху до радості - все це при спілкуванні можна показати за допомогою міміки, тобто доповнити спілкування.

До зовнішньої привабливості відносяться і правила вітання.

1. Намагайтеся показувати своєму співрозмовнику свою доброту і симпатію.

2. Слова промовляйте чітко, не поспішаючи.

3. Посміхніться людині, до якого ви звертаєтеся.

4. За традицією, першим вітається чоловік із жінкою, молодший зі старшим, той, що проходить з тим, хто стоїть.

5. Привітання (як і прощання) супроводжується жестами: рукостисканням, підняттям руки, кивком голови, поклоном, іноді - поцілунком жінки.

Рукостискання теж буває бажаним і небажаним.

Бажане рукостискання повинно бути коротким, сильним, енергійним, «рукавичкою» (із захопленням всій кисті).

Небажене рукостискання: завжди слабке, прямою рукою, подавання пальців, затримання руки.

У спілкуванні один з одним долоні теж беруть участь. Якщо долоня спрямована вертикально, значить спілкування бажано, коли опущена вниз - небажано.

Погляд

Під час розмови той, хто говорить, і той, хто слухає, обмінюються поглядами. Психологи називають це контактом за допомогою очей. У процесі розмови люди дивляться один на одного, в очі партнера 35-50% всього часу, протягом якого відбувається розмова.

Неправильний погляд - це погляд повз (або вгору).

На співрозмовника частіше дивляться тоді, коли слухають, а не тоді, коли говорять.

Люди дивляться один на одного в основному для того, щоб визначити реакцію на свої слова. Правильно їх зрозуміли? Чи згодні з ними?

Психологи провели експеримент, за допомогою якого визначили, як веде себе оратор, якщо він не може стежити за реакцією слухача. Під час одного експерименту слухач був у темних окулярах, під час другого експерименту все обличчя, крім, очей, було закрито маскою, а в третьому воно було в масці та ще й у темних окулярах.              У всіх трьох випадках оратор відчував себе дуже невпевнено, тому що він не міг визначити реакцію слухача. Виявилося, що набагато важливіше бачити все обличчя, а не тільки очі співрозмовника.

І останнє, це губи - посмішка співрозмовника повинна виражати привітність, дружелюбність, радість.

Орієнтовні труднощі, що виникають під час спілкування:

▪ сором'язливість;

▪ низька самооцінка;

▪ роздратованість, знервованість;

▪ відсутність рефлексії та емпатії;

▪ невпевненість в мові та поведінці;

▪ висока тривожність;

▪ агресивність, зверхність;

▪ замкненість.

 

ІV. Практичний блок.

1. Вправа «Асоціація».

Спілкування – це…

Завдання. До кожної літери  слова «спілкування» необхідно підібрати

слово, яке безпосередньо пов’язане зі словом «спілкування».

2. Вправа «Всі знають, крім тебе».

Учасники діляться на дві команди. Кожна команда отримує картки із зображенням різноманітних предметів. Завдання: учасники команд повинні відгадати, що зображено на картці за допомогою підказки членів його команди

у вигляді міміки, жестів.  Той, хто відгадує, може задати питання членам своєї команди: «я живий?», «я тварина?», «я рослина?», «я предмет?», «я можу літати?», «я важкий?», «чи є у мене ноги?», «чи можу я плавати?», «чи можна мене з’їсти?»,  «чи створюю я шум?».

Виграє та команда, яка дала більшу кількість правильних відповідей.

3. Вправа «Плітка».

 Мета вправи: показати механізми створення неефективної комунікації, вивчити чинники, що впливають на створення інформації.

Оснащення: малюнок абстрактного змісту.

Шість осіб виходять з аудиторії. Сьомому демонструють картинку, яку він має уважно роздивитися і запам’ятати її зміст. Після цього учасники, що перебували за дверима, по одному заходять в аудиторію. Їхнє завдання – уважно вислухати сьомого учасника, який розповість про зміст картинки, та якомога точніше переповісти цей зміст наступному учасникові. Останні два гравці мають зобразити на малюнку інформацію, яку почули. Всім іншим учасникам дається завдання мовчки спостерігати за ходом вправи, запам’ятовувати або занотовувати всі подробиці, щоб бути готовими аналізувати її після завершення.

Запитання для обговорення

• Що відбувалося з інформацією, яка передавалася учасниками під час виконання вправи?
• Чи змінилася інформація у фіналі вправи?
• Чому не відбулося?
• Чому інформація спотворювалася?
• Які чинники впливали на процес передачі інформації?
• Чи відчували ви відповідальність за достовірність інформації, переданої вами?
• До чого може призвести така ситуація в реальному житті?

4. Гра «Оратор».

Мета: розвинути навички володіння аудиторією і збагатити словниковий запас. Ведучий пропонує заготовлені на папірцях теми кожному учасникові, наприклад: «Екологічні проблеми», «Відносини з батьками»,  «Відносини з однолітками», «Вибір майбутньої професії», «Що таке щастя?» тощо. Учасники по черзі витягують  теми і протягом 1 хв. без підготовки розвивають їх. По закінченні відбувається обговорення: чи легко було говорити експромтом і чому; чиї промови були переконливішими, зрозумілішими; для чого лідеру потрібно швидко і правильно орієнтуватися в ситуаціях і добирати правильно слова.

V. Майстер-клас «Скарбничка корисних порад»

1. Висловлювання.

 

2. Правила ефективного спілкування.

 

Ефективне спілкування:

• сприяє взаєморозумінню;
• направляє потік інформації в потрібне русло;
• допомагає людям подолати бар’єри для проведення  відкритої дискусії;
• стимулює співрозмовників вживати дії  для досягнення поставлених цілей.
•  

3. Прийоми ефективного спілкування:

• - «Правило трьох двадцяти»: 
  · перші 20 сек. зустрічі - вас оцінюють. 
  · перших 20 сек. має значення як і що ви почали говорити. 
  · і безумовно - 20 см посмішки і чарівності.

• - 6 правил гарного співрозмовника: 

        · Виявляти щиру цікавість до співрозмовника. 
· Посміхатися. 
· Запам'ятати ім'я людини і не забувати час від часу повторювати його в розмові (це прийом психологічного «поглажування»). 
· Вміти слухати. 
· Вести розмову в колі інтересів вашого співрозмовника. 
· Ставитися до нього з повагою.

• - Як збільшити корисність контакту: 
  · Бути спостережливим; 
  · Зробити комплімент; 
  · Говорити про проблеми співрозмовника.

• Який  результат ви отримаєте: 
  · Формальний контакт переросте в нормальне людське спілкування. 
  · Ви завоюєте співрозмовника. 
  · Ви підвищите вашу самооцінку. 

 

Прийоми приємного спілкування:

Прийом 1.

Називайте свого співрозмовника на ім’я!

Прийом 2.

Дивіться в очі співрозмовнику!.

Прийом 3.

Говоріть про приємне!

Прийом 4.

Хваліть своїх співрозмовників!.

Прийом 5.

Посміхайтесь!

 

Пам’ятайте!

Основа відношення до нас закладається в перші 15 секунд. Як ви себе презентуєте, так до вас і будуть відноситися.

 

4. Правила гарного співбесідника

П А М ’ Я Т А Й!

При висловлюванні своєї оцінки дій іншого, можна розпочати фразу словами:

Якщо ти схвалюєш дії та вчинки:

• Мені подобається, як ти…
• Я у захваті від того, як ти…
• Ти молодець, коли…
• Мені не завжди вдається так гарно, як тобі…

• ____________________________________________

         (можна записати свої фрази)

Якщо ти не схвалюєш дії та вчинки:

• Мені неприємно було бачити, коли ти…
• Мені не сподобалось…
• Я був неприємно вражений…
• Я вважаю, що так негарно…
• Я думаю, що це недостойно тебе…
• ____________________________________________

         (можна записати свої фрази)

Виражати згоду тобі допоможуть такі фрази:

• Це не викликає заперечень (сумніву)…
• Я теж так думаю…
• Я готовий з цим погодитися…
• Мені близькі ці думки…
• Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)…
• Я теж хотів це (про це) сказати…
• Моя точка зору (моя думка, моя позиція) повністю збігається)...
• Ніхто і не заперечує
• ____________________________________________

         (можна записати свої фрази)

 

Ти не образиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:

• Мені так не здається…
• Я думаю по-іншому (навпаки)…
• Я дотримуюсь іншої думки…
• У мене інша (протилежна) точка зору..
• Я дозволю собі не погодитись з вами…
• На жаль, не можу погодитися з вами…
• Мені хотілося б висловити свою незгоду…
• ____________________________________________

         (можна записати свої фрази)

VІ. Підсумково-узагальнюючий блок.

1. Бібліотечний огляд «Культура і етика спілкування».

2. Вправа «Що я беру з собою…».

Мета: підбиття підсумків семінару та зворотній зв’язок  із учасниками семінару.

Виконання вправи.

Учасникам пропонується повернутися до записаних «очікувань» у вигляді «камінців» на «дорозі» й підбити підсумки того, що отримали на семінарі, чого навчилися. Для цього всі присутні беруть  маленькі липкі папірці (стікери) з намальованим автомобілем, на якому потрібно коротко написати те, що вони отримали під час заняття, що вони зрозуміли, які важливі знання візьмуть із собою в подорож на ім’я «життя». Потім кожен учасник зачитує написане та прикріплює свій «автомобіль» на «дорогу».

3. Гра - прощання «Настрій».

Учасники стають у коло і, починаючи з ведучого, по черзі за допомогою мімікі і жестів передають свій настрій після проведеного семінару.

4. Екскурсія на залізничний вокзал  міста Барвінкового.