"Правила поведінки з точки зору етики і етикету"

Правила поведінки з точки зору етики і етикету

Поведінка в процесі ділової взаємодії багато в чому залежить від таких особистісних якостей людини, як совість, честь, достоїнство, благородство.

Совість – моральне усвідомлення людиною своїх дій. Совість являється фактором, який застерігає людину від поганих вчинків і сприяє до моральної діяльності. Совість тісно пов’язана з такою моральною категорією, як обов’язок.

Обов’язок – це усвідомлення добросовісного виконання своїх службових і громадських обов’язків, це моральний обов’язок індивіда перед суспільством, колективом, сім’єю, друзями. Завдяки совісті при порушенні обов’язку людина несе відповідальність перед іншими людьми і перед собою.

Честь зобов’язує людину добросовісно виконувати свої службові, громадські, професійні обов’язки, бути правдивою, вимогливою до себе і інших.

Гідність виражається у самоповазі, усвідомленні значимості своєї особистості. Гідність не дозволяє людині принижуватися, лестити, догоджати заради своєї вигоди, терпіти образи зі сторони інших.

Благородство – це здатність людини жертвувати своїми інтересами задля інтересів інших, робити благородні вчинки. Благородство полягає в таємній самопожертві і допомозі, які не вимагають озвучуванню і вдячності.

Моральні якості людини: совість, обов’язок, честь, гідність, благородство мають базовий характер.

Моральні вимоги до спілкування: ввічливість, тактовність, точність, скромність відносяться до етикету.

Ввічливість – це вираження поваги по відношенню до інших людей, їх гідності. Суть ввічливості – доброзичливість. Ввічливість може виявлятися по-різному. Існує декілька відтінків ввічливості: коректність, чемність, люб’язність, делікатність, пунктуальність.

Коректність – дещо підкреслена, офіційна, суха ввічливість, вміння тримати себе в рамках пристойності в будь-яких ситуаціях, в тому числі конфліктних. Проявляти коректність – значить зберігати гідність свою і свого партнера по спілкуванню.

Чемність – ввічливість з пошаною, яка проявляється зазвичай до старших. Повага до батьків входить до будь-якого уставу писаного і не писаного. Зберігаються традиції і звичай поважати старших, любити батьків, поважати жінку.

Люб’язність – ввічливість, в якій явно проявляється прагнення бути приємним і корисним іншій людині.

Делікатність – це ввічливість, що проявляється з особливою м’якістю, тонкістю, проникливістю у відносинах людей, з якими відбувається спілкування.

Одним з елементів ввічливого спілкування є тактовність. Відчуття такту – це перш за все відчуття міри, відчуття межі в спілкуванні, перейшовши які можна образити людину чи поставити її в незручне положення. Тактовна людина не зробить зауваження будь-кому в присутності інших людей і не принизить людську гідність іншого. Тактовна поведінка передбачає і вміння задавати питання

Пунктуальність – це моральна норма. Порушення її в суспільному житті, діловій сфері призводить до невиконання угод, завдань і т. д. В діловому світі вважають, що не можна покластися на людину, яка спізнюється. Потрібно вміти цінувати свій час, не кидати слова на вітер. «Точність – ввічливість королів і обов’язок всіх добрих людей», – говорив французький король Людовік ХVІІІ.

Скромність являється проявом високої етичної культури. Вона означає стриманість в оцінках, не хизування своїми вчинками, службовим становищем, повага смаків і прихильностей інших людей. Скромна людина ніколи не вважає себе видатною особистістю, розумнішою інших, не вимагає ніяких привілеїв для себе.

Ввічлива людина прагне першою надати люб’язність позбавити іншу людину неприємностей і незручностей. Вона поступиться місцем в транспорті інваліду чи старій людині.

Загальноприйняті моральні вимоги до спілкування, нерозривно пов’язані з визнанням неповторності, цінності кожної особистості, лежать в основі комунікативної культури.