Превентивне виховання школярів

Превентивне виховання школярів

Превентивне виховання (лат. запобіжний)- це діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів, спрямованих на запобігання й подолання відхилень у поведінці школярів, розвитку різних форм їхніх асоціальних, аморальних вчинків:

• правопорушень;
• екологічної брутальності та егоцентризму;
• статевих відхилень та їх наслідків;
• поганих звичок;
• важких психологічних та психічних станів з наслідками.

Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Основні завдання превентивного виховання:

     створити умови для формування позитивних якостей особистості, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

- забезпечити соціально-психологічну діяльність,   педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та  молоді в негативні ситуації;

-  стимулювати учнів вести здоровий спосіб життя;

В Україні спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, відповідно посилюється гострота проблеми правопорушень серед учнівської молоді. Статистика викликає тривогу і занепокоєність. За останні 10 років удвоє зріс рівень дитячої злочинності в Україні. Близько 70 тис. дітей і підлітків стоять на обліку правоохоронних органів. Питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому.

Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що у 60-80% випадків механізм протиправної поведінки був “запущений” недоліками сімейного виховання. Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

- дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;

- відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;

- організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;

- батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;

- недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

Системного-комплексний підхід до здійснення виховного процесу

1.Класний керівник вивчає особливості учнів, причини виникнення важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями, визначає шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім’ями.

2. Класний керівник виявляє та вивчає інтереси, здібності, нахили учнів, залучає їх до позашкільної діяльності роботи в гуртках, секціях, клубах, загальношкільних заходах.

3. Вчителі-предметники надають індивідуальну допомогу в ліквідації прогалин в знаннях.

4.Органи учнівського самоврядування залучають до різних видів суспільно-корисної діяльності.

5. Бібліотекар школи планує розвиток читацьких інтересів учнів.

Превентивне виховання дітей і молоді здійснюється на трьох рівнях:

а/ раннє, або первинне, превентивне виховання /соціально-педагогічна профілактика/,

б/ вторинне превентивне виховання /превентивна допомога і корекція/,

в/ третинне превентивне виховання /адаптація, реабілітація і ресоціалізація/.

Соціально-педагогічна профілактика /первинна профілактика/ - спрямована на здійснення освітньо-профілактичних заходів з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, психологічних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей, у їхній поведінці, стані здоров’я.

Превентивна допомога і корекція – вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим суб’єктам – "групам ризику".

На цьому рівні є доцільними:

- реалізація програм превентивного виховання з "групами ризику" із залученням державних, громадських, релігійних організацій, волонтерів;

- патронажна робота з "групами ризику", дітьми і молоддю із неблагополучних сімей з усунення соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;

Адаптація, реабілітація та ресоціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв’язків або адаптації в соціальній життєдіяльності.

Напрямки превентивного виховання:

• Правова освіта неповнолітніх
•  Формування здорового способу життя
• Профілактика асоціальних проявів в поведінці учнів
• Соціальна реабілітація неповнолітніх
• Комплексна психолого-педагогічна і соціальна допомога
•  

У п’ятому класі проведено виховну годину «Правова свідомість-показник життєвої компетентності особистості» Для превентивного виховання використана життєвоважлива й доступна для шкільного віку за обсягом і змістом морально – правова інформація та інформація про здоровий спосіб життя, яка дозволила в обмежений час досягти максимального виховного ефекту.

Морально – правові знання сприяли виробленню в школярів чіткого уявлення про те, що є моральним, а що аморальним у конкретній ситуації, що корисно для здоров’я, а що шкідливо.

Очікувані результати превентивного виховання :

1. Поведінка в сім'ї: дитина виявляє інтерес до сімейних справ, проблем у родині, переживає разом з іншим членами родини радощі й негаразди.

2. Поведінка в школі: учень уважний на уроках, старанний у виконанні завдань учителів. Учень виявляє почуття відповідальності за доручені справи, бережливе ставлення до шкільного майна, дотримання правил для учнів і режиму закладу.

3. Ставлення до старших: ввічливість у спілкуванні, надання посильної допомоги тим, хто її потребує.

4. Ставлення до ровесників: активна участь у спільній діяльності. Прагнення поділитися своїми успіхами та невдачами з товаришами. Бажання безкорисливо допомагати друзям, прагнення не підводити клас, групу.

5. Поведінка на вулиці та в громадських місцях: дотримання правил вуличного руху, збереження природи, дотримання чистоти в громадських місцях, у транспорті, на вулиці.

6. Ставлення до самого себе: охайність і бережливість, дотримання правил особистої гігієни, виконання режиму дня, адекватна оцінка своєї поведінки та окремих вчинків, правдивість, принциповість.