МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 ХОРОЛЬСЬКИЙ АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОЛЕДЖ

ПОЛТАВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АГРАРНОЇ АКАДЕМІЇ

ВИХОВНИЙ ЗАХІД, ПРИСВЯЧЕНИЙ

ВСЕСВІТНЬОМУДНЮ СІМ’Ї

 «МОЯ РОДИНА – ЦЕ ВСЯ УКРАЇНА!»

2018

Сценарій виховного заходу

(Звучить пісня «Сім’я» на сл. Ірини Зінковської, муз. Володимира Будейчука, виконує І. Піскарьова, на екрані презентація)

Викладач 1: День сім’ї – це основа усього суспільства. Це колиска загальнолюдських цінностей, культури, історичної спадкоємності поколінь.З сім’ї починається життя людини. Сім’я – це джерело любові, поваги, розуміння, те на чому базується цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Сім’я – це осередок любові та щастя. Сім’я починається з народження дітей і найголовнішою у сімейному житті є любов.

Викладач 2: Сім’я – це влітку поїздки на дачу, це свято, сімейні дати, подарунки, покупки, приємні витрати. Сім’я – це праця, один про одного турбота, це багато домашньої роботи. Сім’я – це дім людини, це її захист, це місце, куди можна прийти і поділитися своїми проблемами і бути почутим, де можна відпочити і душею, і тілом, де можна довіритися і почувати себе у комфорті та безпеці.

Ведучий 1: Сім’я починається з народження дітей, де вони зростають у щасті, ніжності, щирості, турботі та безмежній батьківській любові. Сім’я – це дім людини, це її захист, це місце, куди можна прийти і поділитися своїми проблемами і бути почутим, а довірившись відчути себе у комфорті і безпеці.

Сім’я – основа основ: придивись – і побачиш в ній всі кольори веселки. Прислухайся – і почуєш прекрасну музику, повір – і відкриється диво!

Ведучий 2: З народження починається життя кожної людини. А ще з маминої колискової, з теплих і ніжних маминих долонь, її чарівної і лагідної посмішки. Усе починається з мами!

Звучить пісня «Вишивала мама»

Вишивала мама на стежині долю

І казала мама: "Будь щаслива, доню",

Ніжно обнімала, ніжно цілувала,

Матінка рідненька крила мені дала.

Приспів:

Черешневим цвітом встелена дорога,

Солов'їним співом писані пісні,

Вишиванка мами - свічечка для бога,

Батька мудре слово в спадщину мені.

І з весняним цвітом облітають роки,

З журавлиним криком пролітають дні,

Ти добру навчила і молитись богу,

Низько поклонюся, матінко, тобі!

Ведучий 1: 13 травня більшість країн світу, й Україна у тому числі, відзначили День Матері. По суті це – свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама – найголовніша людина.

Ведучий 2: Безумовно, День матері – це одне з самих зворушливих свят, тому що кожена людина ще з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити, незважаючи ні на що.

Ведучий 1: Тож сьогодні ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їхнім святом. Нехай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

Студентка 1 (читає вірш):

Де б не родились, де б ми не жили,

Пам’ятаєм мову і твої пісні.

У думках й реально линемо туди,

Де чекає мама на яву й у сні.

А чи зовсім юні, а чи вже старі,

Все одно прямуєм до матусі в двір.

Там душа спочине від життя тривог,

Як побудем, мамо, із тобою вдвох.

Звучить пісня «Мамина хатина»

Мамина хатина на краю села

Там, де журавлина віти простягла,

Де обняв криницю калиновий цвіт,

Мамина світлиця, наче диво-цвіт.

Біля тину мальви щедро майорять

Світиться віконце – в домі ще не сплять.

Я зайду до хати, сяду край вікна –

Запах рути-м’яти, як сама весна.

Приголубить мама, як в дитинстві знов

І в душі озветься радість і любов

І печаль, і горе – все забуду я

Тільки б моя мама ще сто літ жила.

Ведучий 1:      Сьогодні в світлий теплий день,

      Що грає барвами веселки,

      Ми відзначаєм день сім’ї,

      Близький для кожної людини.

Ведучий 2: Саме 15 травня 1993 року, 25 років тому, Генеральна Асамблея ООН встановила Міжнародний день сім’ї.

Ведучий 1: Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

Ведучий 2: День Сім’ї – не лише родинне свято, але й патріотичне, адже це нагадування про свій рід, своє коріння, про духовний зв’язок із минулим та сучасністю, про зв’язок поколінь.  

Ведучий 1: Свято родини – це ще один привід провести разом час, забути про життєві турботи, розділити із сім’єю радість і веселощі, створити свої неповторні родинні традиції, відкрити у собі найкращі якості – турботу, ніжність, щирість, доброту, співчуття, щедрість…

Ведучий 2: І хоч на мить поринути у світ дитинства.

Студент 2 (читає вірш) Вірш «Усе, що є найкраще у дитини»

Усе, що є найкраще у дитини:

Її талант, культура, доброта –

Від тата й мами йде і від родини –

Незаперечна істина свята.

Сім’я, родина – це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді й сорочечка біленька,

І ластівкою мрія заліта.

Матуся й тато – два крила дитини,
Які допомагають в світ злетіти.
Це світлий вогник і тепло родини,

І дітям з ними легше жити.

Звучить пісня «Батько і мати»

Знайдеться на усе причина,

Для тишини і для грози.

Та дивиться синок очима,

А в них дві крапельки сльози

І крізь образи і розлуки

Печаль дітей знов нас пече.

Їм треба материнські руки,

Їм треба батьківське плече.

Приспів:

Батько і мати, два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло.

Батько і мати, у долі дитячій

Треба щоб кривди між них не було.

В душі то пісня солов'їна,

То злякано сичі кричать.

Щоб не кришилася родина,

Нам треба вміти і прощать

Нехай людські любов і шана

Осилять всі шляхи круті.

Бо в дітях ми себе лишаєм,

Себе продовжуєм в житті.

Ведучий 1: Яка хороша нині днина –

Зібралася уся родина,

Всі рідні – сестри і брати,

Дідусь, бабуся, батько й мати.

Щоб свято це відсвяткувати.

Сценка «День народження бабусі» виконує група студентів.

Студентка 1:   Я додому пишу нечасто,

Хоч забралась в таку далечінь.

Заважає мені то щастя, 

То розваги, то просто лінь.

Ми не вміємо писати листи.

Спілкуватися розучилися.

В голові нашій бродять думки

По життю ми заблюдилися.

Але треба чимдуж збагнути,

Що життя наше швидкоплинне.

Полюбити й висот сягнути

І безслідно пройти повинне.

Студент 3 (читає вірш) Вірш «Лист»

Знов листа мені прислала мати,

Невеличкий лист – на кілька слів.
Пише рідна, що навколо хати
Наш садок вишневий забілів.

Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.

Слів таких і треба небагато,
Та вони, як весняні пісні,
Принесли в гуртожиток в кімнату
Теплі-теплі спогади мені.

Ведучий 1: Молитви щире слово промовляю

За маму, за країну, за добро.

Воно мене безмежно зігріває

І радістю життя наповнюється знов.

Ведучий 2: Лунає пісня українська,

У кожну хату шле тепло,

як своїм дітям добра мати

дарує радість і любов.

Звучить пісня «Моя мамо»

  Щастя, що дано небесами, -
Серце моєї мами,
Лиш воно може так любити,
Від обману і зла захистити!
Ночі, заколисані снами,
Голос моєї мами,
Колискову і ніжні слова -
Пам'ятаю їх де б не була!
Я вдячна Богу, що ти в мене є,
Хай вічно б'ється серденько твоє!

Приспів:
Мамо, як я люблю тебе!
Мамо, ти пробач мені за все!..
Мамо, мамо, найдорожча у житті,
Мамо, ця любов моя тобі!
Мамо, як я люблю тебе!
Мамо, ніжний погляд твій ловлю!
Мамо, мамо, я у неба прошу завжди:
Мамо, будь зі мною поруч ти!

  Грози, що пронеслись дощами, -
Сльози моєї мами,
Якщо зміниться радість журбою,
Я сонцем зійду над тобою!
Вогник, що незгасне з роками, -
Погляд моєї мами,
Найрідніші очі одні,
Чи то радісні, чи то сумні!..
Я вдячна Богу, що ти в мене є,
Хай вічно б'ється серденько твоє!

  Приспів (речитатив):

  Мамо, я люблю тебе! Ти - промінь сонечка!
  Мамо, твої руки найніжніші у світі!
  Ти моя, мамо!

Студентка 4 (читає уривок з поеми) «Лебеді материнства»

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ведучий 1:  Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Родина повна лиш тоді,

Як бігає дитя навколо.

Ведучий 2:  Не ображайте діточок своїх,

Бо ображальників без вас доволі.

Лише сім’я нас береже від лих,

Лише вона важлива в нашій долі.

Ведучий 1: Основа життя – це любов і кохання…Любов до батьків, до рідних, до людей, до природи, до Батьківщини…І кохання, кохання, кохання….

Ведучий 2: Яскраве, як сонце, безкрає, як небо, глибоке, як море, гаряче, як вогонь, нескінченне, як вічність… Діти, які виросли у любові і коханні, несуть його через все своє життя, і тільки тоді щасливі.

Ведучий 1: Тож будьте ж щасливі у своєму житті і коханні!

Танець «Вальс» (виконує хореографічний колектив)

Студентка 1: Діма, чуєш Діма, а це не твій тато був ведучим на святковому вогнику? У вас і прізвище однакове…

Ведучий 1: А здогадайся з першого разу…

Студентка 1: Ага, так он в кого ти такий вродливий та балакучий вдався?

Ведучий 1: Так-так, на мені природа не відпочиває! А хочеш я тобі розповім…

Студентка 5: (виконує гуморески Павла Глазового)

- А ти татку, у коледжі вчився?
- Учився, Сергійку.
- А то правда, що ти, татку, був одержав двійку?
- Було таке, траплялося...
Малий засміявся:
- Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався.

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі: 
- Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі. 
У свої сімнадцять років мислити не вмієш. 
Задавав я написати, як, про що ти мрієш. 
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку. 
«Я мєчтаю підшукати інтересну жінку, 
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані 
І робила в гастрономі чи у ресторані...» 

Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого? 
Ти один лиш дописатись можеш до такого. 
– Чом один? – скривився Жора.

–  Це в якому смислі? 
– Я писав, а батя збоку підказував мислі.

Студент 6: (читає вірш) Вірш «Сім'я-це дерево родинне»

Сім'я-це дерево родинне,

З широким листям на гілках.

Це роздоріжжя, де з дитинства,

Життєвий починаєм шлях.

Сім'я – гніздечко, із якого,

Всі пташенята у політ

Летять, але до віття того,

Вертаються крізь далеч літ.

Щоб знов у гніздечку тому

Ще побувати хоч на мить,

Бо що милішим є від дому?

То ж сім'ї ваші бережіть,

Не обминайте добрим словом,

Увагою не обходіть,

Зігрійте ласкою, любов'ю,

Або й сльозами окропіть.

Так дерево сильнішим стане,

І буйним цвітом зацвіте,

Огорне ніжно вас гілками,

Й корінням глибше проросте!

Ведучий 1: Рід, рідний, родина, народ – всі ці слова мають один корінь.

Рідна мати і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна дитина. Це святі слова, які тримають нас на світі…

Ведучий 2: У святому писанні сказано: «Шануй батька і матір свою, і буде тобі добре, і будеш довго жити на землі»

Студентка 1: Не цурайтесь, люди, батьківської хати, де чекає мама, виглядає тато. Дай нам Боже, любі друзі, в мирі проживати.

Ведучі та студентка 1 (разом): І, як матір, Україну свою шанувати!

Ведучий 1: У це світле і мирне за своєю суттю свято дуже хотілося б оминути тему війни. Але…

Ведучий 2: Але поки гримлять на Сході гармати і гинуть діти і солдати…

Студентка 1: Наші сім’ї і родини не зможуть бути у повній мірі щасливими.

Викладач 1: Тож на завершення нашого родинного коледжівського свята ми хочемо всім побажати: Щоб більше не було війни, щоб дома спали всі сини.

Викладач 2: Не плакали щоб їх матусі, дружини, діти і бабусі.

Щоб в мирі жити, працювати, щоб гордість за країну мати.

І щоб піднять її з руїн

Разом: Та не було щоб більше війн!

Звучить заключна пісня «Родина»

(виконують всі учасники заходу)

Ми повертаємось до дому, ми повертаємось до дому,

Де нас завжди чекає мама кожну мить...

Стара смерека зніме втому, стара смерека зніме втому,

Що назбиралася за стільки довгих літ.

Приспів:

Давай, родино, нашу пісню заспіваєм,

Її співали і співатимуть завжди!

Нехай летить, нехай вона лунає

Крізь зорепад, крізь дні минулі і роки!

Іде весна, зе нею - літо, іде весна, зе нею - літо,

І непомітно пожовтіє перший лист.

Та наш вогонь не загасити, співають з нами наші діти,

І рідна хата знов радіє, як колись!

Покличе знову нас дорога, покличе знову нас дорога,

Щоб заблудитись в самоті тривожних днів.

І кожен день я прошу Бога, щоб темна хмара і тривога

Минала всіх нас, наших дочок і синів.