Презентація "АНТСЬКЕ ЦАРСТВО: історія і культура"

АНТСЬКЕ ЦАРСТВОІсторія та культура

З глибини віків до нас доходять свідчення про плем’я антів. Анти – це об’єднання слов’янських племен, яке утворило першу в історії України державу. Вона існувала з III до VII або VIII століття нашої ери. Анти славилися серед всіх цивілізованих країн того світу своєю військовою міццю та розвиненою культурою, мали значний вплив на геополітичні процеси того часу.

Слов’яни з’являються на території теперішньої України в I столітті нашої ери, в одних письмових джерелах згадується, про дві назви слов’янських племен – анти та склавини. В іншому, готського історика VI століття Йордана, згадується багатолюдне плем’я, що мало відразу три назви – анти, склавини й венети.

Анти жили в другій пол. IV - до початку VII ст. між Дністром і Дніпром. Суспільний устрій - військова демократія. Воювали з Візантією, аварами. Основними заняттями були орне землеробство, тваринництво, промисли та ремесла. Високої спеціалізації досягли у видобуванні заліза, металообробному, ювелірному, гончарному, деревообробному та інших ремеслах.

Перша згадка належить до III століття: її археологи знайшли на написі у грецькому місті Пантікапеї, а також у кількох латинських написах на території сучасної Угорщини. Відомостей про тогочасних слов’ян дуже мало, докладну оповідь про них історики віднайшли в пізніших джерелах – історичних документів VI століття. Так, в VI столітті про антів писали 2 античних автора: вже згадуваний готський історик Йордан, що мешкав на візантійських територіях та візантієць Прокопій Кесарійський. Прокопій Кесарійський

За свідченнями давніх авторів, анти та склавини не відрізнялись мовою, побутом чи релігійною культурою, проте займали різні території. Склавіни проживали від Мурманського озера до Дністра, а на півночі – до Віскли. На сході володіння склавинів межували з антськими.

Територія антів простягалась від Дністра до Дніпра та до Азовського моря. Втім певних свідчень про розмір території антської держави досі не було. Незважаючи на те, що ці два племені вважалися окремими, кожне мало свого вождя, військо, вело незалежну зовнішню політику, вони завжди були військовими союзниками.

Створення Антського царства. Результатом суспільного розвитку антів стало створення антського союзу племен. На його основі приблизно в першій половині IV ст. анти створили першу праукраїнську державу - Антське царство. Його очолювали царі, яких називали «рексами», проте їхню владу обмежували народні збори. Писемні джерела згадують антських царів Божа, Андрагаста, Мезамира та інших Політичний устрій антів часто порівнюють з військовою демократією. Адміністративний лад протиукраїнської держави був наближений до унітарно-централізованого, що допомогло об’єднати у Антському союзі багато давньослов’янських племен.

З наведених Прокопієм Кесарійським фактів випливає, що анти відрізнялись сильно розвиненою військовою організацію. Прокопій згадує, що вони могли виставити проти ворога 100-тисячне військо. У пам’ятках збереглися імена полководців Доброгаста, Всегорда, Пирогаста. Армія давнього державного утворення мала в своїх лавах мужніх та вмілих воїнів, які швидко перейняли бойовий стиль та зброю візантійців. Готський історик Йордан переповідає історію часів IV століття про антське військо на чолі з Божем, у якій вони описані, як майстерні і небезпечні вояки.

На долю антів припало існування в період великого переселення народів, отож історія слов’янського племені включає багато чисельні військові сутички. Так, у IV столітті анти вели війну з германськими переселенцями – племенем готів. Готи хотіли встановити свою владу в Східній Європі та анти нанесли їм щільний удар. Поразка розлютила готського короля Вінітара і він вдався до хитрощів – заманив антського царя Божа до своїх володінь, захопив Божа, його синів і 70 антських можновладців і вбив, розіп’явши на хрестах вздовж доріг Антії.

З кочовими завойовниками гунами вони мали союзні стосунки, тому від них слов’янське населення не страждало. Чисельні військові сутички траплялися у антів з візантійцями. З VI століття Антський союз разом зі склавинами здійснював походи на балканські володіння Візантійської імперії. Спочатку це були походи з метою захоплення військової здобичі та згодом, після війни 550-551 років анти та склавіни почали осідати на візантійських землях. Розселення було таким інтенсивним, що вже до кінця VI століття вся територія північних Балкан (сучасна Болгарія та колишня Югославія) були слов’янізовані. Під час війн з Візантією анти неодноразово перетинали кордони імперії і доходили навіть до Константинополя.

Авари в 558 р. розгромили аланів Північного Кавказу, завдали поразки племенам Північного Причорномор'я. У 568 році авари прорвалися по Дунаю й у Трансільванії заснували Аварський каганат. I поневоливши склавинів, вони почали боротьбу з антами. Аваро-словянські війни призвели до розпаду Антського союзу на початку VII століття. У 602 р. Антська держава остаточно пала від натиском аварів.

Економіка Антського царства. Основою економічного життя антів було землеробство. У ІІІ-IV ст. воно досягло якісно нового рівня: поява лемешів, наральників, плужних ножів знаменувала виникнення орного землеробства. Земельні роботи виконувались за допомогою залізного плугу, для збору врожаю використовувалися залізні серпи і коси. Анти розводили велику і дрібну рогату худобу, свиней і коней. Помітну роль відігравали промисли: бортництво, рибальство, мисливство. Значного розвитку в них досягли ремесла, які вже відокремилися від сільського господарства.

У IV-VII столітті значного поширення набуває реміснича справа. Особливо помітними були успіхи в металообробці, що призводить до поширення виробництва знарядь праці та зброї – необхідних для двох основних галузей антської діяльності, орного землеробства та військової справи. Надалі, коли ковальство відокремилося від металургії, асортимент залізних виробів сильно розширюється – історики віднайшли понад 30 назв подібних виробів.

Розвитку набувають і інші ремісничі справи – гончарство, склоробне, деревообробне мистецтва тощо. У III-IV ст. розквітає гончарна справа, що пов'язано з використанням гончарного круга. На цьому етапі ремісництво частково відділяється від сільського господарства. Прогрес у ремісничій справі призвів до розвитку торгових відносин, як у самих племінних общинах і між ними, так і з іншими країнами. Дослідники тієї епохи зазначають, що у антів існували осередки торгівлі – поселення, які називалися «градами».

Міжнародну торгівлю Антський союз вів з такими країнами: Велика Моравія, Візантія, Хозарія, Болгарія, Єгипет, Римська імперія.

Розвиток продуктивних сил та торгівлі зумовив декілька важливих наслідків. По-перше, у племені антів розпочалась родово-общинна диференціація: військова та племінна знать отримували більше багатства, концентрували в своїх руках не тільки владу, а й статки, вони могли використовувати для праці полонених рабів або збіднілих співвітчизників. Це дало старт формуванню феодальної системи.

По-друге, розвиток торгівлі об’єднував розкидані по великій території племена Антського союзу і змушував їх до консолідації. По-третє, з’являється товарне виробництво – виробництво продукції, спеціально призначеної для продажу. І нарешті, виникла потреба у захисті торгівельних шляхів.

Культура Антів. Відомості про культуру антів дають археологічні знахідки того періоду. Відомо, що з I століття анти жили у землянках або напівземлянках з плетеними або зрубними стінами. У кожній оселі були вогнища, а згодом – кам’яні печі. Племінні поселення антів займали площу від 1 до 2,5 гектарів і розташовувались недалеко один від одного на берегах річок.

Для служіння своїм язичницьким богам, які уособлювали сили природи, давні слов’яни використовували так звані «капища» - спеціальні площі, де встановлювали ідоли своїх богів з дерева або каменю. Серед найпопулярніших божеств слід згадати: Дажбога, Додолу, Коляду, Живу, Купайла, Дану, Перуна, Мокошу, Світовида, Лелю, Ярила, Велеса, Стрибога, Світлобога та інших.

Слов’янські племена того часу розмовляли на одному діалекті, що благотворно вплинуло на спільність культур та міцну консолідацію родових утворень. Свідчень про писемність антів майже немає, проте деякі джерела наводять відомості про те, що крім рідної мови вони володіли також грецькою та латинською.

До антської цивілізації відносять черняхівську та пеньківську археологічні культури, склавинам приписують празько-корчакську. Таким чином, значний культурний розвиток антів помітно неозброєним оком. Саме з їхньої культури надалі запозичили свої вірування та звичаї громадяни Київської Русі, а згодом і представники багатьох слов’янських народностей, що існують у наш час.

Антське державне об’єднання буле першим в своєму роді на території України. За тривікове існування Антського союзу анти досягли високого рівня розвитку господарства, культури, торгівлі, користувалися доброю репутацією на міжнародних теренах – мали вплив на економічних теренах, володіли боєздатною армією. Культура антів дала потужний поштовх культурі слов’ян аж до сучасності.

Дякую за увагу!Світлана ІЛЬЧЕНКО