Презентація "Біографія (Ханс Шпеман, Карл Бер, Сергій Гаврилович Наваршин) та науковий вклад в розвиток біології"

Біографія (Ханс Шпеман, Карл Бер, Сергій Гаврилович Навашин) та науковий вклад в розвиток біології.

Народився 27 червня 1869 року, в місті Штутгарь, Королівство Вюртемберг. У 1914-1918 роках Шпеман був співдиректором Інституту біології Товариства кайзера Вільгельма у Берліні разом з ботаніком та засновником генетики Карлом Корренсом. У 1919 році він переїхав до Фрайбургу, де очолив кафедру зоології Фрайбурзького університету. Помер 9 вересня 1941 року у Фрайбурзі. Шпéман Ганс  — німецький ембріолог, директор Інституту біології. -- Товариства кайзера Вільгельма у Берліні, потім професор біології у Фрайбургу. Встановив, що протягом розвитку зародку (ембріона) окремі тканини взаємодіють фізично та хімічно, причому формування органів залежить від так званої організації в цих органів (теорія ембріологічної індукції). Одержав Нобелівську нагороду 1935. Став членом Гайдельберзької академії наук.

Карл Макси́мович Бер (17 лютого 1792, Піня — 16 листопада 1876, Дерпт) — ембріолог, антрополог та географ. Народився у Піні Ієрвинської округи (тепер Естонія) в дворянській сім'ї. Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1814), після чого працював зоологом у Кенігсбергу.1828 — Був обраний академіком Російської академії наук і 1834 переїхав до Петербурга.1841–1852 — професор Медико-хірургічної академії.1827 — відкрив яйцеклітину птахів і ссавців. Науковий внесок: 

У галузі ембріологічних досліджень Бер показав, що зародковий розвиток організму являє собою не ріст готових елементів (як це здавалося прихильникам преформізму), а послідовне виникнення частин зародка з простішої маси заплідненого яйця. Бер помітив, що на ранніх стадіях зародки різноманітних тварин дуже схожі, що свідчить про їх філогенетичну спорідненість (закон зародкової подібності). Наслідки ембріологічних досліджень Бер ставлять його в ряд попередників Ч. Дарвіна — т. з. трансформістів. Бер розробив вчення про зародкові листки та їхні похідні, простежив розвиток багатьох органів, відкрив яйцеву клітину ссавців. Бер досліджував також тваринний світ Нової Землі, вивчав острови Фінської затоки, Лапландію, риболовні промисли Чудського озера, Балтики, дельти Волги, Каспійського й Азовського морів.

Сергі́й Гаври́лович Нава́шин (нар. 2 (14) грудня 1857, с. Царевщина, нині Балтайського району Саратовської області — пом. 10 грудня 1930, Дитяче Село (кол. Царське Село), нині м. Пушкін Ленінградської області) — радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898). Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин, послідовниками якої були такі відомі цитоембріологи рослин як Віра Мандрик, Юрій Петрус та інші. Навчання та життя в Москві: Народився у родині лікаря. Початкову освіту отримав вдома, навчався у Саратівській гімназії.1874 року — вступив до Медико-хірургічної академії, де переважно займався хімією у лабораторії О. П. Бородіна.1878 року — переводиться до Московського університету, який закінчує кандидатом у 1881 році, захистивши роботу з хімії. Саме тут під впливом лекцій К. А. Тімірязєва та В. Я. Цингера розпочав вивчати ботаніку після курсу хімії, посів місце лаборанта на кафедрі фізіології рослин, та невдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській сільськогосподарській академії.

Київський період:1894 року запрошено працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету. Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин. Брав участь у будівництві школи у районі Святошино під Києвом, багато часу проводив з дітьми, опікувався справами Київського товариства натуралістів. У 1894–1896 роках працював над дослідженням берези звичайної. Робота «Про звичайну березу і морфологічне значення халазогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук. Захист самої дисертації проходив у Одеському університеті 1896 року. 1894–1914 роки — працює директором ботанічного саду Київського університету. 1898 рік — доповідь про дослідження подвійного запліднення у Lilium martagon L. на засіданні Х з'їзду натуралістів та лікарів. Працює на о. Ява. Під керівництвом Навашина в Київському політехнічному інституті працювала Марія Василівна Дорошенко. Радянський період: Професор Тбіліського (1918–1923) університету. Один із засновників (1923) і перший директор (до 1929) Біологічного інституту ім. Тімірязева в Москві. Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924). Похований в Москві.

Наукова діяльність: Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин. Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в насінну бруньку через її підставу — халазу; проходження трубки у вільхи, в'яза, волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших однопокривних рослин. Фундаментальне значення мало відкриття ним у покритонасінних рослин подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.