Презентація "Данило Галицький"

Данило Галицький – будівничий Галицько-Волинської державивчитель Іост А. Г.м. Київгімназія «Академія»

Данило Галицький — одна із найвидатніших постатей в історії Української держави. Князь Галичини і Волині, а також король Русі, він увіковічнив своє ім’я як мудрий правитель і талановитий полководець. Тому не дивно, що сьогодні він вважається національним героєм, а його пам’ять всіляко вшановується. Майбутній володар галицько-волинських земель народився у 1201 р. Він був сином князя Романа Мстиславовича, який помер через декілька років після його народження.

Князювати Данило Галицький почав на Волині у 20 роках 13 ст., а у 1238 році утвердився в Галичині, подолавши міжусобні чвари, що спалахнули з ініціативі галицького боярства. Протягом володарювання йому доводилося одночасно долати опір кількох суперників: зі сходу загрожували монголи, із заходу на українські землі зазіхала Литва, Польща та Угорщина. Одночасно доводилося воювати з непокірними боярами, які схилялися до Ростислава Михайловича з чернігівської династії та його союзників. Як же це йому вдавалось? Спробуємо розібратися.

{2 D5 ABB26-0587-4 C30-8999-92 F81 FD0307 C}Лише 1238 року Данило повернув собі галицький трон. До титулу Волинського князя Данило додав ще й титул князя Галицького. У 1238 р. Данило Галицький розбив лицарів Добжинського 185 ордену в битві під Дорогочином і повернув собі порубіжні з Мазовією землі Берестейщини. Того ж року підкорив Турово Пінське князівство. Наступного 1239 р. він зайняв Київ, де тоді не було князя, і посадив там свого намісника – воєводу Дмитра Єйковича. Зміцнення державної та князівської влади. Внутрішня політика{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}У 1237 р. Данило на річці Угорці заснував місто Холм. Сюди, на західні кордони своєї держави, подалі від татар, він переніс свою столицю з Галича. На заклик Данила її заселили числені ремісники, будівельники, що тікали від татар, а також іноземці. Головною спорудою Холма стала велична й багато оздоблена церква Іоана Златоуста. Зводилися й інші храми: Кузьми та Дем'яна, пресвятої Богородиці. 1256 рік – заснувння міста Львів. Данило Галицький створює озброєне піхотне військо, що складалося з селян і міщан, впроваджує важкоозброєну кінноту.

У 1245 р. військо Данила Галицького здобуло блискучу перемогу в битві проти приведеного Ростиславом війська угорського короля та його союзників біля міста Ярослава на Сяні. Ця перемога мала велике історичне значеня. По-перше, вона надовго зупинила агресію Угорського королівства на північ від Карпат, по-друге, піднесла авторитет Галицько-Волинської держави. Після цього угорський король був змушений налагодити стосунки з Данилом і навіть одружив свою дочку з його сином Левом. Зміцнення державної та князівської влади. Внутрішня політика

Внаслідок Ярославської битви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився у Галичі та надовго поклав край зазіханням Угорського королівства. Тоді ж князь здійснював успішні походи проти литовців і ятвягів, у 1244 р. взяв Люблін і Люблінську землю. Допомагаючи своєму сину Романові, одруженому зі сестрою австрійського герцога Фрідріха II Бабенберга Гертрудою, у боротьбі за австрійську корону, Данило Галицький пішов на Чехію та Силезію. Активність зовнішньої політики Данила виявлялася й династичними шлюбами його дітей. Так, Лев Данилович був одружений із дочкою угорського короля Бели IV. Шварно взяв шлюб із дочкою литовського князя Міндовга. Дочку Данила Переяславу було видано заміж за мазовецького князя Земовита. 1246 рік – князь Данило засновує у Галичі церковну митрополію, що перебрала до себе функції загальноруської. Зміцнення державної та князівської влади. Внутрішня політика

Важливим напрямком зовнішньої політики Данила Галицького були відносини з монгольськими володарями.. Напруженими були відносини з монголо-татарами, які після спустошення Батиєм Галицько-Волинського князівства, прагнули встановити тут своє панування. Наприкінці 1245 Д. Р. Г. здійснив поїздку до столиці Золотої Орди м. Сарай, де зустрівся з ханом Батиєм і, завдяки своїм дипломатичним здібностям добився підтвердження   своїх прав на князювання у Галичині та Волині. Зовнішня політика

У РІК 6758 [1250]. Тим часом [хан] Могучій прислав посла свого до Данила й Василька, коли вони обидва були в [городі] Дороговську: «Дай Галич!» [І Данило] був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї 1 городами. І, порадившися з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: «Не дам я півотчини своєї, а їду до Батия сам». О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!Літопис про поїздку Данила Галицького

Батий, поважаючи Данила за мужність і почуття власної гідності, прийняв князя досить прихильно, підтвердив його княжіння, а Данило визнав свою васальну залежність: він зобов’язувався висилати своє військо для участі в походах монгольської армії, але данини не сплачував. Мудрий політик Данило Галицький зберіг недоторканість рідної землі, не допустив туди татарських баскаків і не став платити постійної данини, лише час від часу надсилаючи дарунки Батию. Зовнішня політика

 В літописі є згадка про те, коли Данило зустрівся із німецькими послами. Останні дивувалися з незвичайного для них озброєння русичів (з їхньої блискучої татарської зброї). Можна припустити, що Данило мав певні домовленості про економічну співпрацю з монголо-татарами. Зовнішня політика

Однією з причин (хоч і не основною), які спонукали Данила Романовича прийняти королівську корону, була постійна татарська загроза і необхідність боротьби з нею.Існує й інша думка, а саме, що боротьба з татарами мало цікавила Рим, натомість, надсилаючи корону Данилові, Святий Престол мав на меті залучити Русь до церковної унії. Факт коронації Данила Романовича, засвідчений записом у Галицько-Волинському літописі, не викликає сумніву, але окремі запитання, пов’язані з цією подією, продовжують виникати. Ця тема повертає нас до витоків «європейської орієнтації» України-Русі та Волинсько-Галицької держави, в складі якої знаходилась і Волинська земля. КОРОНАЦІЯ. СПРОБА СТВОРИТИ АНТИМОНГОЛЬСЬКУ КОАЛІЦІЮ

Питання про титул України як королівства має тривалу історію. Дуже важливим політичним наслідком коронації Данила Романовича було те, що він став рівним з іншими коронованими особами тодішньої Європи. З цього часу він постійно і послідовно в літописі іменується королем. Необхідно наголосити, що й сам Данило, і його наступники мали атрибути королівської влади, зокрема корону, скіпетр, королівську печатку. Під впливом зв’язків із західними державами ці ознаки влади набули особливого значення. Сама ж Волинсько-Галицька держава сусідами називалась «Королівство Русі». Звичайно ж, коронація Данила вплинула і на зовнішньополітичні стосунки держави. Вже у 1254 р. було підписано державний договір з Литвою, скріплений династичним шлюбом сина Данила Шварна з дочкою Міндовга. Авторитет короля Данила продовжував діяти навіть після його смерті в 1264 р. КОРОНАЦІЯ. СПРОБА СТВОРИТИ АНТИМОНГОЛЬСЬКУ КОАЛІЦІЮ

Значення діяльності Данила Галицького: підніс авторитет Галицько-Волинської держави в середньовічному світі; доклав зусиль для об’єднання земель Південно-Західної Русі; своєю політикою заклав підвалини українського самоусвідомлення своєї ідентичності; вдало маневрував між католицьким Заходом і монголами, започаткувавши модель спілкування з сусідами, основою якої став компроміс. Але така політика, призводила до роздрібненості суспільної свідомості: прагнення аристократів, міщан та селян були настільки різні, що про загальнонаціональні інтереси ніхто не дбав. Висновки