Презентація "Діти-партизани"

Про матеріал

Історія життя Сороки Олексія Степановича, жителя села Кочерги Путивльського району Сумської області , який під час Великої Вітчизняної війни знаходився у Шалигинському загоні партизанського об’єднання під керівництвом С.А.Ковпака

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Село Кочерги 2011 рік

Номер слайду 2

Сорока Олексій Степанович (15.10.1924 - 17. 04.1988)

Номер слайду 3

Лихо та сльози принесла Україні Велика Вітчизняна війна . Чоловіки пішли на фронт , а вдома залишились жінки , діти та старі люди . Не обійшло це лихо і наше рідне село Кочерги . Тяжким випробуванням для жителів села стала війна. Вона забрала життя 214 кочережців, з них 138 загинули на фронті, 76 чоловік – це партизани , підпільники, мирні жителі .

Номер слайду 4

Сорока Олексій народився в звичайній селянській багатодітній родині 15.10.1924 року . Сім’я їх складалася з восьми чоловік . Батько – Сорока Степан Платонович , мати – Сорока Анастасія , три сини – Павло , Іван , Олексій , три доньки – Марія , Лідія, Надія . Мати з батьком працювали у місцевому колгоспі . Олексій , закінчивши семирічну школу , теж працював разом з батьком і мріяв вивчитися на тракториста . Та не судилося збутися мріям парубка . З початком війни батько пішов на фронт , залишивши хлопця головою сім’ї .

Номер слайду 5

що на початок війни хлопцю ще не виповнилося 18 років . Та Олексій дуже хотів бити ворога і як тільки почув , що односельці збираються до партизанського загону , не вагаючись пішов з ними . Олексій хотів піти на фронт разом з батьком . Але його не взяли , тому

Номер слайду 6

Номер слайду 7

Номер слайду 8

Молодий хлопець виконував різні доручення партизан : ходив у навколишні села у розвідку , за провізією . Часто вночі приходив і до свого рідного села за дорученнями партизан . Німці , дізнавшись , що партизани підтримують зв'язок зі своїми сім’ями, почали репресії .

Номер слайду 9

Одного дня 1943 року німці увійшли до хати Анастасії Сороки , матері Олексія , наказали їй збиратися і йти на вулицю . Вийшовши на двір , жінка побачила ще кілька десятків чоловік . Німці гнали їх на кінець села , до лісу . За словами очевидців , останньою в колоні йшла Анастасія Сорока з молодшими братами Олексія – Павлом та Іваном , та сестрами – Лідою та маленькою Надією . Вона сподівалася вмовити поліцаїв відпустити дітей . Але вони були невблаганні .

Номер слайду 10

Люди , що йшли слідом за арештованими , бачили як німці підвели людей до яру і розстріляли їх .

Номер слайду 11

Останньою розстріляли Анастасію Сороку з дітьми . Її синя хустка цілий день виглядала з яру, бо німці не дозволяли закопувати розстріляних . І тільки пізно вночі односельці закопали яму із більш ніж сімдесятьма загиблими . А найстаршу дочку Марію німці забрали до Шалигина на допит , де згодом вона була також розстріляна .

Номер слайду 12

У книзі скорботи України Сумської області відображено перелік рідних Олексія Сороки, розстріляних у роки війни.

Номер слайду 13

Тяжко переживав звістку про загибель родини Олексій . Він пообіцяв мститися ворогам доки буде живий . І свою обіцянку виконав . Пройшов разом з партизанським загоном від Путивля до Карпат . Був декілька разів поранений , але не залишив загону .

Номер слайду 14

У Карпатах Олексія було тяжко поранено і його відправили літаком до шпиталю.

Номер слайду 15

Після шпиталю Олексій повернувся до рідного села Кочерги . Тут він зустрів свою майбутню дружину Марію. Вона теж зазнала багато лиха під час війни . Її рідню розстріляли німці . Марія дивом залишилася в живих , бо в цей час була у партизанському загоні, зустрічаючись з батьком .

Номер слайду 16

Згодом Олексій і Марія одружилися та народили двох діточок - Ліду та Миколу.

Номер слайду 17

Одужавши після поранення, Олексій пішов на фронт, залишивши вдома молоду вагітну дружину. У 1944 році народилася його донька, яку він зміг побачити лише після закінчення війни, повернувшись до рідного села у 1945 році.

Номер слайду 18

Будинок у якому мешкав Олексій Степанович Сорока зі своєю родиною.

Номер слайду 19

Батько Олексія, Сорока Степан Платонович , теж повернувся з війни та жив разом з сином у рідному селі Кочерги , де і був похований на місцевому кладовищі.

Номер слайду 20

Після війни Олексій Сорока часто приходив до монументу загиблим односельцям , куди було перезахоронено розстріляних під час війни і зі сльозами на очах згадував ті довоєнні часи , коли всі члени його родини були ще живі та щасливі.

Номер слайду 21

Такий вигляд має після реконструкції на сьогоднішній день монумент загиблим односельцям під час Великої Вітчизняної війни.

Номер слайду 22

Повернувшись з війни, Олексій піднімав місцевий колгосп «Паризька комуна», згодом переіменований у колгосп імені Ворошилова , працював на фермі .

Номер слайду 23

9 травня - День Перемоги – був для Олексія Степановича Сороки святим святом, який він зустрічав зі сльозами на очах, віддавався спогадам про своїх друзів – фронтовиків, партизанів,однополчан, про взаємовиручку, фронтову та партизанську дружбу і довго дивився на свої фронтові фотографії.

Номер слайду 24

Олексій Степанович Сорока прожив 64 роки. Доля була прихильною до нього, бо йому пощастило вийти живим з воєнної хуртовини. Але чорні хмари війни назавжди залишили слід в його душі. Олексію довелося пройти крізь дим і полум'я боїв, та він вмів цінувати звичайні земні радощі, все те, що даровано людині природою і предками.

Номер слайду 25

За внесок у боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками Сорока Олексій було нагороджений медаллю “ Партизану Вітчизняної війни” І ступеня.

Номер слайду 26

Під час війни Олексій Сорока був також нагороджений медаллю “ За відвагу”, якою дуже дорожив.

Номер слайду 27

За мужність та сміливість у бою Олексій Сорока отримав орден Червоної Зірки та медаль “За бойові заслуги” .

Номер слайду 28

За хоробрість, героїзм, нестримне прагнення до перемоги Олексій Степанович Сорока нагороджений багатьма урядовими нагородами, орденами та медалями. Зокрема Орденом Вітчизняної війни І ступеня.

Номер слайду 29

За участь і перемогу у Великій Вітчизняній війні старший сержант Сорока Олексій отримав медаль “ За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.”

Номер слайду 30

Крім того Олексій Степанович був нагороджений багатьма ювілейними медалями в честь дня Перемоги у ВВВ за участь у воєнних діях. За всіма цими нагородами стояв не тільки героїзм, а й долі людей, з якими він пройшов війну. За ними стояли доля Вітчизни, доля його молодої сім’ї, яку захищав Олексій.

Номер слайду 31

Правнуки Олексія Сороки не забувають про розстріляних під час війни родичів і приносять квіти до монументу загиблим односельцям . Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть... І доки є пам'ять в людей і живуть матері, Допоти й сини, Що спіткнулись об кулі, живуть! Б. Олійник

Номер слайду 32

Зараз, коли Україна наближається до відзначення 70 - ліття від початку навали німецько-фашистських загарбників, ми все більше повертаємося думками до тих минулих днів, коли 22 червня розпочалася війна, якої ще не знала історія людства. І саме тепер ми більше, ніж будь-коли раніше, боляче співпереживаємо те, що довелося пережити нашим батькам і дідам, багатьом з яких довелося покласти на вівтар вітчизни в ім'я її незалежності і нашої свободи своє життя.

ppt
Додано
7 жовтня 2018
Переглядів
1120
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку