Презентація " Дія електричного струму на організм людини"

 Зробив Учень 1 групи Бондаренко Віталій

Електричний струм – це впорядкований рух електричних зарядів. Сила струму в ділянці кола прямо пропорційна різниці потенціалів, тобто напрузі на кінцях ділянки і обернено пропорційна опору ділянки кола. Доторкнувшись до провідника, що знаходиться під напругою, людина включає себе в електричний ланцюг, якщо він погано ізольований від землі або відразу дотикається до об'єкту з іншим значенням потенціалу. У цьому випадку через тіло людини проходить електричний струм.

Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних факторів (пари, хімічних речовин, випромінювання та ін.) носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм здійснює термічну, електролітичну і механічну дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живій, так і неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині: • Термічна дія струму проявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які знаходяться на шляху струму, що викликає в них серйозні функціональні розлади; • Електролітична дія струму проявляється в розкладанні органічних рідин, у тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічні складу; • Механічна (динамічна) дія струму виявляється у розриві, розшаруванні та інших пошкодженнях різних тканин організму, в тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини та ін.; • Біологічна дія струму проявляється в подразненні й порушенні живих тканин організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають при нормальному функціонуванні організму.

Визначають такі порогові значення струму: Пороговий відчутній струм - найменше значення відчутного струму, який викликає подразнення ( 0,6 - 1,5 мА при змінному струмі і 5 -7 мА при постійному) Невідпускаючий струм - найменше значення струму що викликає непоборні судорожні скорочення м'язів ( 10-15 мА при переміному і 50 -80 мА при постійному ). Фібриляцій ний струм - найменше значення струму що викликає фібриляцію серця (100 мА при переміному і 300 мА при постійному ) Розрізняють чотири ступені електричних ударів: - судоми м’язів без знепритомніння; - судоми м’язів із знепритомнінням, але із з диханням, яке збереглось, і роботою серця; - знепритомніння і порушення серцевої діяльності або дихання (або того та іншого разом); - клінічна смерть, тобто припинення дихання і кровообігу. Електротравми умовно поділяють на місцеві та загальні. • Місцеві електротравми викликають місцеве ушкодження організму – електричний опік, металізацію шкіри, механічні пошкодження, викликані мимовільними скороченнями м'язів під дією струму і електроофтальмія (запалення зовнішніх оболонок очей під дією електричної дуги). • Загальні електротравми, які частіше називають електричними ударами, викликають порушення звичайної діяльності життєво важливих органів або призводять до ураження всього організму.

Електричний струм, проходячи через організм, подразнює живі тканини, викликаючи в них відповідну реакцію – збудження, яке є одним з основних фізіологічних процесів і характеризується тим, що живі утворення переходять зі стану відносного фізіологічного спокою в стан специфічної для них діяльності. Так, якщо електричний струм проходить безпосередньо через м'язову тканину, то збудження, зумовлене подразнюючою дією струму, проявляється у вигляді мимовільного скорочення м'язів. Це так звана пряма, або безпосередня, подразнююча дія струму на тканини, по яких він проходить. Однак дія струму може бути не тільки прямою, а й рефлекторною, тобто здійснюватися через центральну нервову систему. Інакше кажучи, струм може викликати збудження тих тканин, які не знаходяться у нього на шляху. Справа в тому, що електричний струм, проходячи через тіло людини, викликає подразнення рецепторів – особливих клітин, яких є велика кількість у всіх тканинах організму і які володіють високою чутливістю до дії факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Центральна нервова система переробляє нервовий імпульс і передає його як виконавчу команду до робочих органів: м'язів, залоз, судин, які можуть знаходитися поза зоною проходження струму. За допомогою експериментальних досліджень було встановлено, що людський організм починає відчувати подразнюючу дію змінного струму промислової частоти силою 0,6-1,6 мА і постійного струму 5-7 мА. Такі струми не є серйозною небезпекою для діяльності організму людини. Дослідження з визначення впливу роду струму на небезпеку ураження людини показали, що змінний струм частотою 50 Гц є найбільш несприятливим. При збільшенні частоти (вище 50 Гц) сила відчутного і невідпускаючого струмів зростає. Також зростає сила цих струмів при зменшенні частоти. Наприклад, встановлено, що сила фібриляційного струму при 400 Гц приблизно в 3,5 рази перевищує струм при частоті 50 Гц, тому підвищення частоти струму застосовують як один із заходів підвищення електробезпеки

До цих факторів відносяться: Сила, тривалість дії струму, його вид (постійний, змінний), шляхи проходження, також умови навколишнього середовища та ін. Сила струму і тривалість дії Зі збільшенням сили струму з'являються реакції організму: відчуття, судорожне скорочення м'язів і фібриляція серця. Ураження буде найбільш тяжким, якщо на шляху електричного струму виявляються серце, грудна клітка, головний і спинний мозок. Наприклад, при протіканні струму шляхом "нога-нога" через серце проходить 0,4% загального струму, а шляхом "рука-рука" – 3,3%.

Шлях проходження струму через тіло людини Саме частіще серце людини поражаеться проходженням через шлях рука – нога.

  Крокова напруга - це різниця потенціалів між двома точками в зоні розтікання струму на відстані кроку від джерела електроенергії. «Крокова напруга» - це напруга виникає при обриві і падінні проводу на землю діючої лінії електропередач 0,4 кВ і вище. Шлях протікання струму не припиняється, якщо лінія електропередач не була відключена. Земля є провідником електричного струму і стає як би продовженням дроти електропередачі. Будь-яка точка на поверхні землі, що знаходиться в точці розтікання отримує певний потенціал, який зменшується в міру віддалення від точки дотику проводу із землею. Попадання під дію електричного струму відбувається в момент, коли ноги людини стосуються двох точок землі, що мають різні електричні потенціали. Тому крокова напруга - це різниця потенціалів між двома точками дотику із землею, чим ширше крок - тим більше різниця потенціалів і тим імовірніше ураження електричним струмом.