Презентація до повісті "Тіні забутих предків"

Михайло Коцюбинський ” Тіні забутих предків ”

Інші назви: «Тіні минулого» «Голос віків» «Відгомін предковіку» «Дар предків забутих»  

Гуцули – оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє життя проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води.

Влітку 1911 року М. Коцюбинський побував у с. Криворівні, вивчав життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, записав місцевий говір, пройнявся духом гірської природи

Життя горян у творі – це поєднання християнського та язичницького

Рік написання: 1911 Літературний рід: епос Жанр: повість Тема повісті: Зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і природи Ідея повісті: Гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя

сюжет повісті   Експозиція: зображення карпатської природи - збирання гуцульських родин на Храмове свято до церкви - бійка між родинами Гутенюків і Палійчуків на ґрунті давньої, незапам’ятної неприязні Зав’язка: знайомство малих Івана й Марічки Розвиток дії: зустрічі малих Івана та Марічки, які пасуть скотину - малий Іван вирізає флояру й підслуховує мелодію Чугайстира - зародження кохання й стосунків юних Івана та Марічки - Іван прощається з Марічкою перед тим, як іти на кілька місяців на пасовище - перебування Івана на полонині - повернення Івана, який довідується, що Марічка втопилася - пошуки Іваном Марічки, зникнення його на 6 років - повернення Івана та його одруження на нелюбій Палагні - господарювання Івана й Палагни, «гуляння» Палагни в корчмі - Палагна проводить таємний обряд перед Великоднем і перша її зустріч із мольфаром - Палагна спостерігає битву Юра з грозовою хмарою - Палагна стає любаскою мольфара й нехтує Іваном - бійка Івана з мольфаром - Іван іде в гори, де його починає зводити нявка, яка набула вигляду Марічки - Чугайстир наздоганяє нявку - Іван грає на флоярі, щоб примусити танцювати Чугайстира й тим урятувати нявку Кульмінація– нявка повертається й заводить Івана до прірви - понівечений Іван помирає Розв’язка: похорони Івана: сумна частина + веселощі.

Проблематика  повісті Гармонія між людиною та світом природи Життя і смерть Добро і зло Язичництво і християнство Сила кохання і неможливість жити без нього Вплив мистецтва на людину Роль праці в житті людини Стосунки батьків і дітей

Проблематика твору Гармонія між людиною і світом природи; проблема добра і зла; сила кохання і неможливість існування без нього; вплив мистецтва на людину; вибір між життям і смертю.

Фрази з повісті Гармонія між людиною і світом природи; проблема добра і зла; сила кохання і неможливість існування без нього; вплив мистецтва на людину; вибір між життям і смертю.

Система образів повісті

Гуцульські Ромео і Джульєтта

 «Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків». Виплеканий дивовижною і таємничою природою Гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. Але був не такий, як усі діти: «Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить». Щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. Іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня». Цитати й цитатна характеристика Івана: « Тепер Іван уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий пояс черес і пишну кресаню» «Нехай кажуть що хочуть. Ти будеш моєю.» « Я бачу що мої думки й серце зійшлися з тими що в мене народилися від предків.» «Так шло життя... Для праці - будні, для ворожіння - свято.» «Я тебе буду просити, аби це ніхто и світі не знав. Бо це стидно. Що його любов до цього довела.» Іван Палійчук

Марічка Гутенюк  Кохана Івана. Познайомилася з Іваном ще з малечку. Поетична душа, складає і співає пісні, в той час як Іван грає на флоярі. Передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Цитати цитатна характеристика марічки: « Він знов бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки…» « Я і сама вмію складати пісні. » «Я не боюсь нічого. За поясом, на голім тілі, я ношу часник, над яким пошептала ворожка, мені ніщо тепер не зашкодить. »

Палагна Дівчина з багацького роду. Жила природним життям, робила, як споконвіку робили її предки, як заведено здавна, дбала про дім, господарство, худобу, захищала їх від лихого ворожінням та осторогами. Можливо, не дуже й приваблива як людина. Але не її вина, що Іван її не любив. Цілком природно, їй хотілося кохання, сильного чоловіка поруч. Цитати й цитатна характеристика Палагни: « Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом і волосатою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди…» « На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась» « Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори» належали тільки до неї.»

Мольфар Юра Людина, наділена надприродними здібностями, ворожбит. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань.

Чугайстер Чугайстер виглядає як чоловік, але такий високий, як смерека, в білім одязі. До людини ставиться приязно, балакає з ним, гріється при ватрі, а лише бігає по лісах та поїдає лісовиці (нявки).

Образ Чугайстра (Чугайстрина, діда, лісового чоловіка, гая, ночника) не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. «Він був без одежі. М'яке волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере». Чугайстир

«Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала, нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби. Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки,— і надоїть повну дійницю». Відьма баба Хима Слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає, відає», звідки розвинулося подальше  «ворожка», а пізніше — «зла, сварлива жінка».

«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». Щезник За давніми віруваннями гуцулів, щезник — це чорт, що раптово з'являється, раптово зникає.

Нявка – казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Нявка Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих привабливих дівчат, які танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті або стинають їм голови.

Образи-символи

Трембіта Трембіта — особливий музичний інструмент (довга труба), характерний для гуцулів. Її протяжний сумний звук, як правило, сповіщає про нещастя.

Ватра Ватра — це символ життя, незнищенності, символ одвічної вівчарської праці, що годує й підтримує людину.

Співанки й коломийки Співанки, коломийки — це теж притаманні лише карпатському краєві фольклорні твори — короткі, часто імпровізовані, легкі, з танцювальним ритмом — про все в житті.

У 1964 році повість була екранізована відомим режисером Сергієм Параджановим На кіностудії «Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» відбулася екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.

Фільм "Тіні забутих предків" отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшов до Книги рекордів Гіннеса. 

Хата-музей кінофільму ” Тіні забутих предків ”