Презентація до теми "Молюски"

Тип Молюски “ Молюски» від лат. «mjlluskus” , що в перекладі означає м’який або м’якотілий

Тип М’якуни

Біологічна класифікація. Домен: Еукаріоти Царство: Тварини Підцарство: Справжні багатоклітинні Розділ: Двобічно-симетричні Підрозділ: Первиннороті Класи: Безпанцирні Панцирні Моноплакофори Черевоногі Двостулкові Лопатоногі Головоногі Ямкохвості

Молю́ски або м'якуни́ (Mollusca) — тип двобічно-симетричних тварин. Вони переважно водні, рідше наземні вільноживучі, лише деякі з них пристосувалися до паразитичного способу життя. Тип налічує близько 130 тисяч сучасних і близько 50 тисяч вимерлих видів. В Україні за різними класифікаціями нараховують близько 500—650 видів молюсків.

Розміри молюсків коливаються від 0,5 мм (деякі черевоногі) до 18 метрів (гігантський кальмар Architeuthis dux (Steenstrup, 1875) — дорослі особини цього виду неодноразово виловлювали риболовецькі кораблі та знаходили викинуті на берег залишки). Молюски мають вторинну порожнину тіла (целом), яка представлена у них навколосерцевою порожниною (перикардій) та порожниною статевих залоз (гонад). Загальні дані

Молюски — двобічно-симетричні тварини, проте частина з них (клас Gastropoda) вторинно втратила таку симетрію внаслідок зміщення ряду органів (торсійний процес). Тіло молюсків не сегментоване (лише в деяких групах проявляються ознаки метамерії), складається, як правило, з трьох відділів — голови, тулуба та ноги. Голова може бути частково чи повністю редукованою. На голові містяться рот, щупальця та очі. Нога — це мускулистий потовщений виріст черевної стінки тіла, що у більшості випадків виконує локомоторну функцію (рух). Тулуб міститися над ногою.

Зовнішня будова. Тулуб. Нога. Голова

Відділи тіла. Голова (відсутня у двостулкових) Нога (щупальця у головоногих)

Вважається, що у гіпотетичного предка молюсків покрив був представлений так званим протоперінотумом: кутикулою з арагонітовими спікулами. Подібна будова покриву характерна для представників класів Caudofoveata і Solenogastres. Проте у всіх класів молюсків,окрім Caudofoveata, з'являється війкова плазуючаповерхня — нога (за цією ознакою вони об'єднуються в групу Adenopoda). Черепашки молюсків. Покрив

Як утворюється черепашка?Будова черепашкивнутрішній шар середній шар зовнішній шар перламутровий, порцеляноподібний рогоподібнакристали кальциту кристали кальцію карбонату органічна речовина

Мантія – складка шкіри, яка оточує тулуб Між мантією та тулубом – мантійна порожнина, сполучена з зовнішнім середовищем.

рослиноїдні хижаки фільтратори(черевоногі ) (черевоногі, ( двостулкові) головоногі)Типи живлення

Клас Черевоногі молюски. Внутрішня будова ставковика.язик з терткою;глотка;стравохід;шлунок;кишечник;печінка;серце;передсердя;шлуночок;легеня;анальний отвір.

Травна система. Травна система м'якунів — незамкнутого типу. Вона складається з пельки, стравоходу, шлунку, середньої і задньої кишки (ректум). Задня кишка відкривається анальним отвором в мантійну порожнину. Для більшості молюсків характерна наявність в пельці спеціального апарату для подрібнення їжі — радули. Типи живлення: фільтратори, рослиноїдні і хижаки.

Видільна система. Органи виділення молюсків — нирки. Внутрішнім кінцем кожна нирка відкривається в навколосерцеву сумку, зовнішнім — у мантійну порожнину, куди виводяться кінцеві продукти обміну речовин.

Кровоносна система м'якунів незамкнута (за винятком головоногих). До неї входить трикамерне серце (у головоногих три серця) і судини. Серце складається зі шлуночка і одного або двох передсердь. Кровоносні судини виливають кров в простір між клітинами органів. Потім кров знову збирається в судини і поступає в зябра або легені. Кровоносна система

Дихальна система. Більшість водних (рапани, мурекси) дихають зябрами, а наземні (виноградний равлик) і деякі водні (великий і малий ставковики) легенями . Повітря проникає через дихальний отвір у легеню, там відбувається насичення крові киснем і звільнення її від вуглекислого газу. У молюсків кров синього забарвлення. Це зумовлює високий рівень міді в крові.

Нервова система черевоногих молюсків складається з нервових вузлів, сполучених між собою, і нервів. Нервова система

Органи чуття у молюсків розвинені слабко. Є очі органи дотику (щупальці), хімічного чуття та рівноваги. Органи чуття

Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання. Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фауні їх більше 1000, з них на Україні — понад 200. Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водо­йми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин.

Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широкою підошвою. Черепашка (1,5—250 мм) спіральне закручена, іноді недорозвинена або зовсім редукована. На голові розташовані 1—2 пари щупалець. У більшості видів добре розвине­ні очі, статоцисти та осфрадії. У глотці знаходяться рогові щелепи та терка (радула, вкрита рядами міцних хітинових зубчиків. Ці органи служать для механічного подрібнення та зіскоблювання їжі. Розвинені слинні залози. Кишки утворюють петлеподібний вигин, анальний отвір міститься над головою або збоку від неї, на правому боці тіла.

Живлення черевоногих різноманітне. Є серед них фітофаги (голі слизні, виноградний і садовий слимаки та ін.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ін.), більшість — всеїдні форми. Органами дихання є зябра (для більшості) та легені. Розмноження статеве. Морські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та наземні — гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий або з метаморфозом,личинка парусник (велігер).

У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик звичайний (озерним), який досягає розмірів 68—70 мм. За допомогою ноги він переміщується не лише по твердому субстрату, але й по плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню, щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні тем­ператури вод до 6-8°С ставковий починає дихати киснем, розчинним у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом живлення ставковик звичайний — всеїдна тварина: поїдає рослинну, тваринну їжу, а також і трупи.

Експериментальне доведено, що при високій щільності популяції продукти метаболізму пригнічуюче діють на кожну особину, затримуючи її ріст. Тому в густо з аселених басейнах розвиваю­ться дрібні екземпляри. У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці, бітинії. Котушки, живлячись мікроскопічними водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин та підводних предметів), є бажаними мешканцями акваріумів як біологічні санітари. Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм, виділяючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у черепашку.

Молюски двостулкові. Особливості фізіології і будови організму. Умови проживання У світовій фауні відомо близько 15 тис. видів двостулкових в межах СРСР — до 5000, з них) на Україні —близько 80. Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у при­бережних мілководних зонах На суші не зустрічаються. Розміри варіюють від 2—3 мм до 1,5 м (тридакна).

Клас Двостулкові молюски. Внутрішня будова беззубки. Поздовжній (А) поперечний (Б) розрізи:нога;ротовий отвір;стравохід;печінкашлунок;кишка;серце;нирка;анальний отвір;зябра;мантія;раковина;яєчник.

Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію, їх черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибин на стулках). Стулки закриваються при скоро­ченні м'язів — замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівно­мірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середо­вища. Внаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній — загострений

На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'язова нога — орган переміщення молюска. Чимало молюсків, користуючись ногою, зариваються в мул або пісок У багатьох морських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину — бісус, за допомогою якого молюск прикріплюється до підводних предметів. Мантійна порожнина з'єднується із навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкриває мантію, зябра і сифони Голова редукована.

У зв'язку з малорухливим способом життя органи чуття розвинені слабко Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі — статоцисти У деяких по краю мантії розташовані очі. Рот знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього — ротові лопаті, війки яких підганяють частки їжі до ротового отвору. Слинні залози не розвинені.

Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планктонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що розташовані в мантійній порожнині по обидва боки від ноги. Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води, яка крізь ввідний сифон всмоктується у мантійну порожнину і фільтрується крізь зябра. Кисень, розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Вієчки, розташо­вані на зябрах, гонять слиз із осілими часточками вперед, до ротового отвору. Все їстівне (мікроскопічні рослини і тварини, органічні рештки) надходять до органів травлення, а неорганічні речовини окутуються слизом і виводяться назовні через вивідний сифон.

Більшість двостулкових — різностатеві тварини. Протоки сім'яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Запліднення яєць зовнішнє. Розвиток у більшості видів із метаморфозом. Личинка морських форм — парусник — подібна до трохофори кільчастих червів. Личинки прісноводних молюсків — глохідії — паразитують на зябрах риб. За допомогою личинкової стадії ці малорухливі тварини розселяються у гідросфері

У наших проточних водоймах на піскуватих відмілинах зустрічається перлівниця звичайна (довжина від 9 до 14,5 см, висо­та до 4 см). Стулки в неї товстостінні, з добре розвиненим перламутровим шаром;закриваються за допомогою замка. У стоячих водоймах з мулистим дном поширена жабурниця звичайна (довжина до 20 см). Черепашка у жабурниці ширша й округліша, ніж у перлівниці, тонкостінна, без замка. Рухаються ці тварини дуже повільно (1 —1,5 м за годину). Восени зариваються у ґрунт дна, де й проводять зиму в стані заціпеніння. Тривалість життя цих молюсків в середньому 15 років.

Звичайна мідія витримує значні коливання солоності води й опріснення до 3%о (0,3 %). Однак якщо вона постійно живе при зниженій солоності, то росте повільно і розміри її значно зменшуються. Цей молюск належить до евритермних організмів: влітку на літоралі сильно прогрівається сонцем, а взимку в суворих умовах Білого і Баренцевого морів може навіть промерзати, залишаючись живим. Із зростанням сонячної активності швидкість росту мідії зменшується в 2—2,5 рази, а в роки з низькою активністю ріст найінтенсивніший.

Відомо близько 600 сучасних видів, із них у далекосхідних морях СРСР зустрічається 27. Вони можуть жити лише у водах із високою солоністю (не менше 33 %)- тому їх немає в Чорному та Азовському морях. Головоногі молюски. Загальна характеристика. Прогресивні риси організації.

Клас Головоногі молюски. Зовнішній вигляд та внутрішня будова восьминога.рогові щелепи;головний мозок;сифон;печінка;підшлункова залоза;шлунок;мантія;статева залоза;нирка;серце;зябра;чорнильний мішок.

Розміри — від 15 см до І8 м. Тіло їхнє білатерально-симетричне, розділене на голову і тулуб. Передня частина ноги видозмінилася в щупальця (“руки”), які оточують рот. Кількість щупалець неоднакова: у восьминогів , або спрутів, їх 8, у кальмарів, каракатиць — 10, а в наутилуса — близько 40. Задня частина ноги утворює лійку, що з'єднує порожнину мантії із навколишнім середовищем. Молюск через лійку сильним струменем виштовхує воду із мантійної порожнини, що спричинює рух тіла у протилежний бік (гідрореактивний рух). У більшості головоногих є внутрішній хрящовий скелет, який захищає центральну нервову систему. Нервова система головоногих складніша, ніж в інших безхребетних. Ганглії великих розмірів і утворюють спільну навкологлоткову нервову масу. У восьминогів є зачатки кори із клітин сірої речовини. У головоногих добре розвинені органи чуття: є осфрадії, нюхові ямки, статоцисти та очі, які за своєю будовою нагадують, органи зору ссавців. У гігантського спрута діаметр ока до 40 см.

На відміну від інших молюсків у головоногих кровоносна система майже замкнена: у багатьох місцях артерії крізь капіляри переходять безпосередньо у вени. Крім основного серця, трьохкамерного, що переганяє кров по тілу, є ще два зябрових серця, які проштовхують її крізь зябра. Кров блакитна, бо замість гемоглобіну містить гемоціанін, до складу якого входить мідь. Головоногі мають здатність змінювати забарвлення свого тіла залежно від навколишнього середовища, а також при збудженні. Ця здатність зумовлюється наявністю в шкірі пігментних клітин — хроматофорів, які можуть рефлекторно розтягуватись або звужуватись під дією спеціальних м'язів — розширювачів.

Важливого захисного значення набуває здатність цих тварин виробляти в чорнильній залозі речовину, що має наркотичні властивості і забарвлює воду в темні кольори.

Головоногі — різностатеві організми. У межах класу спостерігається як зовнішнє, так і внутрішнє запліднення з відкладанням яєць, а також живородіння. У багатьох видів виражена турбота про потомство з боку самок. До класу головоногих молюсків належать кальмари, каракатиці, восьминоги.

Більшість кальмарів входить до складу нектону Тіло їх обтічної форми, циліндричне; шкіра виділяє слиз, що зменшує тертя під час реактивного руху у воді. Маневруючи за допомогою плавців хвоста і щупалець, кальмари розвивають швидкість до 70 км/год (в середньому —ЗО—55 км/год). Є серед кальмарів і абісальні форми, наприклад, архітевтис, який досягає великих розмірів: довжина тіла разом зі щупальцями — до 18 м, маса — близько 8 т, а діаметр кожної присоски — до 20 см. У деяких глибоководних кальмарів є телескопічні очі, в інших — органи світіння — фотофори.

Каракатиці належать до бентосних форм. На відміну від кальмарів тіло у них сплющене зверху вниз. На спинному боці, під мантією, знаходиться рудимент раковини у вигляді пористої пластинки. Вона дуже міцна, що дає змогу каракатиці ви­тримувати високий тиск. Серед восьминогів є глибоководні бентосні форми, а також пелагічні, які живуть у товщі води. У глибоководних щупальця з'єднані перетинками, утворюючи дзвін.

Молюски в житті людини

Як утворюються перлини?