Так ось який він, цей форт Тараканівський! Вритий у землю, мов кротяча нора, замаскований, наче засідка хижого звіра!Було страшно й… цікаво; зібравши всю свою рішучість, Наталочка ступила в пітьму. Це ж те місце, де Антип казав заховатися: два вузькі входи в стіні, один біля одного. Дівчинка кинулась у ближній хід і… Здається, кудись провалилася. Стіна була зліва, справа й позад неї. Колодязь, кам’яний колодязь. Вона вибрала не той вхід. І опинилася в колодязі. Тим часом мама з татом сиділи собі у машині, не підозрюючи, що на них насуваються тяжкі випробування.І тоді Машка показала свій норов: раптом ні з того ні з сього загуділа на всю долину. Батьки зайшли у форт, довго гукали Наталочку… з одного каземату почувся знайомий плач. Далі все закрутилося, як у калейдоскопі. Примчала машина швидкої допомоги, Наталочку видобули на білий світ – живу і майже неушкоджену, якщо не брати до уваги обдертих колін. ПЕРЕВІР СЕБЕ