Євген Гребінка. Євген ГРЕБІНКА. Життєпис та громадська діяльність. Байка «Ведмежий суд». Викриття несправедливості кріпосницького судочинства.

Урок української літератури у 5 класі        учитель Герасимчук Н.Ю.

Тема:Євген Гребінка. Євген ГРЕБІНКА. Життєпис та громадська діяльність. Байка «Ведмежий суд». Викриття несправедливості кріпосницького судочинства.

Мета: ознайомити учнів з життям та творчістю Євгена Гребінки; ознайомити учнів із життям і творчістю Є.Гребінки; допомогти усвідомити ідейно-художні особливості твору; розвивати навички виразного читання байок, їх аналізу, висловлення власних думок з приводу прочитаного уміння розкривати образи твору, давати зв’язну характеристику персонажам; виховувати почуття людської гідності, справедливості, доброту й людяність.

Очікувані результати:

• учні знають біографію Євгена Гребінки;
• виразно й усвідомлено читають байку, розуміючи специфіку роботи над жанровим твором;
• пояснюють  власне розуміння змісту твору, аналізують вчинки персонажів, дають їм оцінку;
• визначають тему й головну думку байки;
• уміють працювати в групі; розвивають навички пошукової роботи;
• цінують загальнолюдські моральні якості, виявляють повагу до своєї праці та  праці інших.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань, застосування умінь, навичок.

Обладнання:портрет, український рушник, схема «Художня література», текст байки, ілюстрації до творів поета, напис епіграфа уроку, схеми, таблиці; виставка творів Євгена Гребінки.

 Міжпредметні зв’язки: українська мова, зарубіжна література, історія, музичне мистецтво.

Хід уроку:

 

 

Моторнії сини й онуки!
Читайте байку для науки.
Л. Глібов

Вмій пожартувати, та знай,коли перестати.

Народна мудрість

І. Організаційний момент 

ІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності

Байка — це лише одна краплина великої і бурхливої літературної ріки, але без цієї краплини ріка наша не буде повноводою й бурхливою. Подивіться, будь ласка, на схему «Художня література» і ви помітите, що вся література поділяється на роди і жанри.
            Запам’ятайте, що кожний жанр — це та цеглинка, з якої виростає велична будова красного письменства, це загальне річище розвитку літературного процесу.

1.Утворіть парну структуру алегоричних понять,дібравши назви тварин та птахів

Впертість-…

Лагідність-…

Гордість-…

Доброта-…

Бадьорість-…

Злість-…

Хитрість-…

Сила-…

Краса-…

Довідка для учителя: осел, вовк, лисиця, півень, заєць, кішка, кінь, ластівка, лебідь, орел.

2.Пояснити суть теоретичних понять: гумор,сатира,байка, алегорія, символ.

ІІІ.Повідомлення теми і мети уроку,визначення очікуваних результатів. Мотивація навчальної діяльності.

2-ого лютого 1838 року в Санкт-Петербурзі відбулося святкування 50-річчя літературної діяльності І.А.Крилова, де був присутній і молодий байкар Євген Гребінка. На вшанування Іванові Андрійовичу подарували лавровий вінок за безцінний внесок в російську літературу. Від того вінка молоді літератори отримали по листочку на згадку. Для Євгена Гребінки цей вінок став провідною зіркою, вершиною, якої треба досягти у своїй творчості кожному митцеві.

В історії української культури Гребінка залишився не тільки як видатний байкар, а і як щирий учасник у вирішенні Шевченкової долі, коли брав участь у викупі його з кріпацтва та допоміг видати "Кобзар" 1840 року.

VI.Опрацювання навчального матеріалу

Виступи учнів (випереджальне завдання)

Повідомлення 1 учня.

Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 — 1831), де на той час уже навчався Микола Гоголь, Віктор Забіла (пізніше – один із приятелів Тараса Шевченка), Нестор Кукольник (згодом відомий російський письменник) та ін. Ще в гімназії Є.Гребінка почав писати вірші і прозу, перекладати українською мовою поему О.Пушкіна «Полтава». Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині і періодично займається літературною працею (у цей час з'являються друком його окремі байки, уривки з перекладу “Полтави” Пушкіна). У 1834р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав'язує широкі знайомства з літераторами й діячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе вдома. Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836р. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. На літературних вечорах у Гребінки Шевченко дізнається про новини тогочасного російського й українського літературного життя, зближується з багатьма прогресивними діячами російської культури, зокрема майбутніми петрашевцями М. Момбеллі та О. Пальмом. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840р. з його допомогою побачив світ “Кобзар” Шевченка. З кінця 30-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю в 1841р. виходить альманах “Ластівка”, на сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Протягом 1846-1848 рр. побачили світ вісім томів прози Є.Гребінки. 15 грудня 1848 року письменник помер, похований на Полтавщині.

Повідомлення 2 учня.

Літературна спадщина Є.Гребінки включає байки, поеми, україномовні та російськомовні поезії, переклади, романи, повісті й оповідання, драматичні твори.

Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою “Полтави” Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав “вільним”; це виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні окремих образів тощо.

Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли “Малороссийские приказки”, що з'явились окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 рр. Байки Гребінки органічно пов'язані з народними приказками і прислів'ями, не випадково він називає свої твори “приказками”. У байці «Ведмежий суд» ми бачимо, як м’ясоїдні звірі судять травоїдного вола за те, що той їв сіно, – у такий спосіб Є.Гребінка показав тодішній стан судочинства. Судді, не вислухавши Вола, одностайно виносять присуд: четвертувати тварину, м'ясо поділити поміж суддями. Цікаво, що Лисиці, яка й подала на Вола в суд, дісталися ратиці.

Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що виникли на грунті народної творчості (“Човен” (1833), “Українська мелодія”, “Заквітчалася дівчина...”, “Маруся” та ін.). У поезії «Човен» автор змальовує бурхливе море й човен, спущений на воду «під бурю», що розбився на тріски, порівнює світ із бурхливим морем, а себе – із човном.

Широкою популярністю користувалися російськомовні твори: романс Гребінки “Черные очи” (“Очи черные, очи страстные..”), “Песня” (“Молода еще девица я была...”) тощо.

Повідомлення 3 учня

Євген Гребінка - байкар

27 Гребінчиних байок, вміщених у збірці «Малороссийские приказки» (Петербург, 1834), здобули високу оцінку вже серед його сучасників П.Куліша та М.Костомарова. Зокрема, останній у статті «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» зазначав: «… його «Приказки» завжди читатимуться з насолодою: автор постав у них не пародистом, не висміювачем малоросійської народності, а малоросійським байкарем, і пречудово виявив здатність малоросійської мови до апологічних творів». І.Франко вважав Є.Гребінку найкращим українським байкарем, вважав, що той підніс байку на новий рівень, що мало велике значення для розвитку української літературної мови, і зайняв як байкар «перше місце в нашім письменстві.: «Гребінка йшов шляхом, прокладеним в російській літературі Криловим, але йшов досить  самостійно, не наслідуючи Крилова, вносячи в свої  байки український пейзаж і світогляд українського мужика». А Микола Зеров писав, що Гребінчині «Приказки» «становлять перший етап у розвитку української байки».

В основу його творів покладені відомі сюжети байок, здебільшого байок І.Крилова, й українські народні анекдоти, прислів’я, приказки. Досвід російського байкаря допоміг Є.Гребінці створити реалістичні образи, надати байкам соціального звучання, а зв’язок із фольклором визначив їхній національний колорит, простоту.

Є.Гребінка розробляв у байках суспільно-побутові та морально-етичні теми. До перших належить викриття несправедливості суду («Ведмежий суд»), здирства й кругової поруки чиновників («Рибалка»), сваволі владних («Будяк та Коноплиночка»). Автор стверджує моральну вищість простого народу над панами («Пшениця», «Ячмінь»). Ідея протилежності інтересів простих трудівників і панів розкрита в байках «Рожа да Хміль», «Школяр Денис», «Вовк і Огонь».

У деяких творах Є.Гребінка підніс продиктовану його просвітницько-реформістським світоглядом ідею гуманізації взаємин між панами і селянами. Скажімо, оповідь про усмирення коня ласкою, а не силою в байці «Злий кінь» в алегоричній формі показує, як треба поводитися з підлеглими.

У байках на морально-етичні теми Є.Гребінка засуджує хвалькуватість, чванство («Дядько на дзвіниці», «Ворона і ягня», «Могилини родини»),розбещеність («Грішник», «Маківка»), егоїзм («Горобці та Вишня») тощо. На думку Л.Задорожної, у байках Є.Гребінки «завжди наявна гармонія між двома художніми планами: морально-етичною та суспільною візіями життя» [11;50].

Повідомлення 4 учня.

Особливостями поетики байкарських творів Є.Гребінки є такі:

1) виклад матеріалу ведеться устами простої людини. Більшість байок подається у формі монологу селянина, дядька, звернення якого до читачів створює атмосферу довіри («Злий Кінь», «Рибалка», «Горобці та Вишня», «Хлопці» та ін.). Проте деякі твори побудовані у формі діалогу («Ячмінь», «Зозуля та Cнігир», «Соловей») або поєднують авторську розповідь із монологами та діалогами персонажів.

2) індивідуалізація мови персонажів, що глибше розкриває їхню вдачу, наприклад, брутальність Будяка («Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?») та розважливість Коноплиночки («Да як рости мені? і сам здоров ти знаєш, // Що землю у мене з-під корінця забрав») у байці «Будяк та Коноплиночка»;

3) наявність у низці байок описово-побутового вступу; скажімо, у байці «Рибалка» автор висміює захоплення провінційного панства «іноземщиною»;

4) етнографізм: наприклад, перелік страв на столі у Мірошника нагадує подібні описи в «Енеїді» І.Котляревського;

5) деталізація оповіді;

6) окреслення часопростору: «Минулися гречанії жнива» («Утята да Степ»), «В далекій стороні, в якій, про те не знаю, // Мабуть, в Німещині, а може, і в Китаї» («Грішник»), «От сих різдвяних свят, на самої Меланки» («Школяр Денис»), хоча в низці байок хронотопної реалії подані узагальнено – «на небі», «по полю» тощо.

Твори Є.Гребінки становлять новий етап у розвитку української байки. У них виявилися такі риси просвітницького реалізму, як насичення соціальним і національно-побутовим змістом, викриття беззаконня й несправедливості, надія на перевиховання панства, звеличення моральних якостей простих селян, національний колорит.

2.Робота з текстом байки «Ведмежий суд».

А: прослуховування аудіо запису тексту або виразне читання напамять одним із учнів чи учителем

Б: 1) Пояснити лексичне значення незрозумілих слів: винниця, брага, спочинку, понежє, ратиці.

       2) Евристична бесіда:

- В чому звинуватили Вола?

- Хто був ініціатором звинувачення? Які мотиви керували Лисичкою?

- Хто були судді та підсудки? Як характеризує їх автор?

- Що свідчить про безправність Вола?

- Як було покарано Вола? Чому саме так?

- Що отримала Лисиця?

- Поясніть вибір автором головних героїв байки.

- Які вади судової системи висміює автор?

- Якими засобами автор досягає сатиричного комізму?

Проблемне питання: Чи є мораль у байці «Ведмежий суд»?

• Чи актуальна байка сьогодні?

  В: Складання паспорту твору.

Рід: ліро-епос

Жанр:байка

Автор: Євген Гребінка

Дата створення:1834 рік

Тема: доля безправного кріпака, засудженого за надуманим звинуваченням.

Ідея: засудити сіддів, панів, чиновників, кріпосницького суспільства.

Основна думка: суддейство – несправедливе і безсоромне.

Головні герої: Віл, Лисичка, Ведмідь, Вовки.

Сюжет: Лисичка звинуватила Вола у поїданні вівса, солі, питті браги. П Суддя ведмідь та підсудки Вовки заявили, що Віл повинен був їсти м’ясо. Вирок звучав так: Вола четвертувати і розділити рівними частинами між суддею та підсудками, Лисичці віддати ратиці.

 VІ. Закріплення вивченого.

1. Пригадайте ознаки байки і доведіть, що «Ведмежий суд» – байка.

2.Складіть тестові запитання за текстом байки.

VІІ.Рефлексія

На уроці я…

-дізнався…

-зрозумів…

-навчився…

- наступного уроку я хочу…

VІІ.Оцінювання навчальних досягнень

ІХ.Домашнє завдання

1.Вивчити байку напам’ять.

2.Виписати художні засоби твору.