Презентація до уроку української літератури в 9 класі

Розвиток писемності після хрещення Русі-України 988 р. Писемність за часів великих Київських князів

РОЗВИТОК ПИСЕМНОСТІ ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИСередньовіччя на українських землях розпочалося з розбудови централізованої держави Русі-України зі столицею в Києві (IX ст.) і прийняття християнства (X ст.). У час свого розквіту — за князювання Святослава Хороброго, Володимира Великого та Ярослава Мудрого — вона охоплювала величезні території від Балтики до Чорного моря й від Карпат до Волги, підпорядкувала собі всі східнослов’янські та деякі фінські племена. Поступово вона стала найбільшою та наймогутнішою державою Європи. Ще в язичницький період русини досягає великих успіхів у військовій справі, зовнішній політиці, ремеслах, торгівлі, культурі, освіті й громадському житті.

На етапі завершення формування Київської Русі ЇЇ культура збагатилася новими здобутками. Найважливішим серед них була писемність. Археологічні джерела дозволяють відносити час оволодіння східними слов'янами неупорядкованим письмом до IX ст. У цьому переконує "Софійська азбука", виявлена С. Висоцьким на стіні Софійського собору в Києві. Вона складалася з 27 літер: 23 грецьких і 4 слов'янських — б, ж, ш, щ. Запровадження на Русі християнства сприяло поширенню кирилиці й досконалої слов'янської писемності. Східні слов'яни знали й глаголичний алфавіт, однак значного розповсюдження він не набув.

Найдавніші рукописні книги Русі-України. У цей час книги писали на пергаменті (шкіра оброблена особливим способом). Хоча краще сказати — не писали, а «малювали»: кожну букву виводили пензликом окремо від інших, застосовуючи спеціальну фарбу. Заголовні літери (буквиці) робили дуже великими й прикрашали химерними орнаментами. У книгах також уміщували витончені мініатюри (малюнки у вигляді заставки чи на всю сторінку), що зображали християнські сюжети або картини з життя Русі-України. Рукописних пам’яток руських часів було десятки тисяч. Адже «укладання» книг вважалося благочестивою й державною справою, слову ж відводили роль посередника, що забезпечує зв’язок між божественним і земним. Як сказано в «Повісті врем’яних1 літ», книги — «суть ріки напояющиї вселенную».

Найдавніші руські книги християнської доби, що збереглися до наших днів, — Остромирове Євангеліє та Ізборники Святослава. Перекладна література. Біблія. У давньому письменстві твори поділяли насамперед на перекладні (запозичені в інших народів, перекладені) й оригінальні (написані нашими авторами). З часів прийняття християнства найпопулярнішою перекладною книгою в Русі-Україні була й залишається Біблія, найавторитетніша на всій планеті. Напевно, немає жодного мислителя чи митця в західному (європейському центральному) світі, котрий би не звертався до ідей, образів, мотивів цієї богонатхненної книги

Біблія — справжня бібліотека під однією обкладинкою. Нараховує 66 книг (39 — у Старому Заповіті, 27 — у Новому). Тексти творилися на трьох континентах — Азії, Африці та Європі. Попри це, загальна побудова Святого Письма вельми гармонійна й послідовна. Читати, а головне, розуміти Біблію дуже непросто. Однак у ній закодована найвища мудрість буття — Істина. Осягати її кожен має сам для себе, осягати все життя, щоразу заново. Що мудрішою, духовнішою стає людина, то глибший рівень цієї книги відкриває. Біблію писали люди, натхненні Святим Духом. Відтак це наскрізь символічний текст. У ній прочитуються відразу два смислові рівні: зовнішній, створений суто земним, практичним людським розумом; і внутрішній — голос ідеально досконалого Божого й людського духу, що може звертатися до нас, істот матеріальних, тільки інакомовно. Не випадково найпоширеніший жанр Біблії — притча.

На цьому все!