Життєва форма рослин. Даний термін запропонував відомий данський ботанік, один із засновників екології та морфології рослин Еугеніус Вармінг (1841 - 1924) наприкінці ХІХ ст. Поняття “життєва форма”, під яким розуміють зовнішній вигляд рослини – габітус (лат. habitus – зовнішність), який склався внаслідок тривалої еволюції і відображає пристосованість до умов довкілля.
Життєві форми рослин за К. Раункієром. Фанерофіти (від грецького phaneros — явний) — бруньки поновлення розміщені високо над поверхнею землі (дерева, кущі). Бруньки захищені лусками. Хамефіти — бруньки поновлення розміщені близько від поверхні землі. Бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом та відмерлим листям (журавлина, брусниця, карликова береза). Гемікриптофіти — бруньки поновлення розміщені на рівні поверхні землі. Тому бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом, відмерлим листям та грунтом (кульбаба, підбіл). Криптофіти — бруньки поновлення розміщені під поверхнею землі (рослини, що мають цибулини, бульби, кореневища). Терофіти — однорічники, що перезимовують у вигляді насіння.
Запам'ятайте біоценози мають у своєму складі живі організми, які належать до різних життєвих форм. Домінуючі життєві форми є індикаторами довкілля, що має важливе значення в:- лісівництві;- луківництві;- пасовищному господарстві. Кожна життєва форма виділяється не тільки зовнішнім виглядом (габітусом), а й характерним ритмом розвитку.