Презентація до виховної години "Виховуй в собі людину" за творами В. Сухомлинського

Дзвенить дзвінок не стихає,На виховну годину нас всіх скликає. Ледарів у нас немає?Тож вмощуйтеся всі зручненько. Та працюйте веселенько.

Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб поговорити про великого душею і талантом учите­ля, закоханого в дитину, в землю, в мову, народ і його творчість. Погляньте на портрет цієї людини і скажіть про кого ми будемо вести мову? Підказка: з його творами ми вже з вами знайомились.

Василь Олександрович Сухомлинський. Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці на Кіровоградщині, в родині бідного селянина.

Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. З 1935 року почався педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем пішов на фронт. У січні 1942 року був важко поранений. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року. У 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів.

2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Пам'ятник на могилі Василя Сухомлинського, кладовище селища Павлиш.

В. Сухомлинський написав 1500 оповідань і казок для дітей. Загальний тираж його книг становить близько 4 млн. екземплярів на різних мовах народів нашої країни і світу. Погляньте на нашу виставку книжок В. Сухомлинського. Ці книжки розкажуть вам по життя хлопчиків і дівчаток, про життя рослин і тварин. Книжки навчать вас бачити красу природи, рости добрими та сміливими людьми.

Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання.

«У КОГО РАДІСТЬ, А В КОГО Й ГОРЕ»П'ятикласники зібрались їхати на екскурсію до Канева. Раділи діти: багато побачать нового, цікавого. Побувають на могилі Тараса Григоровича Шевченка. Збиралася їхати й Галя.

Та ось у неї тяжко захворіла мама. Приходить Галя до школи заплакана. Чого це ти така сумна? — питаютьтовариші. - Мама дуже хвора. Не поїду я на екскурсію.

Тяжко стало на душі в дітей. Як же можна радіти, веселитися, коли в товариша горе? І вирішили діти: почекаємо, поки в Галі одужає мама, тоді й поїдемо на екскурсію. Минуло три тижні. Галина мама одужала — і весь клас поїхав на екскурсію. Поїхала й Галя. Коли в тебе радість, у другої людини може бути горе. Розуміти чуже горе — це велика людська краса.

Гра «Якщо добрий ти»Умова гри: Якщо людина повинна робити те, що я називаю, ви голосуєте ногами, а якщо ні, то стоїте струнко.1. Допомагати мамі мити посуд.2. Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.3. Не вмиватися.4. Берегти рідну природу та охороняти її.5. Шанувати працю інших людей.6. Галасувати, коли хтось відпочиває.7. Бути вихованою, стриманою.8. Обманювати, хвалитися.9. Насміхатись з чужого горя.

Добре вчитися, багато читати. Не слухати батьків. Допомагати друзям у біді. Ділитися тим що в тебе є. Ображати інших. Захищати слабкого. Спати на уроках. Красти. Любити своїх батьків.

«Як Федько відчув у собі Людину»Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати. – Вісім років тобі, – каже мати, – працювати час по-справжньому. Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає. Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже: – Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!Оглядається Федько довкола і дивується:

– Де ж та Людина? Що вона бачить?– У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш. – А де ж вона в мені – Людина? – дивується Федько. – У голові твоїй, у грудях, у серці, - підказує мати. Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся.

Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить. "І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу", – подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав. Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: "Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі", а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно, "Гарний цей друг – Людина", – думає Федько.

Вправа «Мікрофон»Як працював Федько? Чому?Як мама присоромила Федька? Що його здивувало? Що змінилося у ставленні хлопчика до роботи? Чому?Як хлопчик відчув у собі Людину? Що це означає?

Гра «Ми письменники»Загадка. Ця червона намистинка. Має крильця у краплинках,Невеличка, гарна дуже,Упізнай її, мій друже —На твою долонечку. Прилетіло…(сонечко)

Вночі злива; вранці непритомного жучка; дівчинка Світланка (звернулася до нього) «Сонечку, Сонечку, полети на небо, Там твої дітки чекають на тебе!»; не злетів; поклала (обсохли крильця);сонце обсушило; полетіло до своїх діток. Опорні слова:

Вересень квіти зібрав Скрізь, де вони пломеніли, Тихо пройшов і поклав Їх на високій могилі. В ній Сухомлинський лежить, Учитель народний по праву. Як нам його не любить! Він наша гордість і слава. Учитель, герой і поет, З серцем палаючим Данко, Справжній поет-гуманіст Щастя творив до останку. Світлі ідеї його Вічні, як води Дніпрові. Наш видатний педагог Повен добра і любові.

Дітям життя присвятив, Все їм віддав без вагання, Він їх безмежно любив, Знав їх сердець поривання. В спадщину нам залишив Чисті джерела науки, Нас з тих джерел напоїв Духом незмірно високим. Він залишив назавжди Слід після себе у світі, Слід той не зможуть змести Сиві і славні століття. Шану творцю віддає Юних творців покоління. Як в Сухомлинського, є В нього талант і горіння. В школах дитинство дзвенить Щастям яскравим, як спалах. Вересень тихо бринить Росами срібними в травах.

Заповіді творчої особистості: Будь господарем своєї долі. Досягни успіху в тому, що ти любиш. Розвивай творчі здібності. Роби свій внесок у спільну справу. Будуй взаємини із людьми на довірі. Культивуй у собі сміливість. Піклуйся про своє здоров’я . Намагайся мислити позитивно.

Він сто порад нам, друзі, залишив. Вони потрібні в праці і в житті, Для нас, як скарб, його поради ті. Ім'я його відоме в цілім світі, Він з нами завжди: в серці й на вустах. Він серце до краплини віддав дітям, Він був, він є, він житиме в віках.

Дякую за творчу співпрацю.