Модель атома Томсона. Ця модель одержала назву «пудинг», тому що електрони були вкраплені в позитивно заряджене середовище подібно до родзинок у пудингу. Джозеф Джон Томсон у 1903 р. запропонував модель атома, відповідно до якої атоми являють собою однорідні кулі з позитивно зарядженої речовини, у якій перебувають електрони.
Недоліки планетарної моделі атома Електрони рухаючись по «планетарних» орбітах, повинні були б під час випромінювання втрачати енергію руху й у результаті швидко наближатися до ядра. Розрахунки показували, що електрон в атомі Гідрогену має випромінювати всю свою енергію за малу частку секунди. Однак в атомі цього не відбувається.
Наслідки постулатів Бора. Постулати Бора довели, що джерелом світла є збуджений атом. Найбільший успіх теорія Бору мала стосовно атома Гідрогену. Однак уже для наступного за складністю атома — атома Гелію — домогтися кількісної узгодженості з дослідом не вдалося, не кажучи вже про складніші атоми.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм. Корпускулярно-хвильовий дуалізм — запропонована Луї де Бройлем гіпотеза про те, що будь-яка елементарна частка має хвильові властивості, а будь-яка хвиля має властивості, характерні для частинки (1924р.)За це де Бройль в 1929 році отримав Нобелівську премію з фізики. Хвильові властивості матеріального об'єкта, який має імпульс р, характеризує довжина хвилі да Бройля:1892- 1987
Експериментальне підтвердження корпускулярно-хвильового дуалізму. В 1927 році американці Клінтон Девіссон та Лестор Джермер та незалежно від них англієць Джордж Томпсон (син відомого фізика Томпсона, який відкрив електрон) спостерігали дифракцію електронів на кристалах. Ці фізики були удостоєні Нобелевської премії в 1937 році.