Презентація "Екологія"

«Екологія»на тему: Сучасний стан екосистем боліт України

Вступ. Екосистема - основне поняття екології Екологія розглядає взаємодію живих організмів і неживої природи. Ця взаємодія, по-перше, відбувається в рамках певної системи (екологічної системи, екосистеми) і, по-друге, вона не хаотична, а певним чином організована, підлегла законам. Екосистемою називають сукупність продуцентів, консументів і детритофагів, взаємодіючих один з одним і з навколишнім їхнім середовищем за допомогою обміну речовиною, енергією й інформацією таким чином, що ця єдина система зберігає стійкість протягом тривалого часу.

Болото це. Болото – це надмірно зволожена ділянки земної поверхні. Вода в ньому не тече, а застоюється. На болоті ростуть вологолюбні рослини. В ньому утворюється торф – товща напіврозкладених решток рослин. Болота займають близько 5 % всього суходолу. Вони поширені майже повсюдно. Більше заболочений суходіл Північної півкулі. Найбільше боліт у районах з надмірним зволоженням і багаторічною мерзлотою, яка слугує водотривким шаром. Багато боліт у лісах помірного і екваторіального поясів. Найбільші за площею болота розташовані Західному Сибіру.

Болота виникають при заростанні озер. Спочатку на дні озера осідають пісок, глина, мул, принесені річками і струмками. Нагромаджуючись на дні, вони поступово заповнюють озерні улоговини. Озеро міліє і його розміри зменшуються. На мілинах виростають очерет, рогіз, осока. Згодом рослини поширюються майже на все озеро. Коли вони відмирають, їх рештки відкладаються на дні. З часом вони нагромаджуються, ущільнюються і перетворюються на торф. Так на місці озера з’являється болото. Інший шлях утворення болота – перезволоження суходолу при неглибокому заляганні ґрунтових вод.

Види боліт. Болотні екосистеми є азональними. Вони виникають в місцях сильного перезволоження ґрунту. У таких випадках детрит ний трофічний ланцюг вкорочується та не завершується утворенням гумусу. Рослинний опад накопичується з року в рік у напіврозкладеному стані та утворює торф. Загальна площа боліт Землі становить 350 млн га. Торфова маса погано прогрівається, бідна на мінеральні речовини і тому рослинний покрив боліт в цілому досить убогий. Болотному ґрунтові характерна так звана фізіологічна сухість. При загальній високій вологості корені рослин ледь отримують з нього воду. Перешкодою є низька температура торфової маси та насиченість води гуминовими кислотами. Відповідно до основних характеристик боліт вони підрозділяються на три види: низинні; перехідні; верхові.

Низинні болота виникають у місцях виходу ґрунтових вод або на місці озер. Рослинний покрив таких боліт формується з осок, очерету, рогозу та комишу. Вони і є основними торфоутворювачами. Часто такі болота мають розріджений деревостій з вільхи та верб. У низинних болотах мінералізація досить виражена, а болота такого типу визначаються як ефтотрофні. Верхові болота утворюються, головним чином, на водотривких гірських породах за рахунок атмосферних опадів, але вони ще можуть виникати й на місці низинних боліт. Основу рослинного покриву верхових боліт складають сфагнові мохи. Після відмирання формується торф, потужність залягання якого може сягати 5 м. Сфагновий торф погано піддається гуміфікації та мінералізації, тому ґрунти таких боліт дуже бідні, а болота називаються оліготрофними. На сфагнових болотах може розміщатися розріджений сосновий деревостій. Ростуть тут також чагарники та чагарнички: андромеда, касандра, баглиця та чорниця. Часто зустрічається журавлина. Перехідні болота є стадією переходу від низинних до верхових боліт. Часто вони розміщуються навколо верхових боліт. За вмістом поживних речовин вони також займають проміжне положення та називаються мезотрофними. Для їхнього рослинного покриву характерна більша кількість осок.

В Україні болота можна спостерігати в усіх трьох природно-кліматичних зонах. В Українському Поліссі найбільш поширені оліготрофні сосново-сфагнові та евтрофні трав'янисті болота. У лісостепу України частіше зустрічаються евтрофні осокові та очеретяні болота. У степу їм на зміну приходять прісноводні чи засолені трав 'янисті болота. У цілому в Україні можна виділити три основні райони поширення боліт: поліські сфагнові болота; поліські та лісостепові трав'яно-гіпнові болота; поліські лісові болота. Болотні екосистеми відіграють у біосфері виняткову роль. Вони є накопичувачами прісної води та, займаючи всього 2% площі суходолу, утримують в зв'язаному вигляді 14% вуглецю. Особливо важлива роль боліт як своєрідних фільтрів або ж очисних систем, що затримують в шарі торфу різноманітні ксенобіотики та нітрати, які потрапляють разом із стічними водами та атмосферними опадами.

На території України біорізноманіття боліт визначається неоднорідністю умов місцезростання рослинного покриву та рівнем водного живлення. Лише на лісових болотах Полісся росте 403 види вищих рослин. Переважають квіткові рослини, на які припадає понад 78% від загальної кількості видів регіону. В їхньому складі: деревних порід – 11, чагарників –17, напівчагарників – 7, багаторічних трав'янистих – 281. Сучасний стан екосистем боліт України

Нині потребують повсюдної охорони всі орхідні боліт, види роду зозулинець, види роду пальчатокорінник, любка дволиста, коручка болотна, билинець комарниковий, булатка червона, зозулині сльози серцелисті і яйцелисті, хомарбія болотна, меч-трава болотна, схенус іржавий, жирнянка звичайна, водяний горіх плаваючий, росичка проміжна, росичка англійська, ломикамінь болотний, мирт болотний, журавлина дрібноплода, хамедафна чашкова, сальвінія плаваюча та багато інших. Хоча ці види занесені до Червоної книги, вони знаходяться на межі зникнення.

Висновок. Болотом називають сильно зволожені ділянки земної поверхні, на яких росте особлива болотна рослинність і на яких йде процес нагромадження торфу. Для України основними типами боліт є: долинні, старорічні, заплавні. Як правило, це невеликі ділянки, часом менше одного гектара, які залягають в заплавах річок, балкових долинах, впадинах. Землі ці багаті на поживні речовини, однак малопродуктивні через несприятливий водний і повітряний режим, неглибоке залягання ґрунтових вод, періодичне затоплення. Типові болота практично не мають сформованої іхтіофауни. Це пояснюється не лише хімічним складом води, а й ізольованістю боліт від інших водойм, де розмножуються риби. Збереження болотних екосистем необхідне не тільки як водорегулюючих чинників, а й як природних об'єктів, для яких притаманні специфічні флора і фауна.