В глибоку давнину (ще понад 600р. до нашої ери) люди помітили, що при обробці бурштину, натиранні його шматків вовною, вони починають притягувати до себе дрібні легкі предмети. У подальшому було встановлено, що цією властивістю володіють і інші речовини – скляна паличка потерта об шовк, ебоніт потертий сукном або хутром.
Номер слайду 3
Якщо потерти сухим сукном ебонітову паличку, то і сукно і ебонітова паличка почнуть притягувати шматочки паперу. Це вказує на те, що при натиранні електризуються два статичних тіла.
Номер слайду 4
Тонкі струмини води також притягуватимуться до скляної палички. Ці явища на початку 17ст. Були названі електричними (від грецького – електрон, бурштин). Тіло, яке одержало після натирання здібність притягувати інші тіла, наелектризоване, або, що йому надано електричний заряд
Номер слайду 5
Таким чином, електризація – це процес одержання електрично - заряджених макроскопічних тіл із електрично нейтральних.
Номер слайду 6
Різні досліди по електризації тіл показали, що існують тільки два типи електричної взаємодії – притягання і відштовхування. Наелектризуємо дві ебонітові палички. Одну з них піднесемо до іншої. Таким чином наелектризовані тіла будуть або притягуватись, або відштовхуватись.
Номер слайду 7
++++++++++++ ------------ Електричний заряд, який виникає при натиранні скла шовком називають позитивним. А заряд, який виникає при натиранні ебоніту шерстю – негативним. Ці заряди відповідно позначають : ”+”, ”-”.
Номер слайду 8
Піднесемо наелектризовану ебонітову паличку до гільзи, виготовленої з металевої гільзи. Гільза спочатку почне притягуватись до палички, а потім – відштовхуватись.