Перші згадки про Масляну (Сирний тиждень, Масниця, Сиропуст) в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (до речі, це календарі з села Ромашки Київської області та із Лепесівки – сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їхнє значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.
Масляна походить від старовинного язичницького свята проводів зими, що зберігалося після прийняття християнства. Це перш за все багато ситної їжі, тому немає нічого заторного в тому, щоб в цей час поласувати, скуштувати самих різноманітних страв і не відмовляти собі ні в чому. Головною стравою на масляну є, як відомо, млинці, які печуть кожного дня з понеділка.
Увесь тиждень ділиться на два періоди: Вузька Масляна – понеділок, вівторок і середа і Широка Масляна – четвер, п'ятниця, субота та неділя. У перші три дні можна займатися господарськими роботами, а з четверга всі роботи припиняються. При цьому кожен день Масляної має свою назву і призначення. В давнину дотримувались усіх традицій, але сьогодні – більшість із них вже забулися.
Неділя – Прощена неділя. У цей день всі християни повинні не тільки наїстися млинців, але й попросити вибачення один у одного і увійти в піст з чистою совістю. У «Прощену неділю» люди ходили по домівках, цілувалися при зустрічі і просили один у одного вибачення, і не тільки у родичів, а й у сусідів і навіть у всього села. Той, хто прощає, повинен був сказати фразу: «Бог простить». Так, люди звільняли свою душу від усіх гріхів перед Великим постом.
Центральною подією останнього дня були проводи Масниці. Для цього з соломи і ганчірок заздалегідь робили опудало, одягали його в старий жіночий одяг, в руки давали млинець або сковороду і урочисто проносили його через все село. За селом опудало або спалювали на багатті, або топили в ополонці, або розривали на частини і розкидали солому по полях, щоб рік був родючим і врожайним. Так на Русі проводжали зиму і зустрічали довгоочікувану весну.