Cв. Іван Дамаскин великий богослов Східньої Церкви стверджував: «Молитва – це піднесення духа до Бога.»”Через Піднесення духа, ціла людина звертається до Бога, подібно як квіти звертаються до сонця, як милі діти спонтанно звертаються до матері. Піднести духа до Бога, значить на годину покинути землю і значить забути про неї, а серцем і душею полинути до свого Творця на розмову. “
Митрополит Шептицький говорив, що молитва – це дорога до спасіння. На молитві ми не тільки підносимося до Бога, але й Бог знижується до нас. Він входить до нашої душі і нашого серця зі своєю божою любов’ю, добротою і спокоєм. І чим частіше ми молимося, тим більше він мудрий для нас. Молитва – це духовні крила, що нас здіймають понад землею і аж до Бога підносять.
Св. Отець Пій ХІ у промові до проповідників сказав, що молитва – це світло для дші, правдиве пізнання Бога, посередниця між Богом і людьми, лікар наших пристрастей, мир для душі. Вона здіймається і здійнявшись понад усе створіння, наближається до неприступної св. Тройці. Через молитву наша душа піднявшись на небо, обіймає Господа невизказаними обіймами, наче дитина свою матір.
Отець Юліан Натрій впевнений, що молитва – це священний посланець. Вона веселить серце, успокоює душу, збуджує страх перед карою і бажання небесного царства. Молитва вчить покори, дає пізнання гріха: словом прикрашає людину всяким добром і покриває душу різними чеснотами наче різноманітним покривалом.
Молитва – це золотий поміст до Бога. Молитися – це значить безпосередньо особисто приставати з Богом. При молитві злучені з Богом наші найкращі властивості: розум, воля і серце, розум думає про Бога. Воля бажає Бога. А серце готове до любові Бога. Молитва бере під контроль ціле наше тіло. Вона дуже високо підносить людину.
Молитва – це могутня зброя, пристань, скарб добра багатства, що його не можна вкрасти. Коли ти молишся тоді ворог зв’язаний, перестаєш молитися, то він увільнений . Безнастанна молитва – це слабкість ворога. Нічого не можна рівняти зі силою молитви, бо вона робить можливим те, що неможливе, легким те, що трудне. Отже, молитва відриває від гріха і вчить його ненавидіти і боятися.
Зцілення сліпого (Лк 18:35 - 43).І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. 36. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. 37. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. 38. І він почав голосно кричати: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» 39. Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» 40. Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: 41. «Що хочеш, щоб я зробив тобі?» «Господи», - сказав той, - «щоб я прозрів!» 42. Ісус сказав до нього: «Прозри! Віра твоя спасла тебе.» 43. І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
Оздоровлення слуги сотника. Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” 7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” 8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. … І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.
Якщо життя тебе поставить на коліна,Не падай в відчай, навіть не журись. Склади в молитві руки неодмінно,І при нагоді Богу помолись. Тепер вставай, хоч важко б як не було,Торуй свій шлях до здійснення мети.І що б в дорозі знов життя не втнуло,З молитвою ти зможеш все пройти. Нам віра не дає в житті пропасти,Молитва все каміння розіб'є...Іди вперед! Не бійся знову впасти! Лиш той долає шлях, хто з Богом йде.