Презентація: Ієрархія в групі. Комунікація тварин. Використання тваринами знарядь праці. Елементарна розумова діяльність

Ієрархія у групіКомунікація тварин. Використання тваринами знарядь праціЕлементарна розумова діяльність

Ієрархія у групі

Найнижчий щабель – найміцніший: він – основа стійкості всіх сходів. Стоячи на ньому, можна ні про що не турбуватись; будучи вправленим дуже міцно, він є опорою всьому іншому. Мішель Монтень

Ієрархія – розподіл ролей (обов’язків) у тваринних угрупованнях. Агресивність. Чинники: Стать СилаІєрархічне місце тварини в угрупованні визначається різними чинниками. Вік

Уперше ієрархію описав норвезький учений Шйелдрупп-Еббе в 1924 році на прикладі порядку клювання в курей під час годівлі. Першою клює їжу альфа-курка, бета-курка – другою і т. д. порушення порядку клювання припиняється ударом у голову або тулуб.

Життя в будь-якому угрупованні, чи то сім’я чи зграя, вимагає певного порядку, і кожний член цієї спільноти достеменно має знати свої завдання, обов'язки й права. Для цього в групах є ієрархія – певна соціальна структура. Очолює групу звичай самець або самка, що має якість переваги перед іншими членами групи. Найсильніша, найрозумніша та найнадійніша тварина очолює групу є стає вожаком. Ця домінуюча тварина часто вирізняється зовнішнім виглядом, розмірами та забарвленням. Поводиться впевнено й рішуче, за критичних обставин задає тон у поведінці решті тварин.

Розрізняють кілька основних типів домінування: Двоступеневаієрархія. Паралельнаієрархія Лінійна ієрархія. Трикутна ієрархія. Змінене домінування

Лінійна ієрархія Найсильніша тварина погрожує тварині, яка стоїть на ступінь нижче, та іншій підлеглій особині. Тварина-альфа фактично підтримує дисципліну в групі, а тварина-омега існує для психічної розрядки всіх інших членів групи, які відганяють її від їжі, а іноді навіть забивають її до смерті. Випадки такого абсолютного домінування спостерігають, наприклад, при утриманні риби колючки триголкової в обмеженому просторі.

Колючка триголкова

Трикутна ієрархія. Спостерігається іноді в невеликій групі курей чи молодих півників, коли встановлюється “трикутний” ієрархічний порядок дзьобання один одного.

Двоступенева ієрархія. Одна особина домінує над рештою тварин, які мають однаковий ранг. Домінування однієї тварини над усіма іншими членами групи називається деспотією. Зустрічається серед мишей і щурів.

Змінене домінування. Змінене домінування, коли то один, то інший член гурту переважає над іншими. Часто це залежить від того, на чиїй території знаходиться тварина. У переслідуваної тварини на власній території посилюються домінантні властивості, і вона починає активно виганяти переслідувача, запал якого на чужій території помітно згасає.

Паралельна ієрархія. Спостерігається тоді, коли у самців своя ієрархія, а у самиць інша.

Ієрархія у сипів. У білоголових сипів формується тимчасова ієрархія лише під час харчування. Найголодніший і найагресивніший серед сипів першим накидається на їжу. Розправивши крила й виставивши кігті, він усіх відганяє. Досхочу наситившись, добровільно поступається місцем решті птахів. Коли багато хижаків скупчується навколо мертвої тварини, першими починають трапезу найбільші.

Біокомунікація

Поняття про біокомунікацію. Зв'язок, спілкування між особинами тварин одного або різних видів шляхом передачі інформації за допомогою різних сигналів.

Комунікація тварин. Комунікація – це процес обміну інформацією між двома або більше особинами за допомогою різноманітних засобів. Тварини вміють передавати інформацію, використовуючи різні звуки та сигнали. Вони мітять території запахом; захищаючись або погрожуючи, можуть блискавично змінювати забарвлення; співають і кричать, спілкуючись між собою або привертаючи увагу партнера.

Передача інформаціїПередача інформації (генерація) здійснюється спеціальними органами (голосовий апарат, пахучі залози, форма тіла, поза, забарвлення, поведінка тварини і тому подібне).

Прийом інформаціїПрийом інформації (рецепція), здійснюються на сенсорному рівні органів нюху, смаку, зору, слуху, електро-, термо-, механо- і ін. спеціальними рецепторами.

Аналіз сигналів. Передавані сигнали обробляються в різних частинах нервової системи, зіставляються (інтегруються) в її вищих відділах, де формується у відповідь на подразник реакція організму.

Види сигналів. СпецифічніНеспецифічніСпецифічніхімічні, механічні, оптичні, акустичні, електричні та інші.

Неспецифічнісупутні диханню, руху, харчуванню тощо, сприймаються відповідними рецепторами: органами зору, слуху, нюху, смаку, шкірної чутливості, органами бічної лінії (у риб), термо- і електрорецепторами.

Для чого потрібне «спілкування» тварин?Спілкування тварин полегшує пошуки їжі і сприятливих умов проживання, захист від ворогів і шкідливих впливів. Без спілкування тварин неможлива зустріч особин різної статі, взаємодія батьків і потомства, формування груп (зграй, стад, роїв, колоній тощо) і регулювання відносин між особинами всередині них (територіальні відносини, ієрархія і т.п.).

Візуальне спілкування тваринпов'язане з розвитком світлочутливості і зору, зазвичай супроводжує утворення структур, які набувають сигнального значення (забарвлення і колірний візерунок, контури тіла або його частин) і виникнення ритуальних рухів і міміки.

Явище ритуалізаціїБджоли, знайшовши медоносні рослини, здатні за допомогою «танцю» передати іншим збиральницям інформацію про місце розташування знайденої їжі і відстань до неї (роботи німецького фізіолога К. Фріша).

Візуальне спілкування. Етограми. Для багатьох видів складені повні каталоги їх «мови поз, жестів і міміки» - т. зв. етограми. Ці демонстрації часто характеризуються маскуванням або перебільшенням тих чи інших особливостей забарвлення і форми. Візуальне спілкування тварин відіграє особливо важливу роль у мешканців відкритих ландшафтів (степів, пустель, тундри); значно менше його значення у водних тварин і мешканців заростей.

Акустичне спілкування. Акустичне спілкування найрозвиненіше у членистоногих і хребетних. Його роль як ефективного способу дистантної сигналізації зростає у водному середовищі і в закритих ландшафтах (ліси, зарості).

Звукове спілкування. Розвиток звукового спілкування тварин залежить від стану інших каналів зв'язку. У птахів, наприклад, високі акустичні здібності властиві головним чином скромно забарвленим видам, тоді як яскраве забарвлення і складна демонстраційна поведінка зазвичай поєднуються з невисоким рівнем звукового спілкування.

Співочі птахи«Лексикон» співочих птахів включає до 30 основних сигналів, що комбінуються між собою, що різко підвищує ефективність біокомунікації. Складна структура багатьох сигналів дозволяє розпізнавати персонально шлюбного і групового партнера. У ряду видів птахів звуковий контакт між батьками та пташенятами встановлюється, вже в той час, коли пташенята ще знаходяться в яйці.

Феромони як засіб сигналізаціїФеромони - біологічно активні речовини, продукти зовнішньої секреції які виділяють тварини. Є засобами сигналізації між особинами певної популяції (сім'ї). Розрізняють статеві феромони, феромони страху тощо.

Дослідження. У XIX столітті французький натураліст Жан Анрі Фабр виявив, що самка метелика Saturnia pavonia може залучити десятки самців метеликів до кімнати, де вона знаходиться. Фабр припустив, що самка посилає самцям якісь хімічні сигнали, які людина не може вловити, однак перевірити його припущення в ті часи ніхто так і не зміг.

“Пісні” китів. Кити мають дуже гострий слух, завдяки якому чують недоступні для людей найменші шерехи та визначають їх напрям. Володіючи комплексом звуків, вони видають їх протягом 7-8 хвилин у різних варіаціях у вигляді “співу”, потім повторюють. Ці “співи” кити можуть почути на відстані 80 км. Учені намагаються з'ясувати, що вони означають. Але досі лише з'ясовано, що з віком характер “співу” змінюється.

Мова тіла. Тварини вміють виражати багато емоцій рухами різних частин тіла. Ці функції у вовків виконують хвіст та вуха. Лише вожак зграї має право піднімати хвіст угору. У решти вовків він є ознакою підпорядкування – опущений донизу. Коли вовк хоче напасти, він щулить вуха, демонструючи таким чином решті вовків свої наміри.

Мова тіла. Це основний канал інформації, яким ми довідуємося, що у тварин у голові. Коли вони спілкуються між собою за допомогою звуків і запахів, які занадто тонкі для нас, щоб ми їх розрізняли, ми можемо зрозуміти їхні наміри, спостерігаючи за їхніми рухами.

Елементарна розумова діяльність. Еволюція поведінки

Розумова діяльність. Здатність тварини встановлювати зв'язки між предметами та явищами зовнішнього світу й використовувати їх у новій для неї ситуації для побудови пристосувального поведінкового акту. Варто відзначити, що розумова діяльність вважається найважливішим компонентом когнітивних процесів, які служать фундаментом невербального інтелекту і мислення тварин.

Розумова діяльність. Під час історичного розвитку (еволюції) разом з ускладненням будови та процесів життєдіяльності тварин набута поведінка починає відігравати дедалі більшу роль у пристосуванні до змінних умов навколишнього середовища.

Розумова діяльність. Молюски морські блюдечка здатні до хомінгу . Зазвичай вони живуть на скелях, вибираючи заглиблення, які точно відповідають за формою їхнім мушлям. Віддаляючись у пошуках їжі на деяку відстань від свого заглиблення, у більшості випадків вони потім його знаходять. Можна було б припустити, що тварини позначають свій шлях якимись виділеннями, за якими й орієнтуються, але вчені довели, що це не так. Молюски орієнтуються завдяки навігаційним здібностям і пам’яті. Що довше вони перебували в «домі» -заглибленні, то краще запам’ятовували його розташування. Кількість правильних повернень «додому» була пропорційна відстані. Максимальна відстань, з якої морські блюдечка можуть повертатися, 1 м.

Розумова діяльність. Серед молюсків найбільш складною і різноманітною поведінкою вирізняються головоногі. Ви вже знаєте, що вони мають відносно великий і складний за будовою мозок і складний зоровий апарат. Найцікавішою рисою статевої поведінки головоногих є їхні шлюбні демонстрації, особливо яскраві в каракатиць. Готовий до парування самець вкривається темними і світлими смугами. Це забарвлення призначається переважно для інших самців, які, побачивши його, і самі вкриваються такими самими смугами. Дрібні й непоказні самці одразу відступають, тож справжніх бійок немає, і все обмежується цим своєрідним «залякуванням».

Розумова діяльність. У членистоногих, нервова система й органи чуття яких порівняно з іншими безхребетними тваринами надзвичайно ускладнилися у зв’язку з високою здатністю пристосовуватися до найрізноманітніших умов існування: до життя у воді, ґрунті, на землі і в повітрі. У членистоногих відмічено навіть поведінку, пов’язану з використанням знарядь. Зазвичай подібну діяльність пов’язують із ссавцями . Наприклад, краб лібія захищається від ворога за допомогою отруйних актиній, яких хапає клешнями і тримає прямо перед собою

Розумова діяльність. Невеликі поодинокі оси з родів Сфекс і Амофіла використовують камінці, будуючи нірки для своїх нащадків у сипучому піску. Щоб зробити цей пісок більш щільним, вони його утрамбовують камінцями.

Розумова діяльність. Мурашки-листорізи під час будівництва гнізд із листків використовують своїх личинок як ткацькі човники. Личинки виробляють павутиння, яким зшивають краї листків.

Розумова діяльність. Мислення тварин — не просто здатність до розв’язання тієї чи іншої задачі, це системна властивість мозку, причому чим вищий філогенетичний рівень тварини і відповідна структурно-функціональна організація її мозку, тим вищим діапазоном інтелектуальних можливостей вона володіє.

Розумова діяльність. На сьогоднішній день сформульовані такі уявлення про мислення тварин: Зародки мислення є у досить широкого спектра видів хребетних — рептилій, птахів, ссавців різних видів. У найбільш високорозвинених ссавців — людиноподібних мавп — здатність до узагальнення дозволяє засвоювати і використовувати мови-посередники на рівні розвитку дворічних дітей;

Розумова діяльність. Елементи мислення проявляються у тварин в різних формах: у виконанні багатьох операцій, наприклад, узагальнення, абстрагування, порівняння, логічного висновку, екстреного прийняття рішення за рахунок оперування емпіричними законами тощо. Розумні акти у тварин пов’язані з обробкою різноманітної сенсорної інформації (звукової, нюхової, різних видів зорової — просторової, кількісної, геометричної) у різних функціональних сферах — харчодобувній, захисній, соціальній, батьківській тощо.

Розумова діяльність. Папуги часто використовують шматочки пластмаси чи металу для того, щоб підняти защіпку дверцят своєї клітки. Цікаво поводиться зі знаряддями праці дятловий в’юрок з Галапагоських островів. Для здобування личинок комах з-під кори він використовує гострі гілочки або колючки кактусів.

Розумова діяльність. Ссавців головним претендентом на друге місце після людини з використання знарядь праці є шимпанзе та бонобо. Бонобо виготовляють і використовують досить багато знарядь. Це, наприклад, камені, за допомогою яких вони лущать горіхи; палички з обідраною корою для ловіння мурах і термітів; палиці для різних життєвих ситуацій (приміром, щоб дістати плід з тонкої гілки).

Розумова діяльність. Та найбільш складні процеси схожі на елементарне людське мислення відбуваються в мозку птахів і ссавців. Серед птахів лідерами у сфері інтелекту вважають воронових (круків, ворон, сорок тощо) і папуг. З-поміж ссавців найрозумнішими є мавпи, дельфіни, слони, хижаки. Дослідження шимпанзе та горил засвідчили, що їхні розумові здібності перебувають приблизно на рівні дворічної або трирічної дитини. Вони непогано опановують мову. Будова гортані не дозволяє їм розмовляти, як людям, але мову жестів вони засвоюють досить легко. Рекордний розмір словника мала горила Коко, яка знала близько 1000 знаків мови жестів.

Еволюція поведінки. Поведінка — це значущий результат еволюції, одна з важливих адаптацій організму до навколишнього середовища. Різні форми поведінки відбираються в процесі еволюції за принципом сприяння виживанню виду: яка поведінка більше сприяє виживанню — така й закріплюється. Еволюція поведінки в різних груп тварин відбувалася незалежно. Її напрями визначаються необхідністю пристосовуватися до змін умов середовища життя. На рівень складності поведінки впливають особливості не тільки будови нервової системи, а й способу життя. Ви вже переконалися, що у тварин, які ведуть активний спосіб життя, поведінкові акти складніші. У деяких соціальних комах (як-от, медоносна бджола) здатність до научіння, що підкріплюється кормом, перебуває на такому самому рівні, як і в собаки.

Еволюція поведінки. Функція конкретного поведінкового акту може змінюватися у процесі еволюції виду. У цьому можна переконатися, вивчаючи ритуалізацію поведінки. Ритуалізацією (від лат. ритуаліз - обрядовий) поведінки називають поступову зміну деяких її видів (агресія, зміщена поведінка тощо) на прояв стереотипних демонстрацій, які виконують сигнальну функцію. Приклади ритуалізованої демонстрації можна бачити в ритуалі залицяння багатьох видів птахів.

Еволюція поведінки. Поведінка, яка колись мала зовсім іншу функцію (наприклад, живлення або «причепурювання»), через багато поколінь змінилася й перетворилася на демонстрацію залицяння. Так, чищення дзьобом пір’я самців багатьох видів качок перетворилося на ритуальну дію під час залицяння . Вона спрямована на те, щоб продемонструвати найяскравіші пір’їни.