Презентація. " Історія однієї людини."

«Історія однієї долі»  Підготував загін «Пошук» Іванівського ліцею Кобеляцької міської ради Полтавської області

Особовий склад загону «Пошук»Іваненко Арсен – командир загону. Червона Наталія – заступник командира. Гресь Дарія – фотограф. Сопільняк Альбіна – відповідальна за графічне оформлення. Марченко Віолетта – художник. Мороз Вікторія – член загону. Пустяк Кароліна - член загону.

Метою даної пошукової роботи є: Вшанування пам’яті жителя села Іванівки Олійника Юрія, який загинув в 2018 році на Світлодарській дузі . Збір і систематизація даних про загиблого воїна. Поповнення фондів Іванівського музею історії села та школи. Вивчення історії села у ХХ- на початку ХХІ ст. Набуття учнями поглиблених знань з історії села. Зібраний загоном «Пошук» матеріал можна використовувати:під час проведення уроків історії України в 11 класі, Захисту України 10-11 класи;під час проведення екскурсій;на тематичних годинах спілкування;під час проведення військово-патріотичних заходів у школі.  

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії. Це боротьба проти російського агресора за незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Жорстока війна почалася ще в 2014 році. Тисячі мужніх оборонців віддали своє життя за незалежність Батьківщини. Серед них наш земляк Олійник Юрій Михайлович. Юрій народився 15 листопада 1974 р. в селі Іванівка Кобеляцького району Полтавської області в родині Віри Макарівни та Михайла Петровича Олійник. З 1980 по 1990 рр. навчався в Іванівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення Кобеляцького професійно-технічного училища працював трактористом в місцевому колгоспі. В 1992 році був призваний до Збройних сил України. Демобілізувавшись у 1994 році повернувся до рідного села. В цьому ж році одружився. Доля подарувала йому чудових дітей – сина Дениса і доньку Дарину.

У 2006 році за сімейними обставинами Юрій з дітьми переїздить жити до Києва. 2013 рік – Майдан. Революція гідності . Юра не стояв осторонь. У вільний від роботи час приносив на Майдан їжу, гарячий чай. З початком АТО у 2014 році пішов добровольцем у 12 батальйон територіальної оборони «Київська Русь». «Мій досвід може знадобитися», - казав Юрій (позивний «Полтава»). Протягом служби був і стрільцем – автоматником , і кулеметником, і снайпером, і сапером. Мав звання старшини. Коли Юра приїздив додому, ніколи не говорив про війну. На всі питання відповідав «Все добре. Сидимо на березі річки і ловимо рибу». Вихвалятися чи скаржитися він не любив. Останній раз був у рідному селі 8 грудня 1917 року, на похоронах мами Віри Макарівни. Сказав тоді лише: « Хочу демобілізуватися і повернутися до батьківської хати». І повернувся … Повернувся героєм… 10 листопада 2018 року, під час виконання бойового завдання під час розвідки «сірої зони», група саперів , якою командував старшина Юрій Олійник – позивний «Полтава» підірвалась група на радіокерованій міні направленої дії.

П′ятнадцятого листопада, саме в день народження Юри, стоячи на колінах в останню путь, його проводило все село. Схилили голову тополі, плакали верби біля батьківської хати проводжаючи свого журавля, що повернувся додому з обпаленими крилами і піднявся над небосхилом, щоб звідти оберігати наш спокій. «Дорогий наш захисник України! Ми вдячні тобі за мужність, силу, витривалість, патріотизм. За те, що ти ціною свого життя боронив кордони України та захищав її інтереси; твердо тримав позиції та відбивав напади ворогів, щоб ми могли жити в затишних оселях та працювати. Ти робив все можливе, щоб ми жили в мирній, заможній, вільній і по-справжньому європейській країні.       

       Ми дякуємо тобі  за те, що захищав нас, наших рідних та близьких, нашу рідну Україну, її цілісність та недоторканість, її гідність. Давав нам надію, що настануть кращі часи для нашої неньки України. Нехай Господь єднає Україну в мирі та злагоді!»Герої не вмирають , поки живе пам’ять про них. За сприяння випускника школи Нестеренка В. М., було виготовлено і встановлено на приміщенні школи меморіальну дошку випускникам школи що загинули захищаючи суверенітет України

За мужність і відвагу старшина Олійник Юрій Михайлович нагороджений:1. Орденом « За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).2. Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».3. Нагрудним знаком міністра оборони України «За військову доблесть».4. Нагрудним знаком міністра оборони України «За зразкову службу».5. Двічі відзначався начальником Генерального штабу, Головнокомандувачем. Збройних Сил України, почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі».6. Медалю спілки ветеранів України «Захисникам Вітчизни».7. Пам’ятним нагрудним знаком спілки ветеранів України «За Україну, за її волю».8. Пам’ятним нагрудним знаком 72-ї ОМБр.9. Пам’ятним нагрудним знаком 12-ог ОМПБ. Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради.

1. Орден « За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).2. Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

3. Нагрудним знаком міністра оборони України «За військову доблесть».4. Нагрудний знаком міністра оборони України «За зразкову службу».

5. Двічі відзначався начальником Генерального штабу, Головнокомандувачем. Збройних Сил України, почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі»

6. Медаль Спілки ветеранів України «Захисникам Вітчизни».7. Пам’ятним нагрудним знаком Спілки ветеранів України «За Україну, за її волю».

8. Пам’ятний нагрудний знак 72-ої ОМБр.

Прапор і нагрудний знак 12-ого ОМПБ.

Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради.