Вступ. Вся історія почалася в часи "Холодної війни" між США та СРСР, коли на обох сторонах був страх перед ядерним конфліктом. У 1949 році СРСР успішно випробував першу атомну бомбу, а у 1952 році — водневу бомбу, у 1957 році запустила штучний супутник. І ось, вже в 1960-х, радянські ракети на Кубі стали реальним джерелом загрози для США, і це змусило американців шукати способи захисту. У той час національна безпека Америки залежала від швидкої реакції на можливі атаки, тому створення глобальної системи спостереження за ракетами стало критично важливим.
Створення системи NORADУ 1958 році уряд США прийняв рішення про створення NORAD — глобальної системи для раннього оповіщення про ядерні ракети, яка включала мережу наземних станцій, супутників і спостережних постіввід Аляски до Гренландії через Канаду. NORAD мала допомогти США оперативно виявляти запуски ракет, що летіли на територію країни, щоб дати час на прийняття контрзаходів. Але виникла проблема – обробка величезного потоку даних у режимі реального часу.
Комп'ютеризація оборонної системи. Система NORAD була дуже великою і складною. Проблемою було те, як швидко обробити мільйони даних і сигналів, що надходили з різних станцій спостереження. Люди не могли це робити на достатній швидкості. Вихід із ситуації був очевидний: потрібно було автоматизувати процеси прийняття рішень і розробити комп'ютерні системи, які б взаємодіяли між собою через мережу. Було створено мережу, що з'єднувала командні центри та станції спостереження.
Недоліки системи NORADЗавершена в 1964 році, NORAD швидко втратила ефективність. В СРСР з’явилися ядерні заряди потужністю 50 мегатонн. Американці зрозуміли, що для системи, потрібно створити таку мережу, яка б працювала навіть при знищенні її частини. Це мало б бути як "дерево", яке продовжує рости, навіть якщо деякі його гілки відрізані. Військові не могли тестувати систему на реальних оборонних мережах.Ідеальним полігоном стали університети та наукові центри США. Перед вченими стояло завдання: створити стійку комп’ютерну мережу, яка зберігала б працездатність навіть після ядерного удару.
Завдання та виклики. Для цього почали використовувати комп'ютери, які були в університетах та наукових організаціях. Мережа мала зв'язувати комп'ютери, що знаходилися в різних частинах країни, щоб створити єдину систему. Повідомлення повинні були доходити до адресата незалежно від пошкоджень окремих частин системи. Це був великий експеримент, який мав продемонструвати, як система може працювати в реальних умовах. «Несправність однієї лампочки не впливає на електромережу будинку, його електроприлади, вимикачі та інші лампочки.»
Випробування концепціїУ січні 1969 року, після багатьох років розробок, була запущена ARPANet — перша комп'ютерна мережа, що з'єднувала чотири комп'ютери в різних куточках США. Вона була тестовим майданчиком для ідеї, яка згодом стала основою Інтернету. ARPANet дозволяв вченим обмінюватися даними на дуже швидких для того часу швидкостях і організовувати спільні дослідження. Академічне середовище дозволяло знаходити несподівані проблеми у мережі та вирішувати їх у процесі експлуатації.
Поширення ARPANet. До 1973 року ARPANet стала міжнародною, підключивши комп'ютери в різних країнах – Англія і Норвегія. Виникла ідея об’єднання локальних мереж у єдину систему. Кожна підмережа залишалась автономною, але водночас була частиною глобальної інфраструктури. Мережа ставала все більш популярною, і почала включати не лише військових, а й університети та дослідницькі лабораторії по всьому світу.
Еволюція мережі та виникнення Інтернету. У 1983 році стало очевидно, що ARPANet став дуже популярним і використовувався навіть для особистих потреб, а не лише для наукових і військових цілей. Це призвело до того, що почали створювати нові протоколи для безперебійного зв’язку. Так з'явився TCP/IP — протокол, що став основою для Інтернету. Після введення протоколу TCP/IP, мережі почали об'єднуватися, і ARPANet остаточно перетворився в Інтернет, доступний для більш широкого кола людей.
У 1990 році мережу ARPANET офіційно відключили, а NSFNet на той час вже співпрацювала не тільки з освітніми організаціями, а й з бізнес-структурами по всьому світу. Через рік у складі NSFNet налічувалося понад 7500 дрібних локальних мереж. Щонайменше третина з них знаходилася за межами США.
Революція для всіх. До середини 90-х років Інтернет став доступним для широкої публіки, з'явилися графічні інтерфейси, що полегшували користування мережею. Усі ресурси стали інтерактивними: з'явилися веб-сайти, які використовували графіку та мультимедіа.Інтернет пережив своєрідну революцію: від простих текстових сторінок до мультимедійних ресурсів, якими можна було користуватися без технічних знань.
Що таке протоколи і навіщо вони потрібні?Уявіть, що ви потрапили в країну, де всі говорять незнайомою мовою. Щоб спілкуватися, потрібно знати єдині правила – спільну мову. У комп’ютерному світі такою "мовою" є протоколи передачі даних. Протокол – це набір правил обміну інформацією між комп’ютерами. Щоб усі пристрої в мережі розуміли один одного, вони повинні використовувати однаковий протокол.
Дані, що передаються мережею, розбивають на невеликі пакети (частини початкового повідомлення) та доповнюють даними комп'ютера-одержувача. Кожен пакет передається каналом зв'язку окремо. Маршрут передавання визначають маршрутизатори, вони також стежать і за доставкою пакетів. Після досягнення пункту призначення всі пакети з'єднуються, і дані набувають початкового вигляду.
Як передається інформація?Весь трафік в Інтернеті (текст, картинки, відео) розбивається на невеликі частини – пакети. У кожному пакеті міститься до 1500 символів інформації, а також дані про відправника і одержувача. Це схоже на відправку листів у конвертах – без адреси послання просто загубиться!Якщо повідомлення велике, воно ділиться на кілька пакетів. Це можна порівняти з надсиланням книги поштою: якщо пошта приймає тільки листи, доведеться відправляти сторінки окремими конвертами. Одержувач зможе відновити книгу, слідкуючи за номерами сторінок.
Правила розбиття даних на пакети, їх доставки до адресата й об'єднання пакетів у єдине ціле визначає протокол TCP (англ. Transmission Control Protocol — протокол контролю передавання). Пересилання пакетів між комп'ютерами здійснюється на основі протоколу IP (англ. Internet Protocol — міжмережевий протокол). Завдяки тому, що дані розбито на окремі пакети, передавання їх мережею відбувається швидко та надійно. Тому більшість сучасних комп'ютерних мереж здійснює передавання даних на основі набору протоколів, який називається TCP/IP. Протокол TCP/IP
. IP – надійний, але не ідеальний. Протокол IP виконує функцію "конверта" для інформації. Проте у нього є слабке місце – він не перевіряє, чи дійшли всі пакети і чи не загубились вони дорогою. Якщо щось пішло не так – комп’ютер просто відкидає пошкоджений пакет. TCP – рятівник інформаціїНа допомогу приходить TCP! Він перевіряє, чи всі пакети на місці і чи прийшли вони у правильному порядку. Якщо якийсь пакет загубився – TCP запитує його повторну відправку. Саме тому завдяки TCP інформація доходить без втрат і без "дірок".
Протокол TCP/IP (1974)ТСРПротокол управління передачею даних. Відповідає за розбиття інформації, що передається, на пакети і правильне відновлення інформації з пакетів одержувачем. файл ділиться на пакети розміром не більше 1,5 Кбпакети передаються незалежно один від одногов місці призначення пакети збираються в один файлІРПротокол міжмережевої взаємодіїВизначає формат адреси ПК і відповідає за доставку пакетів даних за призначенням.визначає найкращий маршрут руху пакетів Глобальна мережа Інтернет. IP-адреси використовуються для отримання доступу до комп'ютерів як у локальних мережах, так і в Інтернеті.
Гіпертекст – основа WWW (World Wide Web) - всесвітня павутина - це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на Web-серверах. Звичайні книги мають лінійну структуру (читання сторінка за сторінкою). У гіпертекстових документах є зв’язки між різними частинами тексту або навіть різними документами. Клацання по гіперпосиланню миттєво відкриває нову інформацію.
Web-сторінка – сучасний електронний документ. Це не просто текст – тут є графіка, відео, музика, анімації, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки - HTML (Hyper-Text Markup Language). Для передачі інформації використовується протокол HTTP (Hyper. Text Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту).
Web-сайт – набір сторінок, об’єднаних спільною ідеєю. Логічно пов’язані web-сторінки, присвячені одній темі. Наприклад, сайт про історію України містить сторінки про гетьманів, революції, президентів. Сайти можуть складатися з кількох або навіть тисяч сторінок. Web-дизайн – це мистецтво створення красивих та зручних сторінок (web-дизайнер). Технології 3 D-графіки змінюють вигляд майбутньої Мережі.
Браузер – ваш провідник у WWW Переглядач Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм браузерів (від слова "to browse" - переглядати). (Chrome, Firefox, Edge, Safari). Завантажує і відображає сторінки з Інтернету. Взаємодіє з web-серверами та обробляє гіперпосилання.
Комп'ютери, підключені до Інтернету, часто називають сайтами (від англ. site — місцезнаходження). Будь-який комп'ютер, підключений до Інтернету, має свою унікальну адресу. Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів (поштові скриньки, файлів, web-сторінки). Для кожного з них існує свій формат адреси.
