1909 закінчив Київський університет св. Володимира, де займався на філологічному семінарі професора Володимира Перетца. Згодом навчався на Вищих Педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. Від 1915 викладав у Київському університеті, був приват-доцентом на кафедрі мови і літератури.
14 січня 1918р. Огієнко виступив на Всеукраїнському Церковному Соборі у Києві з доповіддю «Відродження Української Церкви», в якій аргументовано довів право Української церкви на самостійне існування. Улітку 1918 виступив засновником і став першим ректором Кам'янець-Подільського державного українського університету. Читає в університеті курс лекцій «Українська культура».
9 жовтня 1940р. був пострижений в чернецтво в Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі. З 16 березня 1944 — митрополит. Здійснював українізацію церкви на Холмщині шляхом запровадження української мови у богослужіння. Улітку 1944 Огієнко змушений був емігрувати в Словаччину, потім до Швейцарії (жив у Лозанні), а у вересні 1947 — до Канади у місті Вінніпег, де редагував літературно-науковий місячник «Слово істини».
Огієнко доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя у Канаді. Заснував Теологічне товариство, очолював Науково-Богословське товариство, розгорнув велику науково-дослідницьку та видавничу діяльність. Відновив видання і продовжував редагування науково-популярного журналу «Наша культура», «Віра і культура»).