Презентація доповіді «Інноваційні методи роботи з художнім твором»

«Інноваційні методи роботи з художнім твором»Доповідь на тему

Пізнавальна діяльність учня на уроці літератури може бути ефективною лише в тому разі, якщо у викладанні цього предмета вчитель-філолог спиратиметься на науку про нього, зокрема на знання шляхів і видів аналізу художнього тексту. Це допоможе йому обрати такі шляхи вивчення твору, які найбільш притаманні дослідженню художньої природи цього твору, адекватні їй, що й забезпечує ефективність уроку літератури. Традиційні види аналізу художнього твору не є новими для вчителів. Їхня сутність залишилася незмінною, але методи та прийоми осучаснилися.

Види аналізу художнього твору{073 A0 DAA-6 AF3-43 AB-8588-CEC1 D06 C72 B9}ТрадиційніІнноваційні«услід за автором»контекстуальнийпообразнийінтерконтекстуальнийпроблемно-тематичнийкомпаративнийідейно-художнійгерменевтичнийструктурнийхронотопічнийлінгвістичнийкульторологічнийфілологічнийстилістичнийбіографічнийпсихологічний

Контекстуальний аналізпередбачає наявність певного контексту, у якому твір вивчається й аналізується:історико-літературна доба, визначення в ній місця твору;творчість окремого письменника в конкретній історико-літературній добі;відображення історичної доби в конкретному творі Наприклад, «Повість минулих літ» Нестора Літописця, «Енеїда» І. П. Котляревського, «Євгеній Онєгін» О. С. Пушкіна – це твори, вивчення яких здійснюється в контексті визначення їхнього місця в конкретній історико-літературній добі. Творчість кожного письменника , представленого в шкільній програмі з української чи зарубіжної літератури в старших класах , вивчається в контексті її значущості для тієї чи іншої історико-літературної доби.

Інтерконтекстуальний аналізінтер, чи міжконтекстуальність, найчастіше трактується як властивість одного художнього твору асоціюватися з іншим художнім твором чи творами. І на перехрещенні подібних асоціацій виникають судження про художню своєрідність твору, що аналізується, про стильову манеру автора, його філософське бачення, що втілюються в літературному творі.

–цитати, тобто безпосередні, відверті зв’язки з відомими творами;–ремінісценції, тобто творчі взаємовпливи, суть яких полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників, а саме: мотиви, образи, окремі вирази, деталі тощо. Обов'язковою умовою ремінісценцій є їх творча зміна, переосмислення, набуття нового змісту;–алюзії, тобто натяки на асоціації та паралелі з іншим художнім текстом, натяк на загальновідомий історичний, міфологічний чи політичний факт. Виявлення таких цитат, ремінісценцій та алюзій в канонічному тексті, який аналізується, і є завданням інтертекстуального вивчення художнього твору. Учені літературознавці виділяють три основні типи інтертекстуальних відносин:

Стилістичний аналізвиявлення прийомів  індивідуально-авторського використання мовних засобів, дослідження особливостей творчості письменника, якими його твори відрізняються від творів інших митціввиявлення ознак художнього напряму (стилю, течії) у творі Стилістичний аналіз передбачає дослідження творчої манери художнього письма автора. Його доцільно використовувати в старших класах при вивченні творів письменників-модерністів.

Герменевтичний аналіз Слово «герменевтика» походить від імені давньогрецького бога Гермеса, який тлумачив людям волю богів. Таким чином, герменевтика означає мистецтво тлумачити щось незрозуміле чи навіть викривлене, пояснювати сенс чужої мови чи знака. Герменевтика – це теорія та практика інтерпретації мовленнєвих творів, представлених знаками, символами і текстами, наука про розуміння смислу мовленнєвих творів; мистецтво тлумачення, спрямоване на виявлення істинного смислу тексту. Герменевтичий аналіз передбачає тлумачення багатозначних у змістовому плані текстів, їхнє розуміння та інтерпретацію.

Предметом інтерпретації можуть бути: будь-які елементи літературного твору (фрагменти, сцени, мотиви, персонажі, символи, тропи тощо, навіть окремі речення та слова); літературний твір як цілісність; літературна цілісність вищого порядку, ніж літературний твір, наприклад, творчість письменника, літературна школа, літературний напрям, літературний період.

Культорологічний аналіз. Культурологічний аналіз - це прийоми й види поглибленої роботи з твором з урахуванням розвитку світової культури, етапів, врахування зв’язків з видами мистецтва, значення міфології, вплив релігії, значення митців в історії. Специфіка шкільного культурологічного аналізу полягає в його інтегративній природі (міжпредметній і міжмистецькій), безпосередній залежності від профілю навчання, рівня літературного й загальнокультурного розвитку школярів, підпорядкованості основним завданням курсу «Українська література» чи „Світова література

Культорологічний аналіз передбачає:- вивчення твору в контексті національної та світової культури, його взаємопов’язаністю з релігією, філософією, естетикою, літературною критикою, різними видами мистецтв;відображення характеру народу в національній літературі та культурі;традиції та новаторство в літературі та культурі;діалог культур, його вплив на твір ; зв’язок літературних напрямів і течій з естетичним пошуком митців інших видів мистецтв;

План культорологічного аналізу1. Визначити роль тексту у вітчизняній культурній традиції. 2. Схарактеризувати особистість автора, культурні й особистісні творчі зв’язки3. Якщо текст має переклади, переспіви, з’ясувати часові межі створення оригінального тексту, проаналізувати співвідношення: текст – доба; текст – культура (філософія, історія, літературні зв’язки); текст – мистецтво .4. Зіставити текст художнього твору з „текстами” інших видів мистецтва, виокремити спільні елементи у створення єдиного художнього образу.

5. З’ясувати рівень відображення в тексті філософських, історичних, мистецьких реалій культурної доби.6. Осягнення змісту твору в культурологічному контексті з метою формування особистісного значення тексту. 7. Залучати учнів до різноманітної художньо-творчої діяльності в процесі сприйняття, аналізу та інтерпретації тексту художнього твору як мистецького явища.

На уроках літератури школярі повинні набути вмінь аналізувати поезію. Аналізувати ліричний твір – означає вчити учнів заглиблюватись у його поетичні образи, спостерігати, як вимальовуються одна за одною картини, як змінюються почуття, настрої ліричного героя, чим вони викликані та як це все безпосередньо виражено в контексті твору. Важливо з’ясувати, що хоче сказати автор, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею. Звідси випливає висновок, що розглядати поезію необхідно в органічній єдності змісту і форми.

1. Перед тим, як учні вперше ознайомляться з текстом твору, вони мають дізнатися історію його створення. Якщо такої інформації немає, то школярі можуть припустити, що послужило поштовхом для народження вірша. 2. Перше знайомство школярів з віршем рекомендується з уст їхнього вчителя. 3. Перед першим знайомством із поезією рекомендується активізувати їхнє сприйняття одним із завдань типу: «Прослухайте вірш – і він обов’язково вам щось навіє – відчуття, спогади, асоціації; поділіться з ними з однокласниками?» або «Чим ця поезія вам видалася особливою, не схожою на інші?», «Чи зрозуміли ви, що так схвилювало, захопило поета?», «Які ваші враження від вірша?»...тощо. Така бесіда продіагностує рівень розуміння учнями твору після першого його сприйняття і зорієнтує вчителя щодо подальшої роботи над його аналізом. Методичні поради

Бесіду за змістом твору в поєднанні з аналізом художніх засобів мови рекомендуємо здійснювати за таким алгоритмом: 1. Розпочинати з роботи над його зоровими образами: цей шлях є найлегший для школярів. Саме увиразненню зорових образів, які учні складуть в головні образи вірша, підпорядкований етап самостійного читання поезії та виразного читання вірша вголос учнями. 2. Потім виокремлюємо образи-звуки, образи-кольори, образи-запахи (якщо вони створені автором) і з’ясовуємо їхню роль у творі. 3. Зорові образи й образи-кольори, запахи, звуки тощо складаємо у головні образи вірша і з’ясовуємо, якими художніми засобами (тропами, стилістичними фігурами) мови вони творяться. Допомагаємо школярам зрозуміти, яка роль кожного із цих засобів. 4. Лише після того, як учні проаналізували поезію в єдності її змісту та форми, визначають тему, ідею, головну думку поезії. 5. Пам’ятаймо, що темою ліричного твору є роздуми, почуття й переживання ліричного героя, а не розповідь про…. 6. У сучасній методиці часто тему твору замінено синонімічним поняттям – «мотив твору».

1. У сучасній методиці літератури в шкільній практиці застосовуються як традиційні, так й інноваційні методи аналізу художнього твору.2. Вибір виду аналізу залежить від художньої природи самого твору, вікових особливостей учнів, психологічних процесів їхнього сприйняття художнього тексту тощо3. Твір і його аналіз визначають методику його вивчення (і в жодному випадку не навпаки!). 4. Інноваційні методи аналізу художнього твору доречно застосовувати для вивчення модерністських творів.5. Щоб навчити учнів аналізувати поезію, вчителеві потрібно дотримуватися методики, виробленої сучасною педагогічною наукою та передовим досвідом словесників-практиків. Висновки