Презентація "Кочові народи степів України X - XIII ст."

КОЧОВІ НАРОДИ СТЕПІВ УКРАЇНИ Х – ХІІІ ст. (ХОЗАРИ, ПЕЧЕНІГИ, ПОЛОВЦІ)

Хозарський каганат Першою тюркською державою на території сучасної України був Хозарський каганат (середина VII-X ст.ст.), який займав степи і підгір’я Дагестану та Прикубання, приазовський і почасти причорноморський степ, більшу частину Криму.

Каганат — форма ранньофеодальної держави у тюрків, термін утворено від «каган» — титула глави держави у давніх тюркських народів (авар, печенігів, хозар). Хозари — племя, що з'явилося в південно-східній Європі після відходу гунів (IV століття) і проіснувало до XI ст., східні сусіди східнослов'янських племен, пізніше Київської Русі. Хозари сповідували юдаїзм, походили від євреїв Вірменії. За походу Святослава, частина хозар що втікли на південь і потрапила до мусульман, прийняла іслам.

Поселення Зимовище — сезонні поселення кочових народів, де вони мешкали у зимовий період, коли не здійснювали кочівель. Із зимовища-фортеці кагана виросло місто Ітиль – столиця Хозарського каганату. Головним заняттям перших відомих племен хозарів було кочове скотарство, згодом, коли частина населення осіла, набуло від сусідів та завойованих народів — хліборобство і торгівлю.

На карті позначено основні торгові шляхи. "Шлях із варягів у греки"(Синій колір); Волзький торговий шлях (червоний колір; виділено жирним); Помаранчевим кольором показані інші торгові маршрути VIII-XI.

Новий супротивник з'явився у хозар з формуванням Київської Русі. Недостатньо зрозумілим є питання про так званий Руський каганат, який вперше згаданий в джерелах під 839. Титул кагана пізніше носили київські князі, а його існування в IX столітті зазвичай розцінюється як претензія на рівність з хозарами. Як би там не було, варязькі дружини, що проникли до Східної Європи, почали успішно оспорювати гегемонію хозар над слов'янськими племенами. Від хозар звільнилися поляни (864), сіверяни (884) і радимичі (885).

Мадяри (угри) Скориставшись хаосом, у хозарський степ зі сходу увійшли нові кочові племена - мадяри, мішаний союз племен, який виник близько 830 р., охоплюючи народи фіно-угорського і тюркського кореня. Мадяри затрималися в хозарському степу ненадовго - вже близько 850 р. їх примушують відкочувати на захід приаральські степові племена печенігів

Печеніги Об'єднання тюркських та інших племен, що вперше згадується у VIII столітті, востаннє етнонім «печеніги» згадується в угорських джерелах кінця XIV — початку XV століття; Перша згадка про печенігів у «Повісті минулих літ» відноситься до 915 року. Князь Ігор уклав з печенігами договір, після чого вони перекочували до кордонів Візантії та Угорщини. 920 року князь Ігор здійснив похід проти печенігів, але 944 року вони взяли участь у поході Ігоря на Візантію. Після падіння Хозарського каганату кількість печенігів у Північному Причорномор'ї значно збільшилась. Найгостріші напади на Русь у 968 і 1036 роках відбулися за відсутності великих князів (Святослав був у Болгарії, Ярослав у Новгороді). 968 року відбувся їх перший напад на Київ. Візантія найняла печенігів проти Русі і у 972 році печеніги у засідці розбили біля дніпрових порогів дружину князя Святослава Ігоровича, який загинув у цьому бою. Печеніги хана Курі зробили чашу з черепа Святослава.

Проти печенігів застосували стратегію використання прикордонних укріплень (сторожові фортеці, Змієві вали). Останній похід печенігів на Київську Русь відбувся 1036 року, коли вони зазнали нищівної поразки під Києвом від війська Ярослава Мудрого. Небезпека минула для Русі від печенігів, після чого печеніги майже не згадуються в літописах, у середині XI століття печеніги остаточно перестали загрожувати Русі. Змієві вали Київщини

ПОЛОВЦІ Тюркомовний кочовий народ. Самі себе вони називали кипчаки. Половці були дуже войовничим народом, а свої завоювання почали в XI столітті.

Перший удар половців на Русь припадає на 60-і роки XI ст.: у 1061 р. вони вступили в Переяславську землю, завдавши поразки князю Всеволоду Ярославичу, а в 1068 р. Всеволод та його брати зазнали повторного розгрому на р.Альті. Загалом ж до початку XIII ст. степовики здійснили 46 великих походів на Русь, під час яких руські землі зазнавали нещадних господарських розорень і людських втрат, оскільки щоразу половці забирали з собою багато полонених.

У 1103 році князі Святополк і Володимир Мономах «відселили» половців за Волгу і Дон. Після переселення за Кавказ, половці стали підданими грузинського царя і допомагали звільнення Грузії від турків. Після смерті Володимира Мономаха половці знову спрямували свої погляди на Русь і продовжили приймати участь в міжусобних війнах. Тиша настала приблизно на початку XIII століття – недовгий період мирного життя.

Територія розселення Причорно­морські степи Лісостеп Подніпров'я Основні заняття кочове скотарство (передусім конярство); ремесла землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, користувалися великим плугом, тягловою силою (волами). Можливо, займалися садівництвом Етнічний склад іраномовні племена імовірно, є нащадками племен чорноліської культури Головні пам'ятки Царські курга­ни: Чортомлик, Солоха, Гайма-нова Могила, Товста Могила та ін. Більське городище (Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією харківського архео­лога Б. А. Шрамка, який десятиліттями досліджував цю пам'ятку, воно мало на­зву Гелон і згадується у Геродота

Кінець Дякую за увагу!