Презентація: "Майдан-це було тут!"

Майдан-це було тут!Підготував: Черненко Віктор Володимировичкласний керівник 8 класу. Балаклійський ліцей №3

У зв'язку з відмовою уряду Миколи Азарова підписати договір про асоціацію з Євросоюзом 24 листопада 2013 року на майдані Незалежності в Києві відбувся найбільший за період президентського правління Віктора Януковича мітинг опозиції, який зібрав від 60 до 150 тисяч чоловік. Його учасники вимагали відставки Азарова, скасування рішення уряду про відмову від асоціації з ЄС, звільнення з ув'язнення колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, у зв'язку з чим прийняли звернення до країн Заходу із закликом запровадити персональні санкції проти Януковича та представників його влади

На площі Незалежності почалось встановлення наметів протестувальників, яких підтримали студенти ряду київських вузів, котрі оголосили попереджувальні страйки, і ряд громадських організацій та політичних партій.30 листопада силами спецпідрозділу «Беркут» із застосуванням невиправданої фізичної сили влада здійснила спробу розігнати мітингувальників. Однак це привело до ще більшої хвилі протестів, які з 1 грудня стали чисельно значно масовішими, силовими і перманентними, — попри судову заборону на проведення мітингів на Майдані Незалежності, Європейській площі і в урядовому кварталі

Антиурядові мітинги пройшли й містами України — біля 40 тисяч зібралось у Львові, близько трьох тисяч у Дніпропетровську, дві сотні в Одесі. Солідарність з Києвом висловили Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь. Серед заходів, направлених на «довготривалу боротьбу за зміну системи ... у кожному селі, місті та області», на «захист можливості вільного вибору,.. правозахист від репресій влади та самозахист учасників руху», — акції протесту, спрямовані персонально до головних представників влади, і загальнонаціональний страйк, запланований на третю декаду січня 2014 року

Не маючи змоги подолати народний протест, 16 січня Верховна Рада з порушенням установленої процедури голосування прийняла десять законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян, їх права на мирні зібранння, обмеження свободи слова в засобах масової інформації й інтернеті, що відкривало шлях до запровадження цензури і масових репресій протестуючих. Обурення прийнятими законами привело до жорсткого протистояння з міліцією та внутрішніми військами — бійців «Беркута» стали закидати камінням, петардами, «коктейлями Молтова», у відповідь були застосовані спецзасоби, попри мороз — водомети, вогнепальна зброя

На початку 2014 року в Україні тривав Євромайдан або Революція гідності, яку влада неодноразово намагалася силою розігнати. В середині січня опозиційні депутати заблокували президію Ради з вимогою створити тимчасову слідчу комісію щодо протиправних дій силовиків на Майдані Незалженості у Києві, а також вимагаючи відставки уряду, глави МВС Віталія Захарченка та розпуску спецпідрозділу "Беркут"

Події, що відбулись 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського, знаменували початок переходу до силового протистояння із владою — після 200-тисячного мітингу на Майдані Незалежності, близько 15 години, активісти «Правого сектора» — об'єднання активістів українських радикальних організацій, здійснили невдалу спробу штурму кордону охорони урядового кварталу, у ході яких зазнали ушкоджень кілька десятків мітингувальників і міліціонерів

З ночі проти 20 січня сутички із спецпризначенцями стали перманентними і жорстокими — у відповідь на обстріл феєрверками і закиданнями бруківкою та «коктейлями Молотова» міліція стала регулярно обстрілювати протестуючих гумовими кулями, світло-шумовими гранатами, снарядами зі сльозоточивим газом та поливати барикади з водометів

Попри заяви Віктора Януковича про намір припинити насилля і провести всебічне розслідування інцидентів на вулиці Грушевського, у наступні два дні міліція посилила наступ на барикади, і 22 січня під час протистоянь біля стадіону «Динамо» з вогнепальної зброї було вбито перших протестувальників — Сергія Нігояна,Юрій Вербицький, Михайла Жизневського і Романа Сеника,який загинув 25 січня 2014 року

З цього дня силові протести пройшли в ряді обласних центрів — до 27 січня було захоплено будівлі ряду міністерств в Києві, заблоковано військові частини в прилеглих до столиці районних центрах, взято штурмом обласні адміністрації в 10 містах Західної та Центральної України, а сутички з міліцією відбувались практично в усіх великих містах країни

Хода до Верховної Ради. На ранок 18 лютого було заплановано «Мирний наступ» — багатотисячну ходу учасників Євромайдану до Верховної Ради України, де мала відкритися чергова сесія, на якій планувався розгляд питань щодо змін до Конституції України щодо обмеження повноважень Президента. Опозиційні фракції з самого ранку блокували сесійне засідання ВРУ, вимагаючи першим питанням порядку дня розгляд акту поновлення Конституції 2004 року. Але за вказівкою голови Верховної ради В. Рибака канцелярія ВРУ відмовлялася реєструвати цей документ, не згоджуючись на жодні компроміси. До кінця робочого дня сесійне засідання так і не почалося

Сутички між силовиками та євромайданівцями відбулися також у Маріїнському парку з боку станції метро «Арсенальна»: з боку міліції летять світло-шумові гранати та коктейлі Молотова, з боку демонстрантів — коктейлі Молотова. Близько полудня з боку парку Слави до станції метро «Арсенальна» підійшли «тітушки» які від працівників МВС отримали близько 500 автоматів Калашникова (з набоями), світлошумові гранати, гумові кийки та інші спецзасоби. Вони намагалися кидати світло-шумові гранати у натовп, але були зупинені перехожими

Штурм майдану НезалежностіБудинок профспілок України у вогні, ранок 19 лютого. Після успішного захоплення близько 16 години барикади на вулиці Грушевського, в районі Стадіону, «беркутівці» зібралися на Європейській площі та вулиці Трьохсвятительській, оточивши Український дім, зайнятий протестувальниками. Солдати ВВ зайняли і за допомоги комунальних службі МНС розтягнули барикаду на початку вулиці Хрещатик і підготувались до штурму барикади коло профспілок

Вранці 20 лютого протестувальники перейшли у наступ. О 8:30 вдалося зайняти приміщення міністерства Агрополітики, близько 10-ї звільнили Жовтневий палац та український дім. Силовики на вулиці Інститутській стріляли в наступаючих на них прихильників Майдану. Того ж дня та пізніше в інтернеті з'явились декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють із вогнепальної зброї в неозброєних протестувальників Євромайдану на вулиці Інститутській. До 14-ї години число загиблих досягло 35 осіб, а о 17-й повідомлялося про 60 загиблих

Постанова ВРБлизько 17-ї години народні депутати почали збиратися у Верховній Раді для обговорення ситуації у центрі Києва. О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Цей правовий акт визнав, що дії силових структур були незаконними і постановив «Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству оборони України та підпорядкованим їм військовим та воєнізованим формуванням негайно припинити та не допускати надалі застосування сили

Заборонити використання будь-яких видів зброї та спеціальних засобів проти учасників акцій протесту». За прийняття цієї постанови проголосувало 236 депутатів, в тому числі 35 депутатів від фракції Партії регіонів та 35 позафракційних. Жодного голосу не дала лише фракція Комуністичної партії. Ця постанова поклала край триденному кровопролиттю

Переламним моментом протистояння з владою, яке на цей момент вже іменувався Революцією Гідності, стало 20 лютого, коли Верховна Рада визнала дії силових структур незаконними і проголосувала постанову «Про відновлення легітимного Конституційного ладу», що позбавило Януковича можливості впливати на дії уряду. Побоюючись за свою безпеку, у ніч проти 22 лютого він залишив Київ, а згодом — і країну. Наступного дня Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів усунула його з посади Президента України як такого, що самоусунувся від виконання своїх обов'язків

20 лютого 2014 рокуоголошено днем скорботи за загиблими в сутичках. Журналісти та активісти повідомили, що майже всі убиті на Майдані були вражені пострілами в шию і груди. Зокрема, вони заявляють про те, що прицільний вогонь по активістах ведуть снайпери. Біля 9 години ранку «Беркут», який всю ніч штурмував Майдан, несподівано покинув зайняті позиції і рушив у напрямку вулиці Інститутської

Активісти сприйняли це як відступ і, пішовши слідом, потрапили в пастку – під прицільний обстріл. Кількість загиблих миттєво зросла до десятків. Люди гинули від прицільних пострілів у шию, голову, груди. Снайпери стріляли в медиків, священиків. На першому поверсі готелю «Україна» облаштували госпіталь для поранених та вбитих

За офіційними даними за час акцій протесту у грудні 2013 — лютому 2014 року в Києві було вбито, загинуло від тортур і побиття 108 чоловік, поранено кілька тисяч і кілька десятків вважається зниклими безвісті

Дякую за увагу!