Презентація "Микола Братан: між долею та словом"

Поет. Прозаїк Драматург. Пісняр. Літературний критик«Між долею та словом»ратан. Микола Іванович. Б01.01.1935 – 13.03.2010

... По тобі Дніпро могутній плине,І до тебе горнуться моря,Золота південна Україно,Легендарна Таврія моя! М.І. Братан

З Херсонського державного архіву

Семені́вка — село в Україні, у Зеленопідській селищній громаді Каховського району Херсонської області. Семенівська сільська рада утворена в 1921 році. Братан Микола Іванович(правжнє прізвище - Баранов) народився в с. Семенівці Каховського району (на той час - Одеська область) в родині сільського механізатора. Офіційною датою народження Миколи Івановича вважається 1 січня 1935 року, насправді він народився на свято Миколая – 19 грудня 1934 року, і свій день народження завжди святкував саме в цей день.

Ми не німі. Нам звіку дане слово, Щоб світ оцей збагнуть могли до дна. В нім хліб і сіль – дві життьові основи.І третя – слово – теж не зайвина. «Пшениця наливається, зерниться…»Освіта 1943 – 1950 роки – після деокупації села вчиться у Семенівській семирічній школі. 1951—1954 роки – у Бериславському педагогічному училищі здобуває освіту вчителя молодших класів, алгебри та фізики. 1959—1964 роки – навчається на заочному відділенні філологічного факультету Одеського державного університету імені І. Мечникова, за фахом учитель української мови та літератури.

«Він – лірик у найвищому вимірі цього слова. І романтик. Він не виписав – виспівав свою Таврію: і Херсон, і рідне село(особливо у вінку сонетів «ПРАВДА ХЛІБА», і кораблі, що виходять у море від таврійських берегів, і тих дивних журавлів, що не дають спати чутливим серцям, – усе зігріте його душею» Михайло Шевченко Працював у редакції бериславської районної газети, на обласному телебаченні, займався викладацькою діяльністю. У 1971 р. його обрано керівником Херсонської організації Національної спілки письменників України Вісім років був головою Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка

Вірші почав писати у студентські роки, друкувався у періодичних виданнях. Творчий діапазон Миколи Івановича надзвичайно універсальний. З-під пера майстра слова вийшли друком романи, більш ніж 100 поетичних збірок, понад 300 пісень та експромтів, літературознавчі розвідки, понад 20 драматичних поем та комедій, чотири з яких присвячені Т. Г. Шевченку. Окремі нариси присвятив життю і творчості О. Гончара «Сила любові», «І краса, і держава».

М. І. Братан як письменник дебютував у 1961 році збіркою віршів «Смаглява Таврія». Згодом побачили світ поетичні книжки: «Луни» (1964), «Я – Сиваш» (1978), «Степові люди» (1979), «П’ята група крові» (гумор, сатира, 1999), «Царина» (1999), «Дожинок» (2004), «Семенівське шосе» (2007), «Пізні дощі» (2008), «У дорозі до нас» (2010) та ін. Перу автора належать романи: «Бережина» (1985), «Перепелина ніч» (1988) «Танго над лиманом» (2001), «Далі буде» (2006), «Голодна кров» (роман у новелах, 2008).

В останнє десятиліття свого життя поет звернувся до наймолодших читачів – вийшло друком близько 10 збірок творів для дітей: «Парасолька йде по місту» (2000), «Каченя шукає маму» (2006), «Футбол з парасолькою» (2008) та ін. У 2004 році у видавництві «Айлант» була надрукована книжка перекладів «Гостина». Вона включала дев’яносто п’ять перекладів із двадцяти однієї мови. На його вірші написана ціла низка пісень професіональними і самодіяльними композиторамиhttps://www.pisni.org.ua/persons/3812.html

Ні з якою у світі країною Не зрівняю Шевченківський край. Захлюпнуло мене Україною, І як хочеш мене називай! «Листвиною зеленопромінною…» Літературномистецьке  кредо М. Братан означує в багатьох ліричних творах, котрі звучать як декларації громадянської активності й патріотизму, гуманності й демократизму:  «Література – моє життя. Моя довічна любов – мій талановитий і врівні безталаний народ. Задля просвітління його долі писав, пишу, писатиму».

…Розбуджує і сумніви й надіїЦей відзимок-цей друг чи недруг твій. Та віриться: не вихолодить хуга. Тепла, що для скресінь нам берегти. Тож відзимок стрічай-таки, як друга,І для весни дорогу промети Як художник слова він починав із поезії і перебував у творчому пошуку, в її полоні щоденно, до останньої митті. Ліризм пронизує його вірші, їх зміст і форму, характери, пейзажі, мову, композицію, авторські відступи. Багато поезій присвятив рідному селу, односельцям. «Відзимок»

Поет дбайливо шукав теми і відповідні слова, щоб передати харак­тер, мову; викарбовував образи, точно і ретельно змальовував пейзажі, передавав найдрібніші нюанси настроїв, характерів, щоб викликати інтерес до прочитаного; виховував почуття гідності, любові, патріотизму, поваги до рідних, роду, праці, краю, українського слова.

Світи мені, поезіє добра, Де небеса бентежать в журавлинні. Край світу залітаю від Дніпра – І відкриваю Всесвіт у людині «Життя, життя…»Та після всіх мандрівок птахом з вирію. Я повертаю до свого гнізда. Дніпро-Славутич - благодатна водо,Тобою спраглу душу напоїв. Де б не бував, - «А я з Каховки родом», -Скажу, як ти, між ленських берегів.«З Каховки родом»Я помудрів, поїздивши по світу. Мені відкрилась істина проста: Життя коротке – як північне літо,Як субтропічне літо – суєта.

За рішенням виконкому Семенівської сільської ради від 20 грудня 2004 року М.І. Братану присвоєно почесне звання громадянина с. Семенівки На будівлі Семенівської школи відомому митцю встановлено меморіальну дошку, в музеї можна переглянути надзвичайно насичену експозицію, присвячену життю й творчості поета.

Нагороджений:- орден «Знак пошани». - почесна грамота Державного Комітету телебачення і радіо України «За сумлінну працю і професійні здобутки». - обласна літературна премія імені Миколи Куліша. – лауреат республіканської літературної премії ім. А. Малишка. - 2001 - медаль Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка «Будівничий України». - 2004рік - присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»

Лауреат премії імені Андрія Малишка Микола Братан, за словами Леоніда Куліша: «вперто, твердо і надійно ввійшов в українську літературу. Перші віршовані твори засвідчували, що їх автор неординарний, непересічний поет, щиро закоханий в навколишнє життя з його радощами й прикрощами, болями й надіями... І в кожному творі гранично окреслювалась неперебутня любов до степових людей, серед яких народився й виріс, творчо змужнів письменник».

Протягом творчого життя митець виховав десятки молодих літераторів, патріотів України, займався громадською діяльністю, активно популяризував рідну мову і культуру. Микола Іванович належить до генерації поетів, які несуть у собі Україну. Для них вона - не красива назва, географія, а сутність життя. Його працездатність гідна подиву. До останнього свого подиху Микола Іванович Братан залишався на передовій у боротьбі за утвердження рідної родинної мови на етнічно українських землях славної Таврії. За видноколом видноколо. Допоки серце б'ється - йди. Усе життя, по суті, - школа,Й легкого іспиту не жди «Усе життя, по суті, - школа»

Може, вість промайне: був такий-то… немає… Ви не вірте, що я передчасно погас. А повірте в мандрівку, яка не минає, Без печалі скажіть: він – в дорозі до нас. М.І. Братан «У дорозі до Вас»13 березня 2010 року обірвалося життя відомого українського письменника Миколи Івановича Братана

СОНЯШНИКОВИЙ СВІТІз матерніх добрих рук, що в поле мене вели,З блакитної чаші дня за даллю змайнулих літ. Явилося диво з див, як соняшники цвіли,Як вперше мені крізь них відкрився цей білий світ. Те літечко з-поміж літ не вмеркне, покіль живу,В останній, меженний час вітатиму ту ясень,Де сам я, мов ніжний квіт, між соняшників пливу. З-під матерніх смаглих рук в безмежно розлогий день. У зміні ночей і днів, у плинності літ і зим. Стежки заплелись в шляхи, простерті на сотні гін.І я пізнавав життя між сонячності й грози.І відав я гіркість втрат... І веснам складав я гімн... Отак на землі живу, як люди навкіл живуть,У славі не возгорджусь, не спопелить хула. Стежина веде в поля, де соняшники цвітуть, -Цей світ мені через них мати передала.

Листя на морозі посмутніло, Поскляніло - дзвонить, мов кришталь. Сніг - і зелень. Збоку глянеш - мило, Йде зима. Яка ще тут печаль! Між дерев людські потоки ллються. Ти і сам - у гаморі юрби. Та нічого так не жаль по-людськи Як тії плакучої верби.https://surl.li/uhvlwbhttps://surl.li/zzqisi(створено за допомогою ШІ)

Метелик над вогнемІ ніщо не спиняє його,І не треба за нього тремтіти,Як метелик летить на вогонь,Не страхаючись крил опалити. Понад самим пломінням змайне,І спурхне, і повернеться знову. Розтривожить знічев’я мене,Воскресить нашу давню розмову. Так, як він, я спадав на вогонь,Той, котрим ти мені пломеніла. Крила серця сліпого мого. Найкоротшим зі слів опалила. Я згорів у святому вогні,Мав навіки забути про тебе. Слово те називалося «ні»,Та вмирати від нього не треба. Надаремне летіти вдогонь. За літами, що звіялись димом. Дивака, що спада на вогонь,Залюбки назову побратимом.https://surl.li/msihtp(створено за допомогою ШІ)

Дарма, що не збулось. Була любов, була зневіра,Ба навіть розпач в юні дні. Можливо, я страждав без міри,Як докоряла ти мені. Та що я вдіять міг з собою. У вісімнадцять мрійних літ,Я почувався сиротоюІ то на всенький білий світ. Такою збуреної муки. Затим не відатиму вік,Хоча стрічанням і розлукам. В подальшій долі втратив лік. Донині все те не забулось,В душі назавжди запеклось,Нехай би знову повернулось,Дарма що мрілось, не збулось.

Семенівське шосе. Стелилась тут баюриста ґрунтівка,Яку верстали коні і воли... Той клопіт мій забути можна б досі,Як я, хлоп'я, мотора виручав. А батько мій стократ по цій дорозіВ близькі й далекі рейси вирушав. Коли було - не пригадаю точно,Але не в помаранчеві літа. Вдягла вона асфальтову сорочку,Доріженька, по суті ж бо, свята.Її минуле не судімо строго,Поміж земних доріг така одна. Веде мене до отчого порога. Не автобан, а скромниця - вона. На ній згадаю радощі колишніІ потамую нинішні жалі... А я не вірю. Я шукаю сліду,Що замели минулих літ вітри.І він мені воскресне, як приїду,Бодай і з-під асфальтної кори. Свята святих живе в душі нетлінно,В запомин відкотилося не все. Через моє життя струмує, плине. Дорога ця - Семенівське шосе.2007 р. М. Братан.

Натхненне слово письменника - земляка, закоханого в степове безмежжя і людей рідного краю, знаходить відгук у серцях шанувальників художньої літератури.

Джерела: Олексюк О. В. Поетика творів Миколи Братана: Літературно-мовознавче дослідження. – Херсон-Київ: Просвіта, 2004. - 44 с.https://www.pisni.org.ua/persons/3812.htmlhttps://naurok.com.ua/prezentaciya-literatura-ridnogo-krayu-poetichna-tvorchist-mikoli-ivanovicha-bratana-223747.htmlhttps://suspilne.media/kherson/186758-vidomi-neznajomci-mikola-bratan-hersonskij-poet-pisni-akogo-spivaut-u-rodinnomu-koli/https://suspilne.media/kherson/186758-vidomi-neznajomci-mikola-bratan-hersonskij-poet-pisni-akogo-spivaut-u-rodinnomu-koli/https://artkavun.kherson.ua/bratan_nikolaj_ivanovich.htmhttps://unalib.ks.ua/bratan-mikola-ivanovich.htmhttps://unalib.ks.ua/bratan-mikola-ivanovich.htmhttps://krai.lib.kherson.ua/b2-peopl-2.htmhttps://lib.kherson.ua/tvori-mi-bratana-1952-2014.htmhttps://suno.com/create?wid=default

Дослідження провели:учитель української мови та літератури Ірина Красновидта учениця Голопристанського ліцею №2 Анастасія Кузьміна 2025рік