Презентація на тему "Біла Церква"

БІЛА ЦЕРКВАПідготувала. Вчитель географіїПилипчанської гімназії Калачук Галина Іванівна

Біла Церква — місто обласного значення, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось. Населення Білої Церкви станом на 1 січня 2016 року становило 210,2 тис. жителів.

Історія міста. Місто Біла Церква – одне з найстаріших міст давньоруської держави, засноване в 1032 р. на високому скелястому березі Росі великим князем київським Ярославом Мудрим. Під назвою Святий-Георгій-на-Росї (в літописах фігурує коротка назва Юр’їв) місто було одним з південних форпостів, що стримували напади кочівників.

Пам’ятник Ярославу Мудрому

Краєвид на Замкову гору. 

Перші документальні відомості про відродження міста зі зміненою назвою Біла Церква стосуються будівництва Білоцерківського замку київським воєводою, князем С. Ф. Пронським 1552 року та надання привілеїв мешканцям міста, осадженого біля замку. Спочатку Біла Церква стала центром великого замкового округу, який тримали воєводи київські. Невдовзі місто й округ перетворюється на староство, яке тримали князі Острозькі, а з 1622 року – Любомирські.

Біла Церква відігравала роль одного з найважливіших центрів перших козацьких війн кінця XVI ст. Під проводом К. Косинського, С. Наливайка і Г. Лободи.

Повстанцям під проводом Криштофа Косинського, пам'ятна стела

З початком Визвольної війни Біла Церква стає полковим містом та важливішим оборонним пунктом козацької держави на прикордонні з Річчю Посполитою. З нею пов’язана більшість військових подій, які відбувалися в цей час на козацькій території, зокрема Білоцерківська битва і підписання договору 1651 року. Білу Церкву неодноразово відвідував гетьман Б. Хмельницький.

Під час майже безперервних війн часів Руїни Біла Церква була одним з їх епіцентрів. Більшість гетьманів відвідали місто або бажали заволодіти нею озброєною рукою.

З 1680-х рр. Біла Церква продовжує грати роль польського прикордонного центру. Коменданти Білоцерківської фортеці ведуть військові дії проти фастівського полковника С. Палія, який у 1702 році захоплює місто і переносить сюди свою резиденцію. Незабаром Біла Церква опиняється у руках гетьмана І. Мазепи і стає правобережною столицею Гетьманщини. Біля 1712 року місто повертається під контроль польського уряду.

1774 року Біла Церква була подарована коронному гетьману Ф.-К. Браницькому і через кілька років перетворилася на Білоцерківське графство, яке находилося у володінні гр. Браницьких до 1917 року.

У XIX ст. Біла Церква перетворилася на визначний політичний і промисловий центр краю. Резиденцію гр. Браницьких відвідували імператори та члени царської сім’ї, визначні російські та польські політичні діячі.

1918 року Білу Церкву поглинає хаос громадянської війни.

Перед Другою Світовою війною Біла Церква зазнала чимало змін. Збудовано нові та відновлено старі підприємства. Відкрито низку освітніх та культурно-освітніх закладів. Поряд з цим білоцерківці пережили усі жахи голодомору та репресій.

З 16 липня 1941 року до 4 січня 1944 року тривала окупація Білої Церкви німецькими військами

Після звільнення розпочинається відбудова Білої Церкви, відновлення культурно-освітніх закладів та промислових підприємств. До 1946 р. місто було повністю відбудоване. Протягом 1959-1965 рр. у місті побудовано та введено в дію 14 нових підприємств, розпочато будівництво велетня нафтохімічної промисловості СРСР – Білоцерківського шинного комбінату.

Сьогодні Біла Церква – місто обласного підпорядкування Київської області. Економіка міста представлена потужним промисловим комплексом, який складається із 57 підприємств різних галузей. Серед найпотужніших ПРАТ «Росава», ТОВ «Завод пакувального обладнання Термо-пак», ООО СП «Бегленд», ООО «Маревен Фуд Україна».

У Білій Церкві діє 36 дошкільних навчальних закладів, 25 загальноосвітніх навчальних закладів. Розвинена інфраструктура позашкільної та клубної роботи з дітьми. У місті працює 6 ДЮСШ, 7 клубів за місцем проживання.

Медична галузь представлена 18 лікарняними установами багатопрофільного та спеціалізованого напрямку.

Біла Церква – потужний культурний осередок Київщини: працює  6 шкіл естетичного виховання, 11 бібліотек, краєзнавчий музей, Будинок органної та камерної музики, театр ім. П. К. Саксаганського, кінотеатр ім. О . Довженка.

Історичний центр міста, який складався протягом другої половини XVI – початку XIX ст., зараз репрезентують кілька не пов’язаних один з одним будівель та решток архітектурних ансамблів: Торгові ряди, костьол Іоанна Хрестителя, Преображенського собор, Зимовий палац, ансамблі гімназії та поштової експедиції.

Літня резиденція графів Браницьких – парк Олександрія. Наявність природної діброви, різноманітність рельєфу, близькість річки сприяли створенню чудового витвору садово-паркового мистецтва в ландшафтному, або англійському стилі, який набув широкого розповсюдження в Росії у другій половині XVIII ст. Музей парку «Олександрія», створений на громадських засадах у 1962 р. Крім природничих колекцій, у ньому експонується дуже цінна колекція мармурової скульптури XVIII ст. митців світового значення.

 Видатні особи, що народилися і перебували у Білій ЦерквіУ місті народилися: художник-портретист Л. Долинський, композитор і хоровий диригент Я. М. Яциневич, фізик, академік АН СРСР Г. М. Вул, математик, академік АН СРСР Ю. В. Линник.

У місті жили і працювали: композитор К. Г. Стеценко, археолог і музеєзнавець С. Л. Дроздов, ветеринар, професор П. Гімельрайх, письменник В. С. Кучер, педагог, професор М. М. Грищенко, вчений-селекціонер В. М. Лебедєв, засновник української школи фізіологів, академік Є. П. Вотчал, ботанік, генетик, селекціонер, географ, мандрівник М. І. Вавілов, льотчик-космонавт П. Р. Попович.

Свого часу в місті бували О. В. Суворов (співав на криласі Свято-Успенського храму), М. І. Кутузов (інспектував місцеві війська й робив візити гр. О. В. Браницькій), Г. Р. Державін (склав кілька віршованих написів для паркових та міських будівель), О. С. Пушкін (залицявся до гр. Є. К. Воронцової, уродженої гр. Браницької), П. Куліш (оглянув Білу Церкву під час подорожі), Т. Г. Шевченко (переночував у місцевому готелі), І. С. Нечуй-Левицький (приїздив на літні місяці купатися в Росі), Шолом - Алейхем (Ш. Н. Рабінович) - написав кілька оповідань.

 Мандрівка Білою Церквою залишає по собі відчуття миру, любові та гордості за рідну землю.