Презентація на тему: «Цікава Херсонщина»

«Асканія-Нова» — єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якої ніколи не торкався плуг. На території Асканії зростає 478 видів вищих рослин, 13 з яких занесено до «Червоної книги України». Цікавим є той факт, що тваринний світ заповідного степу майже зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів.   Великою популярністю серед туристів користуються екскурсії степом в кінному екіпажі маршрутом, прокладеним територією Великого Чапельського поду. Екологічна стежка заповідного степу проходить територією ділянки «Стара» (площа 520 га), де представлені майже всі характерні типи рослинності та ґрунтів.

Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі. Складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами»), висотою близько 5 м, і негустою рослинністю... Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з'явилися порівняно недавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.   Стримують пустелю, яка в діаметрі має розмір близько 15 км, штучно насаджені густі ліси. За словами місцевих жителів, тут часто трапляються масштабні пожежі, оскільки ліс легко займається через погодні умови, а гасити полум’я важко, оскільки ліс був посаджений з точки зору науковців неправильно – занадто щільно.

Палац Фальц-Фейнів у Гаврилівці Фальц-Фейни – одна з найзаможніших і найвпливовіших родин Херсонщини початку XX ст. Їх поправу називали королями Таврійських степів, королями вівчарства. Вони підняли на найвищий рівень не лише розведення овець-мериносів і коней, землеробство і хліботоргівлю, але й залишили нащадкам всесвітньо відомий заповідник Асканія-Нова... Гаврилівка – маєток на високому правому березі Дніпра на півночі Херсонської області. Свою назву отримав наприкінці ХVІІІ ст., коли був подарований Катериною II великому російському поету Гаврилі Державіну.

Садиба князя П.Трубецького Серед місцевого населення ходять абсолютно різні легенди: одні кажуть, що князь не полюбляв цей дім і не жив в ньому, інші ж навпаки – що і жив і любив. Маєток споруджений на межі ХІХ - ХХ століть у стилі французького ренесансу. Головною дорогою до садиби був Дніпро, тому парадний фасад та центральні ворота були направлені до річки. На території садиби знаходився великий кінний завод та численні виноградники закладені в 1896р. за порадою князя Лева Сергійовича Голіцина.   До наших днів збереглися руїни палацу, огорожа, господарські будівлі, льохи, місток, склад та флігель в стилі псевдоготики.

Урочище Буркути – територія, покрита озерами, гаями, очеретяними чагарниками і луками. Швидше за все, саме це урочище і було вперше названо словом «Буркути». Припускають, що походження цього слова - тюркське. Точніше татарське: адже в цьому місці татари бували не раз і не два. Урочище площею 5,2 тисяч га, знаходиться на Чалбаській (Виноградівській) арені Нижньодніпровських пісків. Центр цієї перлини природи розташований на межі Голопристанського та Цюрупинського районів. Природний ландшафт земель несільськогосподарського призначення - ось головна цінність таких місць, як Буркути. За показниками біологічної різноманітності лісництво Буркути є мало не рекордсменом. Адже через поєднання самих різних ландшафтів - боліт, озер, лісів і піщаного степу - в цих місцях ростуть і мешкають набагато більше рослини і тварини, ніж на інших територіях тієї ж площі. І багато які з них рідкісні і зникаючі. І це справжнє багатство, гідне здивування і захоплення.

Херсонська фортеця Видатний ідеально правильний геометричний зразок військово-інженерного мистецтва, фортеця земляної фортифікації, спроектована точним інженерно-математичним методом... Це приклад фортифікаційних споруджень типу Петропавлівської фортеці в Санкт-Петербурзі, Аннінської в Черкасську, св.Димитрія Ростовського в Ростові-на-Дону. Херсонська фортеця – це і історія, і визначна пам’ятка, і архітектурний шедевр міста Херсон, закладеного згідно з Указом Катерини ІІ на місці воєнно-польового укріплення - Олександр-Шанця.   З червня 1778 року будівництво міста було покладено на князя Григорія Потьомкіна, генерала Івана Ганнібала - сина «арапа Петра Великого», що здійснював будівництво фортеці та корабельної верфі, тисяч матросів, солдат, казенних та вільних робочих, чиїм трудом та наполегливістю будувався Херсон.  

Нині Громадською радою при міському голові, куди входять 25 громадських організацій міста, що представляють більше 50 тисяч громадян Херсона, започатковано ідею щодо створення ландшафтної моделі Херсонської фортеці в масштабі 1:100, херсонці розуміють, що цей проект стане родзинкою як для гостей міста, так і для його жителів.   Місцем для розташування макета Херсонської фортеці вибрано територію ботанічного саду Херсонського державного університету. 26 квітня 2008 року було закладено ландшафтну модель фортеці та розпочато реалізацію цього проекту.   Історична вірогідність макета забезпечена завдяки участі в проекті співробітників Херсонського краєзнавчого музею.  скульптором В.Шамарою. Важливою особливістю макета стане триумфальна арка, копія арки, побудованої на честь приїзду Катерини ІІ в м.Херсон.

Чорноморський біосферний заповідник Це найбільший за площею заповідник України. Він є природним еталоном водно-болотних угідь північного узбережжя Чорного моря... Чорноморський біосферний заповідник простирається уздовж північного узбережжя Чорного моря від південного берега Дніпро-Бузького лиману до східного берега Тендрівської затоки. За адміністративним розподілом територія заповідника відноситься до Голопристанського району Херсонської області й, частково, до Очаківського району Миколаївської області. Чорноморський заповідник створений 1927 року, у 1983-му був проголошений біосферним. В 1985 році Чорноморський біосферний заповідник одержав сертифікат ЮНЕСКО й увійшов у Міжнародну мережу біосферних резерватів. Чорноморський біосферний заповідник є природним еталоном водно-болотних угідь північного узбережжя Чорного моря, які відіграють важливу гідрологічну, біологічну й екологічну роль у функціонуванні прибережної системи.

Сучасна площа Чорноморського біосферного заповідника становить 89129 га. Більше 80% загальної площі заповідника представлені акваторіями Тендрівської (східна частина) і Ягорлицької заток Чорного моря й кілометровою смугою морської акваторії уздовж коси Тендра. До складу заповідника входить 14148 га суші, у т.ч. 6 материкових ділянок: Волижин ліс, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська на Кінбурнському півострові, ділянки приморського степу Ягорлицький Кут, Потіївська та Потіївська Стрілка;   і понад 20 островів материкового й акумулятивного походження: Бабин, Смалений, Орлів, Тендра, Єгипетські, Кінські, Довгий, Круглий. Берегові лінії ЧБЗ мають загальну довжину 489 км.Природно-територіальні й природно-аквальні комплекси заповідника є природними, типовими й репрезентативними для регіону.