"Рости - виростай, про природу дбай"

Про матеріал
Розробка позакласного заходу має екологічний характер. Матеріал розрахований для учнів початкової школи.
Перегляд файлу

 Віконечко в природу

Тема: «Рости – виростай, про природу дбай»

Мета: Розширювати та збагачувати знання дітей про природу рідного краю, підводити учнів до усвідомлення єдності життя і здоров’я людей та стану природного довкілля, необхідності користування дарами природи так, щоб не зашкодити довкіллю.

         Формувати вміння використовувати раніше набуті знання в спеціально створених ігрових ситуаціях щодо екологічно безпечної поведінки в природному довкіллі.

       Розвивати фізичні якості дітей.

      Виховувати бережне ставлення до оточуючої природи.

 

                                                   Хід розваги

Мавка: Ой скільки гостей прийшло до нас!

Лісовик: Доброго дня. Ми, лісові мешканці, вітаємо вас. Я- Лісовик, а поряд зі мною Мавка.

Ведуча: Як гарно тут, яка тиша, як чудово пахне!

Лісовик: У нас, справді,  тихо і гарно, а також чудово пахне цілюща сосна! Повітря соснового бору виліковує хворі легені. Отож, діти, дихайте, зцілюйтесь.

Мавка: Так, але інколи сюди приходять люди, які руйнують цю красу і знищують дари природи.

Лісовик: Давайте послухаємо, що нам розповість мудрий дуб, що росте у нашому лісі.

Дуб: Зламав Івасик гілку дубову

         І кинув, як награвсь, її додолу.

         Веселий він побіг собі додому,

         Вона лежить на глинищі рудому.

Вчитель: В її прожилках не бродити соку,

                 Не гріти мрію ніжну і високу.

                 Івась у ліжку спить собі спокійно, тихо,

                 Невже не знає, що накоїв лихо?

Лісовик: Не сумуй, дубе, ми спробуємо тобі допомогти. Діти, що ми можемо зробити?

Діти: Перев’язати гілку.

Лісовик: Проте,  краще не ламати гілок.

Дуб: Дякуємо вам, діти. За те, що ви знаєте як треба лікувати дерева, я        дарую вам жолуді.

Лісовик: Слухайте, діти! Це співають наші лісові артисти – птахи.

   ( вилітає пташка, а за нею біжить хлопчик, ловить її)

Хлопчик: Піймав я пташку,

                 Лагідно тримаю.

                Я дам тобі зернятка і води.

                У клітці  про тебе я подбаю,

                Моя пташино, тільки не тремти!

Пташка: Пусти мене. В неволі я загину.

                  Водичку і зерно сама собі знайду.

                  Страшна неволя, добрая дитино.

                  А буде воля – я не пропаду.

Хлопчик: Лети, співай у небі гомінкому,

                   Хоч і маленький, зрозумів я все .

                   Моя рука нікому і ніколи

                   Ні кривди, ні біди не принесе.

Лісовик: Молодець, ти справжній друг природи.

Пташка: (повертається) Ой, горе! Вітер скинув з дерева моє гніздечко.

 Пропали мої яєчка. Не буде пташенят!

Лісовик: Не хвилюйся, пташко! Діти тобі обов’язково допоможуть.

    ( Гра – естафета. «Хто швидше збере яєчка у гніздечка». З-ня: Учень біжить по доріжці, пролізає в обруч, оббігти умовне гніздо, покласти яєчко).

Пташка: Дуже вам дякую!

Ведуча: Хто це поспішає нам на зустріч?

Мурашки: Хіба ви нас не впізнали? Ми – мурашки. Пригріло сонечко і нам потрібно полагодити будинок. Ми дуже поспішаємо!

Лісовик: Вони завжди дуже заклопотані, а чи знаєте ви, чим вони так зайняті?

Діти: Працюють!

Лісовик: А що ми можемо для них зробити, чим допомогти?

Ведучий: Огородити їх будинок – мурашник, щоб хтось ненароком

його не зруйнував.

Лісовик: А й справді, в мене є кілочки. Давайте пограємось і позмагаємось, а заодно і добру справу зробимо. Отож потрібні спритні й працьовиті діти.

      ( Гра – естафета. «Постав кілочки навколо мурашника». Змагаються дві команди по 5 учнів. Діти стрибають по купинах до мурашника, ставлять кілочки і повертаються назад).

Мурашки: Дякуємо вам. Приходьте до нашого лісу ще.

Мавка: Підемо, діти, до ставка,

               Він був такий чудовий.

               Кругом татарник, осока,

               І риби був він повний.

Ведучий: Тихенько, діти, тут хтось є. Давайте подивимось, що відбувається.

Хлопчик-рибалка: (виходить і промовляє).

                     Що це сталося, агов?!

                     Цей ставок немов загинув.

                     Вудочку таки закину –

                    Недарма ж сюди прийшов.

   ( Витягає рибку)

                     Звідкіля це ти узявся?

                     Як ти досі не пропав?

                      Став побачив я й злякався,

                      Як ти в ньому існував?

Карась:  Не кажи, бо я заплачу,

                 Страх бере мене й тепер.

                  Повно банок і лахміття,

                  Трохи-трохи я не вмер.

Хлопчик-рибалка: Цим ставком колись хвалився,

                                   А тепер ставок пропав.

                                   Як крізь землю провалився,

                                    Наче дідько його взяв.

Карась: Люди дбати перестали

                І про рибу , й про ставок.

                Пляшки й сміття накидали

                І не стало в нім води.

Хлопчик-рибалка: Ой, карасю, годі буде,

                                   Перестань -  бо вже кричать!

Карась: Ні,хай чують риби й люди,

                Ні, не буду я мовчать!

Мавка: Як можна знищити красу,

               Спаклюжити красу природи?

Лісовик:  Напевно розважались тут

                  Злі вороги людського роду?!

Ведучий: Давайте почистимо ставок. Для цього мені потрібні помічники.

      ( 3 команди по 5 учнів. З-ня : оббігти кеглі, сачками дістати сміття по одному предмету, повернутися до команди, покласти у рядно).

Лісовик:  Діти, а хто у вас самий спритний? Хто зможе скласти букет із квітів?

      (Два учні тримають в руках обручі. Діти кидають квіти. Вигроає той, хто впіймає більше квітів- збере букет).

Дівчинка: (вбігає, хоче зірвати квітку).

            Мені дуже сподобалась ця квітка.

            Принесу її додому

            Із зеленого гаю.

            Розпушу їй чорнозему,

           Добрив підшукаю.

           Квітку посаджу в відерце,

           Буду поливати.

Квітка: Хоч мене і пересадять

               В золоте відерце,

              Та в неволі гнеться спина,

              В’яне моє серце.

             Бог створив мене для щастя

             Й чарівного дива.

              Хто ж порве моє коріння,

              Буде нещасливим.

Дівчинка: Я так більше не робитиму. Ти, квіточко, вибач мені, залишайся в лісі і даруй всі радість.

Ведуча:  Коли йдеш ти полем, лісом, лугом,

                 Будь завжди ти природі другом.

                Не топчи зеленої трави,

                Ти скажи їй: «Зеленій, живи!».

                Коли ж лісом будеш ти іти,

                То посій зернятко доброти.

                Побажай і дереву, і пташці,

                Щоб жили вони у мирі і у щасті.

 

 

docx
Додано
22 січня 2019
Переглядів
469
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку