Коротко про головне…{08 FB837 D-C827-4 EFA-A057-4 D05807 E0 F7 C}Столиця. Нью-ДеліНайбільше місто. Калькутта, МумбаїОфіційні мови. Гінді та англійська. Державний устрій. Федеративна республіка. Парламентаризм. Президент. Прем'єр-міністр. Пратібха Патіл. Манмохан Сінґх. Незалежність від Великобританії15 серпня 1947 Площа - Загалом3 287 590 км² (7-ма) - Води (%)9,56%Населення - перепис 2008 р.1 132 446 000 - Густота329 ос/км² (19-та)ВалютаІндійська рупія (INR)Домен інтернету.in. Телефонний код+91 Респу́бліка І́ндія або І́ндія (англ. Republic of India, гінді भारत गणराज्य, Bharat Ganarajya) — країна в Південній Азії. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном; на півночі — з КНР, Непалом і Бутаном; на сході — з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.
Загальні відомості про країну. Республіка Індія — країна на півдні Азії, яка включає в себе більшу територію Індійського субконтиненту. Територія — 3 166 829 кв. км (є 7-ю країною в світі за географічною площею). Довжина з півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км. Кількість населення — 1 млрд. 132 млн. осіб (2008 р.; у 1990 р. — 844 млн.) Це друга за величиною населення, — після Китаю, — держава на планеті Земля. Столиця — Нью-Делі Грошова одиниця — індійська рупія = 100 пайсам. Експорт: чай, кава, залізо, сталь, спеції та прянощі, текстиль, коштовне каміння та ювелірні вироби, техніка, хімікати, шкіра та шкіряні вироби, риба Імпорт: нафта,машини та механізми,коштовний камінь, міндобрива, хімікати Національна тварина – тигр. Національний птах – павич. Національна квітка – лотос.
Назва країни. Офіційне ім’я країни, Індія, походить від старовинної перської версії назви Сіндгу (історична локальна назва річки Інд). В Конституції Індії та в офіційному користуванні існує також назва «Бгарат», яка походить від санскритського імені давнього індійського царя, історія якого викладена в поемі «Махабгарата». Третя назва — «Хіндустан» (з перської — «країна індійців») — існує з часів Великих Моголів.
ГеографіяІндія розташована на півдні Євразійського континенту, на півострові Індостан. Має берегову лінію довжиною в 7 тисяч кілометрів та кордони із Пакистаном на заході, Китаєм, Непалом і Бутаном на північному сході та Бангладеш і М’янмою (колишня Бірма) на сході.Індія також претендує на кордон із Афганістаном на північному заході (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану). В Індійському океані має кордон з Мальдівами на південному заході, Шрі-Ланкою на півдні та Індонезією на південному сході. Від Шрі-Ланки її відділяють Полкська протока і Манарська затока; протокою Ґрейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією. Рельєф: гірська країна Гімалаї на північному кордоні, річкові долини Ґанґу, Інду, Брахмапутри; плато Декан на південь від річки Нармада — між західним і східним хребтами Гат; на заході — пустеля. Найвища точка — гора Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм) — 8611 м. До складу Індії входять Андаманські і Нікобарські острови, острови Лакшадвіп.
Населення. З населенням 1,2 млрд. чоловік, Індія є другою найбільш густонаселеною країною світу. Останні 50 років спостерігається швидке зростання населення за рахунок медичних досягнень (покращення медичного обслуговування) і масове зростання продуктивності сільського господарства (так звана «зелена революція»). Міське населення Індії збільшилося в кілька разів протягом ХХ століття і більше концентрується у великих містах. До 2001 року стало понад 35 міст з мільйоним населенням, з найбільших міст з населенням понад 10 мільйонів кожне, виділяються Мумбаї, Делі і Колката. Однак тенденція зростання кількості населення в сільських районах, надалі спостерігається, оскільки більше 70% населення Індії як і раніше, проживають в селах. В Індії пропагують переваги малодітної сім’ї, використовують різні методи обмеження народжуваності, у деяких випадках — матеріальне заохочення сімей, які прагнуть обмеження народжуваності. Демографічні проблеми створюють ряд інших проблем, зокрема продовольча і неписемності (до 50% населення регіону є неписьменне через бідність країн).
Мови ІндіїІндія є найбільшою в світі країною в культурно-мовному спектрі. Індія є домом для двох великих мовних сімей: індо-арійська (якою говорять близько 74% населення) і дравідійська (якою розмовляють 24%). Мова гінді, найбільш вживана, є офіційною мовою в Індії. Англійська мова широко використовується в бізнесі і державному управлінні, має статус «офіційної мови»[ суттєвим також є її використання в освіті, особливо в середовищі вищої освіти. Крім того, у кожному штаті та союзній території використовують свою власну мову, як офіційну, і в Конституції Індії також визнаються, ще 21 мови, якими найчастіше користуються в індійському суспільствій їм надано офіційного статусу. Слід відмітити, що дослідниками мовниками в Індії нараховано безліч діалектів, їх кількість сягає 1652.
Релігія. Чотири великі релігії світу (індуїзм, буддизм, джайнізмта сікхізм) походять із Індії. Більше 800 мільйонів індійців (80,5%) є індуістами. Решта населення відноситься до релігійних груп: мусульман (13,4%), християн (2,3%), сикхів (1,9%), буддистів (0,8%), джайністів (0,4%), євреїв, зороастрійців, та послідовників бахаїзму та інші[. Секуляризм — розділення церкви від держави, є одним з найбільш фундаментальних принципів індійських штатів і закріплені в Конституції Індії. Послідовники сотень різних віросповідань цілому існують пліч-о-пліч віками, тим не менш, є іноді регіональні, обмежені, сектантські зіткнення. А також були випадки-поодинокі, масштабних релігійних зіткнень між послідовниками значних релігійних течій: мусульман — індуїстів чи індуїстів — сикхів, які доволі значуще відображалися на історії та суспільстві індійському.
АрхітектураІндійська архітектура є однією з областей, у якій найяскравіше представлене розмаїтість індійської культури. Більша частина архітектурних пам'ятників Індії, включаючи такі монументи як Тадж-Махал й інші приклади монгольської і південно-індійської архітектури, являють собою змішання древніх і різнорідних місцевих традицій різних регіонів Індії й зарубіжжя. Архітектура Індії в ісламський період іслам почав проникати в Індію з VІІІ століття; у 1398 році в країну прийшли армії Тамерлана. Його нащадок Бабур у 1526 році завоював практично всю Індію та заснував Імперію Великих Моголів. Вона проіснувала до 1857 року. Завойовники намагалися пристосувати залишки зруйнованої архітектури для власного мистецтва та будівництва. Так фрагменти будівель, перш за все колони, стовпи, скульптурні прикраси були перенесені до нових мусульманських споруд. У ХІІ — ХІІІ ст. в Індії з'явилися основні типи культових споруд мусульман, у першу чергу мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. В основних типах архітектурних споруд раньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будівель також видно вплив індійської архітектури. Колони, деталі архітектурних прикрас із великою кількістю рослинного орнаменту запозичені з буддійських та індуїстських будівель. Також характерною рисою архітектури ранньоісламського періоду є вписаність у навколишнє середовище.
Література. Найбільш ранні твори індійської літератури протягом багатьох століть передавалися усно й тільки пізніше були записані. До них відноситься санскритська література — Веди, епоси «Махабхарата» і «Рамаяна», драма «Абхиг'яна-шакунталам» і класична санскритська поезія махакав'я— і тамільська література сангам. Переломне для Індії XX сторіччя породило багату літературну спадщину. Класиками не тільки індійської, але і світової літератури стали письменник Премчанд та Рабіндранат Тагор — поет, прозаїк та драматург, що писав на мові бенгалі, лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року. Їхні твори відображали прагнення індійського народу до національного та соціального визволення. Соціальні виклики, що постали перед незалежною Індією, породили літературу, яка описувала нелегке життя трудового народу країни, складну долю особистості у несправедливих соціальних реаліях. Українському читачеві відомі глибоко соціальні твори індійських письменників Нагарджуна, Рамеша Бакші, Бгішама Сахні, Крішана Чандара. Елемент з Курукшери
Танець. В індуїзмі, танці завжди відігравали важливу роль в побуті, часто танець представляв собою як версію молитви, в інших випадках його поєднували з міфологічним темами з уяви індійського суспільства. Також не дивно, що в Індії величезну кількість класичних танців, розроблено саме з елементами гри. Танець є одним з найбільш розвинених форм мистецтва в Індії. Часто, навіть найнезначні рухи і вирази обличчя нестимуть якесь символічне значення. Класичні танці, як правило, покладені на літературну основу, або ж черпають мотиви саме з літературних першоджерел. Найвідомішими індійськими народними танцями є бхангра в Пенджабі, біху в Ассам, чхау в Західній Бенгалії, Джаркханді та Орісса і гхумар в Раджастані. Індійською національною академією музики, танців і драми надала статус класичних восьми танцям. Це: бхаратанатьям штата Таміл-Наду, катхак в Уттар-Прадеш, катхакалі и мохіні-аттам в Кералі, кучипуді в Андхра-Прадеш, маніпурі в Маніпурі, одіссі в Оріссі і саттрія в Ассамі.[Доволі багато в Індії регіональних народних танців. Їх застосовують в різних випадках, наприклад, на весіллях, місцевих громадських заходах, або ж зборі урожаю чи початку мусону.
Індійський театр часто сполучає в собі музику, танці й імпровізований діалог. Сюжети часто засновані на мотивах, запозичених з текстів індуїзму, а також на середньовічних літературних творах, соціальних і політичних новинах. Деякі регіональні форми індійського театру це: бхавай в штаті Гуджарат, джатра в Західної Бенгалії, наутанки і рамліла у Північній Індії, тамаша в Махараштрі, терукутту в Таміл-Наду, і якшагана в Карнатакі. Існють також багаті традиції маріонеткового театру — традиційні, здебільшого тепер, в сільських районах ІндіїТеатр
Йо́га (дослівно: «звязок [з Брагманом]») — психопрактика зміни свідомості, сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних практик, що розробляються в різних напрямах індуїзму та буддизму з метою керування психікою та психофізіологією індивіда задля досягнення піднесеного психічного й духовного стану. У вужчому сенсі йога — одна з шести ортодоксальних шкіл (даршанів) філософії індуїзму. Вища мета йоги — зміна онтологічного статусу людини у світі. Основні напрями йоги: раджа-йога - королівська йога, шлях медитації; карма-йога - шлях діяння; джняна-йога - шлях знання; бхакті-йога - шлях служіння; Крім чотирьох основних напрямків йоги, існує також багато інших, серед яких широко відома хатха-йога - шлях очищення тіла та розуму. У філософії індуїзму йогою вважають систему раджа-йоги, викладену в «Йога-сутрах» й тісно пов'язану з базовими принципами санкх'ї. Йога обговорюється в різноманітних джерелах індуїзму, таких як Веди, Упанішади, «Бгагавад-Гіта», «Хатха-йога-прадипіка», «Шива-самхіта» і «Тантри». Кінцева мета йоги може бути абсолютно різною — від поліпшення фізичного здоров'я до досягнення мокші. Йога