Презентація з історії України у 7 класі - "Проект Народний календар. Різдво"

ВИХОВНА ГОДИНА: Захист проекту: “Народний календар”

Різдво Христове

Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Римо-Католицька Церква, більшість протестантських церков, а також більшість православних, включаючи Константинопольську, Антіохійську, Александрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську й Грецьку церкви, святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня.

Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська православні церкви, усі Українські православні церкви, а також Українська греко-католицька церква святкують Різдво в ніч на 25 грудня за старим Юліанським календарем, що в XX-ХХІ століттях відповідає ночі з 6 січня на 7 січня за сучасним Григоріанським календарем. Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.

Різдво і його значення в різних напрямках християнства Різні люди і різні напрямки християнства можуть по різному трактувати природу Бога і Ісуса Христа. Православне трактування в даному випадку спирається на православний символ віри, перші три постулати якого говорять стосовно цього наступне: 1-й постулат. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого й невидимого 2-й постулат. Вірую в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. 3-й постулат. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. Таким чином для православних Різдво належить до самих великих свят в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей всього світу, допомогти їм побачити правильний шлях у житті.

Різдво в Україні

Різдво одне з найвідоміших і найвеличніших свят. Розпочиналося опівночі після Святвечора. Люди йшли до церкви на нічну божу службу, щоб ушанувати новонародженого Христа. По закінченні церковної відправи родина збиралася на святковий сніданок, який вже не був пісним. Розговівшись, лягали спочивати. Під обідню пору одружені діти, як правило, відвідували своїх батьків або дідусів та бабусь. Вони брали із собою три хлібини, кутю, сало та ковбаси, посвячений вінок та пляшку горілки.

Увечері гуляння розпочиналося з новою силою. Щоправда, тільки на Слобідській Україні, Поліссі, Гуцульщині. На Покутті колядували на Святвечір, а на Західному Поділлі — лише вранці наступного дня. Та все ж першими розпочинали колядувати діти, а вже потім молодь чи навіть дорослі (наприклад, на Західній Україні). Колядники, заходячи на подвір’я кожної хати, славили господарів, бажали їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, добробуту.

Якщо в родині були діти, які довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто могло допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали міхоношу водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками чи горіхами. Вважалося, що побажання, висловлені на новорічні святки, мали стати реальністю.

Другий день Різдва називався колись Пологом Богородиці, у лемків Вимітним днем, бо того дня ходили по хатах чоловіки (мабуть, парубки) і замітали за тамтешню дівчину, за що діставали від господарів «почесне». З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м'ясних страв.

За правило було приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши «небажаних гостей», примикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати.

Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього свят-вечора). Різдвяні колядницькі гуртки складали переважно парубки. Гуртувалися вони по окремих вулицях або кутках. Обов’язково обирали серед себе старшого (отамана, «березу») та міхоношу, який носив зібрані продукти. До складу ватаги нерідко входили музики. На Східній Україні переважали обходи із різдвяною зіркою, на Західній – із ляльковим або живим вертепом.

З Різдвом пов’язано чимало прислів’їв Дми не дми — не до Різдва йде, а до Великодня. Дуй не дуй, а вже не до ковбаси, а до яєць іде. Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче. На Різдво обійдеться без паски, а про мак буде й так, а без олії не зомлію. Обійдеться на Різдво без свяченого, а на Великдень без куті. Не дивниця, що на Різдво метелиця.

За різдвяним днем віщували погоду і врожай Якщо сонячний день — дорід на хліб. На Різдво йде сніг — заврожаїться озимина. Зелене Різдво — білий Великдень. Якщо на Різдво буде багато бурульок понад стріхою, то вродить ярина, особливо ячмінь. Який день на Різдво, такий і на Петра (12 липня), бо як по Різдвові, так і по Петрові. Як на дві неділі перед Різдвом рясний іній, то перед Петром буде на гречці рясний цвіт. В який день випало Різдво, в такий треба починати жнива.

Дякуємо за увагу