Презентація на тему:"Шляхи передачі інформації в живих системах."
10 клас профільний рівень. Підручник К. Задарожний.
Мета: Центральна догма молекулярної біології Френсіса Кріка 1958 року .
Схема передачі інформації в живих організмах згідно з центральною догмою молекулярної біології. Ферменти, що забезпечують передачу спадкової інформації
Особливості людини як генетичного об’єкта Неможливість експериментальних схрещувань. Неможливо за заздалегідь розробленою схемою відбирати батьків з потрібними генотипами та одержувати й аналізувати їхніх нащадків. Люди беруть шлюб вільно, не зважаючи на генотип партнера та без будь-якої «дослідницької» мети. 2. Пізня статева зрілість і довга тривалість генерацій. Для зміни одного покоління у людини потрібно 20—30 років, що ускладнює проведення генетичного аналізу успадкування ознак.3. Невелика кількість нащадків.4. Відсутність чистих ліній і неможливість їх отримання.5. Велика кількість хромосом (груп зчеплення).6. Неможливість створення стандартних умов існування для різних груп людей. Наприклад, основними причинами таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба кишечнику тощо, є несприятливий вплив певних чинників довкілля, але їхній розвиток залежить від генетичної схильності.
Фермент РНК-залежна ДНК-полімераза будує ланцюжок ДНК за зразком ланцюжка РНК. Принцип побудови нової молекули також базується на явищі комплементарності. Транскрипція Зворотна транскрипція ДНК (зразок) РНК (будується) РНК (зразок) ДНК (будується) Г Ц Ц Г Ц Г Г Ц Т А А Т А У У А Особливо часто цей процес використовують віруси, у яких нуклеїновою кислотою є РНК. Вони проникають у клітини живих організмів і там за допомогою ферменту ревертази зі своєї РНК утворюють ДНК.
Ферменти, що забезпечуютьпередачу спадкової інформації1. Полімерази — це ферменти, які здійснюють полімеризацію нитки нуклеїнової кислоти з нуклеотидів, використовуючи як матрицю вже існуючий ланцюг нуклеїнової кислоти. 2. Топоізомерази — це ферменти, які здатні змінювати топологію ДНК (її просторову будову). 3. Гелікази — це ферменти, які відповідають за розділення дволанцюгових молекул нуклеїнових кислот на одноланцюгові. Залежно від того, з якою нуклеїновою кислотою працює фермент, виділяють ДНК-гелікази і РНК-гелікази.
Запитання та завдання 1. За яким зразком і що синтезує РНК-залежна ДНК-полімераза? 2. Чи потрібні топоізомерази і гелікази в бактеріальній клітині, ДНК якої має вигляд кільцевої молекули? 3. У якій послідовності повинні працювати полімераза, геліказа і топоізомераза для забезпечення процесу реплікації?