Презентація на тему: "Ураження електричним струмом"

Дія електричного струму на організм людини. ЕЛЕКТРИЧНІ ТРАВМИ. Підготувала: викладач ЛВПУ Гоменюк Світлана Костянтинівна

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1 %, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві.

Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним, електролітичним , біологічним та механічним впливом.-------style.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму, опору проходженню струму та часу проходження. За короткочасної дії струму термічна складова може бути визначальною в характері і тяжкості ураження.

Електролітична дія струму виявляється у розкладанні органічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в порушенні її фізико-хімічного складу, що призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.

Біологічна дія електричного струму полягає в тому, що при його проходженні відбувається подразнення і збудження живих тканин організму і порушення внутрішніх біологічних процесів. У результаті можуть відбуватися мимовільні рухи кінцівок, голови, інших органів; може змінитися ритм биття серця (настає так звана фібриляція, некерована вібрація серця); порушується робота легень. Встановлено, щоробота як ЦНС, так і ССС заснована на електричних процесах. Тому струм, що прийшов ззовні, руйнує роботу цих систем - він фізіологічно  несумісний з ними.

Електротравми — це травма, спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. . Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електротравм, які умовно поділяються на два види:- місцеві електротравми, які означають місцеве ушкодження організму;- загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних випадків внаслідок дії електричного струму у промисловості за вказаними видами травм має такий вигляд:місцеві електротравми — 20 %;електричні удари — 25 %;змішані травми, (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) — 55 %.

До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму чи електричної дуги. Приблизно 75 % випадків ураження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм. За видами травм ці випадки розподіляються таким чином, %:електричні опіки — 40;електричні знаки — 7;металізація шкіри — 3;механічні пошкодження — 0,5;електроофтальмія — 1,5;змішані травми — 23;усього —75.

Електричний опік — найбільш поширена місцева електротравма (близько 60%), яка, в основному, спостерігається у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється в теплову, та дугові, які виникають внаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти та температури, а також і розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, але й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називаються глибинними і заживають досить довго.

Електричні знаки (електричні позначки) є плямами сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмо-провідними частинами. Металізація шкіри — це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження, зазвичай, зазнають відкриті частини тіла — руки і лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності. Електроофтальмія — це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.

Механічна дія електричного струму може призводити до розриву тканин внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари з тканинної рідини і крові; до вивихів, переломів. Дія електричного струму може призвести як до травм, так і до летальних наслідків.style.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrr

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80 %, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого. Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари можна умовно поділити на чотири ступені:• І — судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;• ІІ — судомні скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;• III — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом);• IV — клінічна смерть.

Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя. Клінічна смерть — це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває 6—8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: -зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза); -припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання; -електричний шок (своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання, обміну речовин і т. п.). Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищеназваних причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані, зазвичай, настає смерть.