Презентація "Наземно - повітряне середовище"

Наземно – повітряне середовище

Наземно-повітряне середовище існування – це абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря

Основні показники

Світловий режим наземно-повітряного середовища характеризується великою інтенсивністю і кількістю світла. Світло – це єдиний чинник, зміни якого є ритмічними, і тому це основний сигнальний чинник, що зумовлює наявність в організмів сезонних і добових ритмів. Для життєдіяльності рослин визначальне значення мають видимі промені. Саме завдяки їм у рослин відбувається процес фотосинтезу.

Температура навколишнього середовища відіграє винятково важливу роль у житті організмів, бо впливає на температуру їхнього тіла. Особливістю температурного режиму наземно-повітряного середовища є велика амплітуда температурних коливань як упродовж доби, так і протягом року. У свою чергу, вона визначає швидкість реакцій обміну речовин: низькі температури їх гальмують, але надто високі можуть спричинити порушення структури особливих речовин — білків, які мають головне значення для життя будь-якого організму.

Вологість повітря є чинником, що характеризується вмістом водяної пари в атмосфері. Наявність вологи в повітрі різко змінює його теплопровідність і теплоємність. Через те, спеку і холод за умов високої вологості витримувати значно важче. Вологість у наземно-повітряному середовищі коливається в широких межах, а дефіцит вологи – це одна з його найістотніших особливостей.

Атмосферне повітря – це життєво важливий компонент навколишнього середовища, що є природною сумішшю газів. У повітрі розрізняють сталі (кількість яких не змінюється) й змінні (кількість залежно від умов може значно змінюватись) складники. Це азот, вуглекислий газ, водень, озон, кисень, інертні гази, метан, сірководень, водяна пара, амоніак, оксиди Сульфуру.

У зв'язку з цим, у тварин з'явилися легені і трахеї, а у рослин - устячковий апарат, тобто органи, якими сухопутні мешканці планети засвоюють кисень.

Сильний розвиток отримали скелетні органи, що забезпечують автономність пересування по суші і підтримують тіло з усіма його органами в умовах незначної щільності середовища, в тисячі разів меншою в порівнянні з водою.

Наземно-повітряне середовище є набагато складнішим для життя, ніж водне. Живі організми постійно оточені повітрям, що є газуватим середовищем з малою густиною, високим вмістом азоту, кисню, малою кількістю вуглекислого газу та водяної пари.

Через незначну силу опору повітря усі мешканці повітряного середовища пов’язані з поверхнею землі, яка слугує їм для закріплення у ґрунті, відпочинку, розмноження. Ця властивість повітря зумовлює наявність у мешканців такої адаптації, як опорні структури. Так, у вищих рослин є механічні тканини, у комах – хітиновий екзоскелет, у птахів – кістковий ендоскелет.

Високий вміст кисню в повітрі сприяв підвищенню ефективності обміну речовин, і саме тому виникли гомойотермні організми, якими є птахи й ссавці. У цих організмів розвинуті фізіологічні механізми швидкої доставки кисню до клітин і біохімічні реакції його використання.

Повітря – екологічний чинник для наземних організмів. Наземно-повітряне середовище складніше для життя, ніж водне. Організми постійно оточені повітрям. Мала густина повітря зумовлює низьку опірність щодо переміщення (можливість літати)Підвищений вміст кисню спричинив виникнення гомойотермних організмів. Анемохорія – розселення з допомогою повітряних течій Вміст СО2 варіює, тому виробилися адаптації для регуляції його надходження і виділення. Високий вміст азоту сприяв формуванню у прокаріотів здатності до азотофіксаціїНезначна сила опору повітря пов’язує мешканців з поверхнею землі (розвинулись опорні структури)