Презентація "Наземно-повітряне середовище існування"

Наземно-повітряне середовище існування. Бортнічук Т. Я.

Наземно-повітряне середовище мешкання – це абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря.

Хімічний склад повітря N2– 78%, О2 – 21%, СО2 – 0,03%. Домішки: пил, метан, сірководень, амоніак, оксиди S і N. Температура повітря: велика добова та річна амплітуди (біоритми)Вологість повітря: коливається в широких межах; дефіцит вологи – найістотнішша особливість;Властивості наземно-повітряного середовища існування. Світловий режим: велика інтенсивність; значна кількість; ритмічні зміни (сезонні, добові ритми)

Причини різноманітності екологічних форм аеробіонтів. Аеробіонти – організми, які населяють наземно-повітряне середовище. Критерії екологічної класифікації: спосіб живлення, локомоції, відношення до тиску, температури, вологості, вмісту кисню …Різноманітність умов існування зумовлює наявність багатьох екологічних класифікацій

Екологічні форми аеробіонтів1. З відношенням до вмісту кисню

2. За відношенням до температури. Екологічні форми аеробіонтів

Екологічні форми аеробіонтів3. За відношенням до вологості

Повітря – екологічний чинник для наземних організмів. Наземно-повітряне середовище складніше для життя, ніж водне. Організми постійно оточені повітрям. Вміст СО2 варіює, тому виробилися адаптації для регуляції його надходження і виділення. Високий вміст азоту сприяв формуванню у прокаріотів здатності до азотофіксаціїПідвищений вміст кисню спричинив виникнення гомойотермних організмів. Анемохорія – розселення з допомогою повітряних течій Мала густина повітря зумовлює низьку опірність щодо переміщення (можливість літати)Незначна сила опору повітря пов’язує мешканців з поверхнею землі (розвинулись опорні структури)

Повітря, як абіотичний компонент наземного середовища існування є екологічним чинником, оскільки в організмів на його впливи існують різноманітні адаптації.