Презентація: "Основні системи віршування"

Основні системи віршування

Віршува́ння або Версифіка́ція ( лат. versus — вірш та facio — роблю) — мистецтво виражати свої думки у віршованій формі.

Система віршування — це сукупність норм та принципів версифікаційної майстерності, розбудовується на підставі певного ритмічного критерію.

Системи віршування. Силабічна1) рівна кількість складів у віршових рядках (найчастіше -13, нерідко – 11/3 вільним розташуванням наголосів в середині рядка;2) парне римування, причому переважала жіноча рима;3) наявність цезури, яка ділить віршовий рядок на два піввірші, кожний з яких має певну синтаксичну завершеність. Силабо-тонічна1)Однакова кількість наголосів у віршованих рядках;2) Однакова кількість ненаголошених складів у рядках;3) Однакова кількість ненаголошених складів між наголошеними;4) Рима. Тонічна1)Однакова кількість наголосів у віршованих рядках;2) Різна кількість ненаголошених складів у рядках;3) Різна кількість ненаголошених складів між наголошеними;4) Рима.

Стопа -умовна одиниця, за допомогою якої визначається віршовий розмір. ДвоскладовіХорей ямб. Пірихій. Спондей. ТрискладовіДактиль. Амфібрахій. Анапест

Двоскладові та трискладові розміри силабо-тонічного віршування Хорей – це двоскладова стопа з наголосом на першому складі. «Тихим полем, синім морем…» А. Малишко. Ямб – це двоскладова стопа з наголосом на другому складі: «Шумить, шумить дібровонька». Народна пісня

Спондей – поєднання двох наголошених складів. Він робить стопу важкою, впливає на прискорення темпу.«Днем свет божий затмевает»«Швед, русский колет, рубит, режет» О. Пушкін. Пірихій – поєднання двох ненаголошених складів. Він робить стопу полегшеною.

Дактиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі: велетень, ластівка. Амфібрахій – трискладова стопа з наголосом на другому складі: «Ніколи, ніколи не буде Вкраїна …» М. Бажан. Анапест – трискладова стопа з наголосом на третьому складі «Ми ступаєм до бою нового...» І. Франко

Гекзаметр (з грецької – шестимірник) – поширений в античній поезії шестистопний дактиль із цезурою (паузою) в середині віршового рядка. Це шестистопний дактиль – хореїчні рядки переважно з таким розміщенням наголошених і ненаголошених складів:  /  /  //  /  /  або  /  /  /  /  /  Наприклад: Плив корабель, роздираючи хвилі, не день, не годину, Витримав бурі, не збився з дороги в тумані… (Л. Українка) 

Пентаметр (з грецької - п’ятимірник) – в античній поезії віршовий рядок, що складався з двох однакових частин має два дактилі та один довгий склад. Він звичайно поєднувався із гекзаметром (шестистопним дактилем) і створював елегійний дистих. У східнослов’янському віршуванні пентаметр створювався за схемою:  /  /  //  /  / 

Олександрійський вірш – від назви старофранцузької поеми про Олександра Македонського – у французькій поезії дванадцятискладовий силабічний вірш з цезурами після шостого складу і парним римуванням рядків. Білий вірш – неримований вірш. Своїм звучанням він наближений до розмовної мови, тому часто зустрічається у віршованих драматичних творах («В катакомбах» Л. Українки, «Свіччине весілля» І. Кочерги та ін.

Вільний вірш, або Верлібр – з французької – вільний вірш, у рядках якого відсутнє рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів. Вільний вірш не поділяється на стопи, його рядки мають довільну кількість складів і різну довжину. Вірш П. Тичини «Плуг» теж є зразком верлібру, але римованого: Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… (з блиском, ударами!) За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулистих рук…  

Інверсія – (з латині – перевертання, перестановка) – одна з поетичних фігур: перестановка слів у реченні з метою увиразнення їх; порушення звичайного порядку слів у відповідності з логічними, ритмічними чи стилістичними вимогами, а також для надання вислову нового відтінку. Наприклад: Йде весна запашна, Квітами – перлами Закосичена. (П. Тичина) 

Ритм Вірша. Ритм (з грецької – розмірність, узгодженість) – основа організації віршованої мови, що відрізняє вірш від непідкореної певному ритмові прозової мови. В усіх системах віршування основною ритмічною одиницею є віршовий рядок, який відділяється від інших рядків графічно, а під час читання – паузою.

Метр Метр (з грецької – міра) – міра вірша, віршований розмір та основна ритмічна одиниця, яка покладена в основу певного твору. Це чергування наголошених і ненаголошених складів у рядку (силабо-тонічна система).

Римаце співзвучне закінчення рядків. Чоловіча(з наголосом на останньому складі)Жіноча(з наголосом напередостанньому складі)Дактилічна(з наголосом на третьому складі від кінця)Гіпердактилічна(з наголосом на четвертому складі від кінця)

Рими поділяються на:- Прості , що творяться двома словами (колискова – мова);- Складні, що творяться трьома чи й чотирма словами (характерника – химерний кат).- Точна рима, в якій всі звуки точно збігаються (день – пісень);- Приблизна - в якій співзвучність неповна (блискавиці – криця).

Римування – це характер розміщення рим у вірші перше або суміжне, римування, коли перший рядок римується з другим, а третій з четвертим; перехресне, при якому перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим;кільцеве, або оповите, при якому одна рима, об’єднуючи перший і четвертий рядки, ніби бере в кільце рядки, пов’язані другою римою (другий і третій).

Дякую за увагу